Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Витоки · “Розподіл окремих земель Русі між князями віддзеркалює структуру держави та правові відносини між співправителями”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

Астрономія визначає індоєвропейську прабатьківщину

Слово Просвіти, №44 за 2025 рік

Юрій МОСЕНКІС, заслужений діяч мистецтв України, доктор філологічних наук “Індоєвропейською проблемою” називають пошук археологічної культури носіїв реконструйованої праіндоєвропейської мови. Частиною цієї проблеми є ідентифікація “індоєвропейської прабатьківщини” – місця звучання праіндоєвропейської мови. Проблема доволі актуальна для України, на території якої індоєвропейські мови поширювалися з глибокої давнини. Як не дивно, розв’язання індоєвропейської проблеми прийшло не з мовознавства і не з археології, а з двох інших сфер науки, які до цього питання майже не залучають, – мітології та астрономії. Під час міжнародного з’їзду з історії астрономії в Мюнхені 2010 року знаний дослідник первісної астрономії Міхаель Раппенглюк пояснив мені (усне повідомлення), чому стародавні круглі споруди (астрономічні храми) будували саме на широті близько 52о – тільки на цій широті Чумацький Шлях видимий як повне коло, що лежить на горизонті. До речі, це широта і Києва, і найзнаменитішого астрономічного храму світу – Стоунхенджу в Британії. У перебігу дискусій із Михайлом Відейком археолог розповів мені про ронделі – круглі астрономічні споруди, відкриті в різних країнах (Стоунхендж – лише один із багатьох). Зацікавившись цими об’єктами, я з’ясував, що “мода” на їхнє будівництво припадала на 4900–4600 роки до н. е. І це не випадково – тільки впродовж цих років сонце в дні весняного й осіннього рівнодень перетинало “молочну ріку” на горизонті. Виявилося також, що ці споруди будували в основному нащадки носіїв археологічної культури лінійно стрічкової кераміки (існувала близько 5700–4900 рр. до н. е.), яку багато дослідників (зокрема Михайло Відейко) вважають праіндоєвропейською. Далі від астрономії довелося перейти до мітології. Стародавні греки називали Чумацький Шлях Галаксіос кюклос – “молочне коло” (звідси слово галактика). Бачити цей небесний об’єкт як цілісне коло можна, як вище було зазначено, тільки на широті близько 52о. Це означає, що предки стародавніх греків мешкали на цій широті та спостерігали це явище. Відомий стародавнім грекам, індійцям та хеттам (отже, праіндоєвропейський!) образ сонця, що встає з моря й сідає в море, походить від тих самих астрономічних спостережень. Маємо й численні інші, не менш важливі свідчення таких спостережень. Гомер описував Океан як божество – річку, що колом обтікає всю землю. Упродовж понад 2500 років цей поетичний образ уважали суцільною фантазією або результатом браку в поета географічних знань. Однак виявилося, що насправді Гомер зафіксував винятково точну географічну та історичну інформацію, яку потрібно розшифрувати. Виявляється, що Океан – не земна, а небесна річка, однак розташована на видимому горизонті. Відомі давньогрецькі зображення божества річки Океан на посуді – у формі змії з головою бика. Образ віддзеркалює розташування су-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин