Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Нашого цвіту... · “Берегти, плекати і пропагувати все українське за межами України”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

На фестивалях у Торунському музеї

Слово Просвіти, №44 за 2025 рік

Ева СКОНЄЧКА, громадсько-культурна діячка, м. Торунь Марта ДОМАХОВСЬКА, наукова співробітниця етнографічного музею Третій рік поспіль такий пікнік-фестиваль не обходиться без уродженки Тернополя, просвітянки, членкині культурно-мистецької секції Тернопільського обласного відділення товариства зв’язків з українцями за межами України “Україна-Світ” Олени Гайдичук-Маруняк – співачки, бандуристки, хорової диригентки, яка після повномасштабного вторгнення росії в Україну з двома малими дітьми з Бучі, де проживала, навесні 2022 року опинилася в Торуні. (На Тернопіллі Олена визнана “Людиною року–2024” за благодійну, волонтерську і культурно-просвітницьку роботу за межами батьківщини. У 2025 році О. Гайдичук-Маруняк стала однією з героїнь книги заслуженого журналіста України Миколи Шота “Вогнечас”). Як відповідальна за українську локацію Олена щороку ретельно продумує, як найкраще представити Україну, заздалегідь підшукує українців, хто на що мастак, чим може прислужитися, радиться з ними. Кожен рік завдяки Олені українська локація, яка завжди є найбільшою, постійно розширюється, стає розмаїтішою, привабливішою та цікавішою. Так, на пікніку-фестивалі–2023 була оформлена чимала виставка родинної колекції “З бабусиної скрині” (народний одяг, стародавні хустки, вишиті наволочки на подушки та ясики, рушники, блузки, чоловічі сорочки, обруси, вишиті верета на ліжка та ін.). Лише до народного одягу забезпечила з України чотири з половиною кілограми коралів (від старовинних скляних силянок і лускавок із Борщівщини від бабусі по татовій лінії, намиста зі справжнього коралу від бабусі з Бережанщини по маминій лінії – до сучасних прикрас). Представлена з України родинна колекція викликала чималу цікавість, про що свідчать захоплюючі відгуки у спеціальному альбомі. Немало відвідувачів фотографувалися біля виставки, дехто і в українському народному колекційному одязі. Навіть для багатьох українців було відкриттям те, що в українському віночку стрічки прив’язуються не абияк, а у відповідному порядку і кожен колір є певним символом. На пікніку-фестивалі працювали різноманітні майстер-класи: петриківський розпис паперових тарілок, розпис візерунками пряників; виготовлення ляльок-мотанок та виробів із бісеру, а також оберегів (у тому числі для воїнів ЗСУ) із синьої, жовтої, білої та інших тканин і ниток. Дітий молодь мали можливість взяти участь в українських народних іграх, хороводах, а всі зацікавлені представники інших національностей могли спробувати елементи народних танків, поспівати українських народних пісень (для цього Олена заздалегідь готує тексти латиницею). Помічниками в усьому є члени ансамблю “Святелка” (“Вогники”), який Олена організувала при Європейському Центрі співпраці молоді з дітей біженців з України. На пікніку-фестивалі–2025 українська локація поповнилась виставкою фотографій народного одягу різних регіонів України, столами для майстер-класів з виготовлення весільних воскових віночків і прикрашання весільного короваю, а також із хустков’язання та виставкою старовинних українських хусток. Для дітей працювали столи з розмальовування візерунків на сорочках, рушниках і серветках, а також квітів-символів: мальв, маків, волошок, соняшників, гілок калини та дуба. Зокрема, хлопчаки мали можливість розмалювати козака, зброю вояків ЗСУ, якою вони нищать ворогів. Доповненням цьогорічного фестивалю теж був майстер-клас із косівського розпису на папері кахлів, глечиків, куманців, а для найменших – Дарунки музеєві. 2025 р. ліплення з червоного пластиліну грон калини. Музичною новинкою цьогорічного пікніка-фестивалю–2025 був український родинний ансамбль із міста Бидгощ – батько з п’ятьма дітьми. Всі грали на сопілках, а зокрема кожен ще на одному-двох інструментах: гітарі, кларнеті, скрипці, бубенці. (З ансамблем родини Сальникових Олена познайомилася минулого року на фестивалі “Музичні барви” в Бидгощі). Торунський етнографічний музей – це, крім двоповерхового експозиційно-виставкового приміщення, ще й велика територія під відкритим небом – своєрідне старовинне село. Тут перевезені колодязі-журавлі, водяні і вітряні млини, господарські будівлі (стодола, стайня, конюшня, кузня, дровітня, зовнішні погреби та інше), чимало старовинних під стріхою хат (в тому числі курна) з обстановкою в середині. Загорожі біля хат і квітники нагадують українські. Кожній нації на фестивалі відводиться місце біля однієї зі старовинних будівель, яких більше двадцяти. На високій щоглі національний прапор країни є орієнтиром розташування локації тієї чи іншої нації. Відвідувачі мають можливість хоч частково пізнати народне мистецтво, культуру, національну кухню, звичаї і традиції інших народностей. Родинна колекція культурно-музичної діячки Олени Гайдичук- Маруняк поповнилась оригінальною листівкою польської художниці, старовинною вишивкою (доріжкою) у кольорах, характерних для Куявсько-Поморського краю, до якого належить місто Торунь, а також книжками етнографічної тематики від музею. Фестивалі в Торунському етнографічному музеї викликають цікавість відвідувачів із інших місцевостей. Так, на запрошення організатора дводенного “Фестивалю смаку” пана Ярослава Пайонковського Олена організувала українську локацію у Гручні. Локація була доповнена новим майстер-класом: розписуванням акриловими фарбами полотняних сумок для покупок (торб-шоперів) українськими символами та візерунками. Оскільки фестиваль відбувався в історичні для України дні (23-24 серпня), то й культурно-музична програма включала пісні про Україну та її боротьбу з ворогом. З особливим пієтетом була виконана пісня “Україно, молюся за тебе”. Смакував відвідувачам фестивалю український борщ і частування канапками із салом. Берегти, плекати і пропагувати все українське за межами України – життєве кредо біженки з України Олени Гайдичук-Маруняк. Торунь – красиве туристичне місто з цікавою історією. Тут народився Николай Коперник. Тут один із найбільших у Польщі університет названий його іменем, багато костелів, чимало овіяних легендами культурно-мистецьких місць, пам’ятників і скульптур, багато музеїв. Один із літніх погідних днів Торунський етнографічний музей присвячує біженцям, серед яких українців найбільше. Свій захід музей називає “родинним пікніком виміняння традиціями”. Але насправді це своєрідний фестиваль народного мистецтва, культури, побуту, звичаїв і традицій націй. Фрагмент виставки+2025. Олена Гайдичук+Маруняк з донькою. Зліва на манекені — автентичний одяг бабусі з Борщівщини (с.Івано+Пусте), справа — одяг бабусі з Бережанщини (с. Вербів). Одяг бабуся вишивала, коли їй було 13 років Учасники фестивалю+2025 з прапорами своїх країн Обмін сувенірами в етнографічному музеї

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин