Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Письменники і час · “Поезія оприявлює смисли сущого, проникає углиб, знаходить відповіді на сутнісні запитання”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

Лаура Ґаравалья: “Душею ви вже давно з Європою”

Слово Просвіти, №44 за 2025 рік

Наша гостя – вже знана і в Україні італійська письменниця і громадська діячка Лаура Ґаравалья, адже вона відвідувала Міжнародний фестиваль письменників-перекладачів імені Григорія Кочура в Києві й Ірпені у 2019-му (де мала неабиякий успіх її поетична збірка “Симетрія перлини”) і відтоді сприяє поширенню української культури, зокрема на очолюваному нею Міжнародному фестивалі поезії “Європа у віршах” у мальовничому Комо, у проєктах Європейської академії наук, мистецтв і літератури та Національної спілки письменників України. З початком війни, окрім потужної інформаційної підтримки (завдяки якій легендарна “Кор’єре делла сера” вмістила шпальту й із моєю розповіддю про європейську культуру України), пані Лаура долучилася до перекладу Антології української поезії, яка вийшла у світ італійською, а також планує видати “Історію українського народу” Михайла Грушевського. Дмитро Чистяк: Щиро дякую Вам, Лауро, за увагу та посутню підтримку української культури. Перед початком російської агресії Ви мали нагоду відвідати Київ. Які враження про цей візит? Лаура Ґаравалья: Мене вразила гостинність україн® ців, одразу відчула себе вдо® ма. А які враження від неза® бутнього Софійського Со® бору, оті золоті бані на бла® китному тлі нагадують укра® їнський прапор… Горда, що мала аудієнцію у Його Свя® тості Патріарха Філарета з нагоди вручення Ордена Кирила і Мефодія за культурну діяль® ність. Вразила любов читачів до поезії, зокрема до італійської, тай до зарубіжного письменства за® галом. Гадаю, душею ви вже дав® но з Європою. Д. Ч.: Презентація Вашої збірки поезій “Симетрія перлини” у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка й Національній спілці письменників стала знаковою подією культурного життя. Недарма академік Павло Мовчан назвав її “відкриттям” Міжнародного фестивалю письменників-перекладачів імені Григорія Кочура. Л. Ґ.: Дуже зворушена слова® ми Павла Мовчана. Гадаю, поезія – спосіб розкриття світу, відмін® ний від технічних і філософських наук. Вона оприявлює смисли су® щого, проникає углиб, знаходить відповіді на сутнісні запитання й прокладає містки між людьми, адже відкриває почуття. Наш фестиваль поезії у Комо “Європа у віршах” створювався саме задля єднання поетів і шанувальників поезії, коли завдяки перекладам сприяють розвиткові культури слова та ближчому знайомству з культурою різноманітних країн. Д. Ч.: Російська агресія стала для багатьох тяжким випробуванням. Як сприймають війну в Україні в італійських культурних колах? Л. Ґ.: Італійці глибоко враже® ні війною: все наче вісімдесят літ тому. Мої друзі-письменники за® суджують агресію. Хоча дехто вважає, нібито влада не надає ро® сіянам правдивої інформації про перебіг війни. І хоча всі розуміє® мо, що швидкого рішення не бу® де, сподіваємося на нього. Д. Ч.: Ваша підтримка української культури викликає щиру повагу. Які найцікавіші проєкти запланували найближчим часом? Л. Ґ.: Я очолюю поетичну се® рію у видавництві “І квадерні дель Бардо”, очолюване Стефано Донно, де вийшла друком і Ваша франко-українська книжка “Мо® ре у камені”, і Антологія україн® ської поезії “Сонячні кларнети” у збуджує мозкову діяльність... Таких поетів, як Василь, я більше не знаю. Над ним треба думати, це поет допомагає жити, підносить людину до висот”. “Завдяки Іванові Дзюбі я познайомилася з Василем, з його чарівною дружиною Валею та їх-спільному перекладі з Аннарітою Тавані, упорядкована спільно з Європейською академією наук, мистецтв і літератури. Це стало незабутнім відкриттям для італій® ського читача, адже у вас стільки дивовижних поетів, і не лише класики як Тарас Шевченко чи Леся Українка, але й плеяда су® часних авторів. Д. Ч.: Традиційне запитання – чи бачите Ви Україну в Європейському Союзі? Л. Ґ.: Авжеж, гадаю, Україна має стати частиною Євросоюзу. Ваша ментальність, ваша велика культура – європейські. Адже по® діляєте ідеали демократії, свобо® ди й прав людини, як і більшість європейців. нім оточенням. Восени 1965- го повиганяли Василя з аспірантури, мене з редакції. Він не опускав руки, писав, давав читати свої листочки. Він писав про Павла Тичину, я вважаю, що кращого тексту про Тичину, як у Василя, немає. Тичина – великий митець, які Тарас Шевченко, Максим Рильський, Ліна Костенко, Стус – завдяки їм Україна є”. “Стус – спартанець, суворий, але в душі ніжна і сердечна людина, мене рятував і підтримував. Був вимогливий до всіх і до себе...” Вимогливою до себе залишається і Маргарита Костів-на. Ще зовсім недавно, в 90-х, вона долучала до української мови та культури школярів, заснувавши неформальний гурток з поетичною назвою “Парнас на Видубичах” – у своїй квартирі вона створювала саме те мовне середовище, якого учням бракувало поза школою. Чи підхопить хто такий спосіб лагідної українізації в наші дні – хотілося б сподіватися. А ще вона пише вірші, різні за тематикою, але чуттєві, емоційно наснажені. Вірить у майбутню Перемогу України, за яку воюють її двоє онуків, її вихованці. Нещодавно в Музеї шістдесятництва друзі, громадськість привітали пані Маргариту з її 95-річчям. Долучаємося. З роси й води!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин