Цікаво знати · “18 виставок за 11 років – свідчення не лише успіху, а й колосальної працездатності”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
Дарунок долі Миколи Глущенка
Слово Просвіти, №44 за 2025 рік
Серед українських митців образотворчого мистецтва творчість художника Миколи Глущенка посідає особливе місце. Про цю легендарну людину я почув від свого товариша художника Бориса Маркова, з яким навчався в Київському політехнічному інституті. Ще в 60-ті роки Борис разом із батьком відвідав творчу майстерню художника Глущенка, яка була тоді в центрі Хрещатика, на 13-му поверсі будинку № 25, позначеного кінотеатром “Дружба”. Головним дивом цих відвідин був альбом акварелей Адольфа Гітлера, який той подарував нашому художникові напередодні Другої світової. Глущенко вважав подарунок дуже цінним і зберігав його все життя. Однак після смерті митця альбом зник. Лише не згадав мій друг Борис про те, що Глущенко встигав поєднувати мистецькі справи з діяльністю розвідника. Саме про це йдеться в моєму матеріалі.
Володимир СКРИНЧЕНКО
Поглянемо в минуле У Берліні Глущенко опинився у другому півріччі 1919 року. За плечима 18-річного юнака було комерційне училище в місті Юзівка (тепер Донецьк), де мешкала мати разом із його братом Володимиром і сестрою Ларисою, служба в денікінській армії і участь у боях проти червоної армії, вдала втеча з польського концтабору Стшалково (Strzalkowo) для інтернованих та прибуття до столиці Німеччини. Навколо Глущенка вирувало чимало таємниць. І головна з них – як він добирався до Берліна. Гідно подиву, як цей юнак зміг подолати чималеньку відстань між Стшалково і Берліном (понад 340 км) без документів і з порожніми кишенями, що свідчило про розум, удачу та неймовірну живучість юнака. Однак цю таємницю він забрав із собою в домовину… Про те, хто саме допоміг Миколі Глущенку в Берліні початко-
Архів СБУ во, мовчать як інтерв’ю митця, так і його численні біографи. Суть у тому, що допомога ця була оперативною та ефективною: він досить швидко влаштувався студентом до майстерні Ганса Балушека, після чого опинився серед учнів Берлінської вищої школи образотворчого мистецтва. У школі Балушека, як і далі в студії професора Артура Кампфа, де він навчався пізніше, Глущенка вважали за найкращого малювальника. Про це згадувала майбутня дружина митця Марія Давидівна Бронштейн, з якою він познайомився у студії Кампфа. Марія та Микола будуть разом до смерті митця 1977 року. Про життя художника за кордоном свідчать і нотатки Володимира Винниченка в щоденнику. А з Винниченком Глущенка познайомив Олександр Довженко. З його допомогою Микола Глущенко 1923 року набув громадянства СРСР, мав призначення на посаду головного художника торговельно-промислових виставок СРСР за кордоном. У Берліні Глущенко завершив навчання у Кампфа. У травні
1924-го відбулася його перша персональна виставка в берлінській галереї “Каспер”. На початку 1925 року Глущенко переїхав з Берліна до Парижа, де відкрив художнє ательє, яке відвідували представники української та російської еміграції. Глущенко підтримував знайомства з критиками й журналістами, пригощав їх і дарував свої роботи. Художник невтомно працював, здобуваючи визнання. Його почали вважати представником Ecole de Paris, або “Паризької школи”. 18 виставок за 11 років – свідчення не лише успіху, а й колосальної працездатності. Тим часом Глущенко розпочинав кар’єру розвідника: 1931 року його остаточно завербувала радянська розвідка, він мав агентурні псевдоніми “Художник” і “Ярема”. Під час проживання за кордоном “Художник” виконав низку складних завдань із добування науково-технічної інформації оборонного характеру. Радянська розвідка одержала цілком таємні креслення на 205 видів військової техніки, зокрема авіаційних моторів для винищувачів. За допомогою Глущенка закордонний відділ Головного управління державної безпеки залучив до розвідувальної роботи кількох впливових діячів зарубіжних антирадянських організацій. До 1936 року художник мешкав за кордоном, займався живописом, писав портрети Ромена Роллана, Анрі Барбюса та Поля Сіньяка в серії “Друзі Радянського Союзу”. Йому пощастило спілкуватися з Луї Арагоном, Пабло Пікассо та Анрі Матіссом. Роки бурхливої діяльності в Парижі на тлі подвійного життя, на котре приречені розвідники, безумовно, діяли на нерви художнику, який не міг не втомитися від такої напруги. І він прагнув скоріше повернутися на Батьківщину. Напевно, цьому сприяли політичні скандали у зв’язку з таємними операціями радянських спецслужб проти діячів російської еміграції. Французька поліція змушена була почати розслідування з метою виявлення мережі радянських спецслужб у Франції. Отримавши довгоочікуваний дозвіл на повернення додому, 1936 року Глущенко з дружиною виїхали до Москви, де отримали на помешкання кімнату в комунальній квартирі площею 9 кв. м. На Лубянці про Глущенка згадали лише на початку 1940 року. Керівництво зовнішньої розвідки СРСР ламало голову над тим, кого можна послати в Берлін із роз-
Будинок № 25
Микола Глущенко
Борис Марков (ліворуч) із квітами, які подарували шанувальники його та+ ланту після персональної виставки його творів 22 травня 2012 року в Музеї Михайла Грушевського. Праворуч – його колега Володимир Оліфіренко
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
