Пошта “СП” · “Слово – це зброя медійників, засіб висловлення, засіб вираження ідей, думок”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
Між життям і смертю
Слово Просвіти, №44 за 2025 рік
Книжка журналістів Світлани і Леоніда Фросевичів “27 днів між життям і смертю. Воєнні злочини російських окупантів у селі Ягідному” – розповідь не про далеке минуле, а про нашу сучасність. Третього березня 2022 року російські загарбники взяли всіх жителів Ягідного в заручники, зачинивши у тісному шкільному підвалі на довгі 27 днів. Підвал став катівнею… У книжці зібрані свідчення колишніх бранців ягіднянського підвалу, який називали рашистським концтабором.
Ольга ХОДАЦЬКА, заступниця голови Київської “Просвіти”, членкиня НСЖУ
Нещодавно в Товаристві “Знання” України відбулася презентація книжки фахових журналістів “Українського репортера”, творчого подружжя Фросевичів – Світлани та Леоніда – під назвою “27 днів між життям і смертю. Воєнні злочини російських окупантів у селі Ягідному”. Це не про минуле. Це про той біль, що надовго, а може, й на все життя залишає шрами в душах людей, що вижили під час окупації в березні 2022 року. Саме зі свідчень людей із села Ягідне, що на Чернігівщині (368 осіб, 69 із них – діти), які стали заручниками сучасного концтабору на 27 днів, влаштованого російськими злочинцями у шкільному підвалі, автори констатують, що це були страшні картини катування цивільних. Важко це навіть усвідомити, але все це було. Жителі села витримали страшні випробування долі, ні на мить не засумнівалися у своїх силах, не втратили людської гідності. На презентації було багато спогадів героїв і героїнь цієї унікальної книжки, які неможливо було слухати без сліз і співчуття, тому що це гола правда про допити, вбивства, ґвалтування, голод, холод і безвихідь, але не про зневіру, а навпаки – про віру в те, що всі будуть врятовані. Книга водночас є доказом для Спеціального міжнародного трибуналу, на якому будуть судити злочинців, адже тут названо імена нелюдів, що знущалися над цивільними. Світлана та Леонід Фросевичі – люди щедрої душі і великого серця – не тільки глибоко розкрили найдраматичніші моменти в житті героїв оповіді, а й поділилися власними думками про війну у ХХІ столітті та проаналізували ситуацію на майбутнє, адже нам усім треба жити далі, боротися з видимим і невидимим ворогом. Я щиро вдячна авторам, що до їхньої книжки ввійшли і мої розповіді “Головне – ми вижили” і “Дорога життя” (спомин про евакуацію з окупованого Гостомеля у березні 2022 р.), які чимось нагадують ягіднянське шкільне підземелля. Мабуть, це типові картини про окупацію, бо людські страждання болять усім однаково. З особливою повагою і шаною журналісти пишуть про воїнів, які визволяли Ягідне від російських окупантів і згадують хоробрих захисників, які полягли на полі бою. Василь Неволов, член НСПУ, професор, кандидат мистецтвознавства, голова правління КМО Товариства “Знання” України, заслужений діяч мистецтв України, глибоко проаналізував фактажі свідчень очевидців і написав передмову до книжки “Село, понищене війною”. Вражає і хвилює післямова, в якій теж спогади, тільки давніші. Бабуся авторів Софія Ковальова згадує дії москалів у 1941–1945 роках, бо вона з чоловіком була на примусових роботах в Німеччині. Їй на все життя “врізалася в пам’ять “зустріч” із радянськими “визволителями”, які, ввірвавшись у будинок, все трощили, а коли наповнили свої мішки поцупленими речами, взялися за жінок і дівчат…” Як бачимо, почерк однаковий... “Людська пам’ять – це також своєрідний генетичний код”, – пишуть автори. – В українців він пробивається крізь віки”. На презентації, крім очевидців, що свідчили про страшні моменти знущань російських окупантів над ними, були присутні відомі в Україні журналісти, громадські діячі, письменники, викладачі закладів вищої і середньої освіти, студенти факультету журналістики Університету сучасних знань тощо. Модерував на презентації Василь Кушерець – український філософ, член-кореспондент НАПН України, доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, голова правління Товариства “Знання” України. Щиро дякую шанованому мною подружжю журналістів Фросевичів за таку потрібну книжку для наших сучасників і майбутніх поколінь, тому що в ній непідробна правда про те, що ми, українці, пережили і нині переживаємо у зв’язку зі “спеціальною антитерористичною операцією”, яка замість обіцяних ворогом кількох днів затягнулася вже на роки воєнного протистояння, і нам доводиться платити за це дуже високу ціну… Бажаю вам, шановні автори, та “Українському репортеру” міцності духу, творчого натхнення, нових цікавих проєктів про неймовірних українців, захисників і захисниць, про прийдешню Перемогу і відродження нашої держави.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
