Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Витоки · “Розподіл окремих земель Русі між князями віддзеркалює структуру держави та правові відносини між співправителями”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

До джерел української держави та права: княжа Русь

Слово Просвіти, №44 за 2025 рік

Дмитро КОЛЯДЕНКО, Президентський стипендіат 2025 року, лавреат Міжнародної німецько-української премії імені Олеся Гончара Витоки права Київської Русі сягають усної традиції (звичаєвого права) далекого язичницького минулого. У Київській Русі існувало уявлення про владу всього князівського роду, а не окремого князя, над Руською землею (офіційна назва давньоукраїнської держави в літописах). І влада над сусідніми залежними племенами, і міжнародні угоди були персоніфіковані особою конкретного князя. Кожен наступний князь мав ізнову іти на Візантію, укладати з нею мирну угоду, підкорювати сусідні племена. Це – типовий приклад давньої персоніфікації права особою монарха. Князь був сакральною фігурою, у язичницький період водночас виконував функції верховного жерця. Не випадково у польській та чеській мовах князь і священник звуться спільнокореневими словами (польською ксьондз) – релігійний і світський лідери походять від одного князя жерця. Священного князя могли навіть приносити в жертву – наприклад, після закінчення астрономічного циклу. Так, і Олег Віщий, і Ігор Старий князювали по 33 роки, і загибель кожного з них іноді розглядають як язичницьке жертвопринесення. Одна зі священних функцій князя – заснування міста свого імені. Особливу роль в історії відіграло заснування Києва, про яке літопис умістив давню епічну пісню. За допомогою закладення нових міст-фортець князі здійснювали політику колонізації далеких диких земель. Наприклад, Володимир Великий заснував Васильків (спершу Василів) біля Києва – за своїм християнським іменем Василь (зменшено-пестлива форма Василько). Ним же засновано Володимир на Волині та Володимир на Клязьмі. А його син Ярослав Мудрий заснував Ярославль у місцевості, що раніше невипадково звалася Ведмежий Кут. Заснування міст також підкреслює цивілізаторську роль Києва в освоєнні земель північних та східних околиць Русі-України. Другою особою в Київській Русі був воєвода, що репрезентував військову владу. Дивне на перший погляд співправління Аскольда і Дира, Олега й Ігоря пояснюється тим, що один із них був князем, а інший воєводою. З літописів добре відома роль воєводи Добрині як наставника Володимира Великого, особливо на початку його князювання. Коли з історії зникає Олег (у новгородському літописі прямо названий воєводою) – з’являється Свенельд, зникає Свенельд – з’являється Добриня. Билинні богатирі – це саме воєводи: Ілля – Віщий Олег (звістка про його охрещення видалена з літопису редакторами), Добриня відомий під своїм іменем і в літописах, і в билинах. Билинний князь Володимир менш активний порівняно з богатирями – так і в літописі. Державна структура, де сакральний правитель менш активний порівняно з другою особою держави, добре відома в Середньовіччі від Франції до Японії. Та й у низці сучасних держав (Велика Британія, Німеччина, Італія, Греція, Японія) король або президент іноді є тільки церемоніальною фігурою, а реальну владу здійснює прем’єр-міністр. Розподіл окремих земель Русі між князями (синами Святослава, Володимира, Ярослава) віддзеркалює структуру держави та правові відносини між співправителями. Ядром Русі були Київ, Чернігів та Переяслав, а землі Чернігівського та Переяславського князівств доходили до території сучасної москви, якої тоді ще і близької не існувало. Дослідження державно-правових засад існування Київської Русі як найбільшої держави тогочасної Європи – важлива сторінка історії української духовної культури.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин