Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Арт%калейдоскоп · “Історія, яка вже понад сто років нагадує нам про силу любові, свободи, мрії та вибору”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Нова історія про Лукаша та Мавку

Слово Просвіти, №44 за 2025 рік

Едуард ОВЧАРЕНКО Фото Вадима ГНІДАША Мавка – голос природи й душі, Лукаш – людина зі світу правил і обмежень. Їхня зустріч – це зіткнення двох світів, яке змінює обох назавжди. “Лісова пісня” – про те, чи здатна людина залишитися вірною собі, навіть коли реальність не приймає її мрій. – Ми презентували глядачам нову виставу “Лісова пісня” за безсмертним твором Лесі Українки – історію, яка вже понад сто років нагадує нам про силу любові, свободи, мрії та вибору, – наголосив директор – художній керівник театру Ігор Гулий. – Ця прем’єра – не просто ще один пункт у репертуарі. Це розмова про те, що робить людину людиною. Про світ, де реальність і міф переплітаються, як і людські серця. Про прагнення бути собою навіть тоді, коли світ нав’язує інше. Окремо хочу сказати слова вдячності режисерові цієї постановки – народному артисту України Олегу Петровичу Мосійчуку. Для мене велика радість, що ми працюємо разом. Його художнє бачення, глибоке відчуття тексту, поетичність мислення і щирість у ставленні до матеріалу створили виставу, яка з перших хвилин захоплює й не відпускає. Я щиро ціную цю творчу співпрацю та можливість ділити одну сцену з митцем, для якого театр – не просто професія, а спосіб говорити про сенси, що живуть поза часом. Не менш вагомим є внесок головного художника нашого театру Миколи Івановича Данька. Саме його художнє рішення стало візуальною душею вистави: сценографія і костюми не просто доповнюють драматургію, а створюють особливий простір, у якому “Лісова пісня” оживає на очах глядача. Це приклад того, як глибоке відчуття матеріалу та тонке розуміння авторського світу можуть перетворити сцену на живу поетичну картину. Для мене як для директора – художнього керівника надзвичайно важливо, що наш театр не зупиняється у пошуках нових форм і продовжує працювати не лише для дітей, а й для дорослої аудиторії, пропонуючи глибокі, філософські теми. Дякую всій творчій команді за відданість, талант і любов, з якими була створена ця вистава. Ваша праця – це доказ того, що мистецтво здатне говорити про найважливіше. – Не знаю, хто ще з тогочасного грона драматургів витворив стільки глибинних філософських сторінок життєвої краси, як Леся Українка, – зазначив Олег Мосійчук, режисер-постановник, народний артист України. – За тривалий період акторської діяльності мені довелося виконувати ролі у сценічних роботах за її творами. Однією зі знакових була роль Месії у виставі “Одержима” Рівненського театру. Згодом – власна композиція і постановка драматичної поеми “Ціною крові” в Тернополі і Чернівцях. Вистава побувала на престижних всеукраїнських і міжнародних фестивалях. Рішення художнього керівництва включити до вечірньої репертуарної афіші “Замку на горі” “Лісову пісню” свідчить не лише про активну творчу позицію колективу, а й про його мистецький розвиток. Адже у першооснові твору закладена грандіозна містерія пристрасті, за умови небанального розшифрування якої геніальна авторка стає сучасником поколінь. Знайомство з директором – художнім керівником театру Ігорем Гулим, який кілька років тому очолив театр, відбулося в неповторній майстерні головного художника Миколи Данька. Складність постановки полягала в тому, що це справді, як віть у найскладніші часи. З вітальним словом до учасників і глядачів звернулася віцепрем’єр-міністр з питань гуманітарної політики – міністр культури України Тетяна Бережна. Вона подякувала литовському народові, уряду та культурним інституціям за багаторічну дружбу й підтримку, яку Україна відчуває від перших днів повномасштабного вторгнення. Тетяна Бережна відзначила успішну співпрацю України та Литви у реставраційній, науковій та видавничій сферах, а також подякувала за програму Create Ukraine, що допомагає повертати до України молодих фахівців з міжнародним досвідом. модно тепер казати, мала бути вистава “для сімейного перегляду”. Специфіка театру вимагала поєднати цікавий і зрозумілий сюжет, захопливі колізії конфлікту і виразне тло для підлітків і точно закцентовані, розшифровані коди, сенси твору, образний, візуальний ряд для дорослого глядача. Мені часто доводиться здійснювати постановки в театрах України. Тож організаційні здібності мистецького керівника бачу одразу. Те, як працює сформована команда творчого складу, служб і цехів театру, заслуговує визнання. Жодних проблем із забезпеченням та втіленням складного задуму, організації простору сцени, костюмів, світлової і музичної партитури в процесі творення не було. Поетична уява постановочної групи без проблем трансформувалася в художню правду. Співпраця із суперталановитим, досвідченим майстром метафоричної сценографії Миколою Даньком розпочалася років із десять тому в Коломийському театрі імені Івана Озаркевича над карпатською легендою “У неділю рано зілля копала” за повістю Ольги Кобилянської. Це був беззаперечний успіх. Тривалий час ми обіцяли одне одному, що знову зустрінемось і творчо попрацюємо. Але життя вносить свої корективи. І ось нарешті це сталося. Результат – прем’єра нової роботи. Я знову і знову з обуренням стверджую: немає сенсу звертатись до державних творчих інституцій, спілок, усіх, хто лише на словах декларує опіку талановитими митцями, а на ділі хайпують і піарять лише себе неповторних. Знову і знову запитую у них: чому праця філософа сцени, видатного художника, знаного не лише в Україні, досі не поцінована? Мінкультури, Київрада, НСТДУ, відгукніться. Робота всіх без винятку підрозділів довела, що театр – справа колективна. Талановита молодь, досвідчені майстри-актори, які створили багатогранні образи, пластичний ряд фантазійного балетмейстера Ганни Кийко, світло, що вимальовувало серпанки порухів душі персонажів під орудою Євгена Кюне, музичний ряд звукорежисера – усе це складало дивосвіт музичної історії Лесі Українки, яка, сподіваюсь, триватиме не один сезон. А ось що розповіли актори. Аліна Шульгіна, виконавиця ролі Мавки: – Звісно, як і більшість, я познайомилася з “Лісовою піснею” під час навчання у школі. Але цей твір зачепив мене тільки зараз, коли почали працювати над виставою. Раніше уявляла Мавку наївною дівчинкою. Класична історія кохання, власне, нічого неординарного. А коли режисер став ділитися своїми відчуттям, я зрозуміла, що все набагато цікавіше. Спікер парламенту Литовської Республіки Юозас Олекас підкреслив, що музика і культура єднають народи у боротьбі проти зла та руйнування. “Мені дуже приємно бути цього вечора з вами. Музика знову об’єднує Київ і Вільнюс, Україну і Литву. Навіть коли навколо лунають вибухи чи сигнали тривоги, мистецтво повертає нас до вічних цінностей, до людяності”, – зазначив Юозас Олекас. Про оперу “Макбет” варто знати, що її поставили Вільнюська міська опера та Державний симфонічний оркестр Литви. Проєкт реалізували Laisves TV, Вільнюська міська опера, Литовське національне радіо і телебачення та Pirmoji kava – за під- Побачила, що між мною і Мавкою багато спільного. Це чутливість, вразливість, любов до природи. Але складність роботи над образом полягала в тому, що Мавка – неземна істота. У неї всі емоції та переживання дуже щирій відкриті. А у нас вони лімітовані. У нас немає абсолютної злості, абсолютної радості, складно знайти справжнє кохання. У людей все складніше і неоднозначно. Справжнім відкриттям для мене стала робота із запрошеним режисером, народним артистом України Олегом Мосійчуком. У нього дуже цікавий підхід до роботи. Він усе пропускає через свої відчуття. Загалом усі працювали над виставою з великим інтересом. Допомагали одне одному, підказували. Були як одна родина, яка створює щось спільне. Робота над образом триватиме й після прем’єри, ще є над чим працювати, вдосконалювати, шукати. Артем Метельський, виконавець ролі Лукаша: – Спершу я прочитав “Лісову пісню”, ознайомився з іншими творами Лесі Українки. А процес роботи над виставою починався з читки, поступово вибудовувалася постановка. Моє особисте ставлення до Лукаша – як і до всіх молодих людей, які лише починають робити перші кроки в житті. На початку це юнак, закоханий у природу, який прагне все вивчати. Він зустрічає щиру дівчину Мавку, яка є уособленням природи, і не може її не покохати. Потім у житті Лукаша сталася трагедія. Під впливом матері та інших обставин він робить вибір. Я йому співчуваю. Адже всі ми помиляємося, не завжди робимо правильний вибір. Напевно, є у мене з Лукашем спільні риси. Я хотів показати його щирість, закоханість у життя, юнацьку енергійність. Згадую себе у 16-18 років. Я тоді так само був завзятим і щирим. Тому додав до образу дещо від себе. Олег Мосійчук – досвідчений режисер, з ним легко працювати. Відчувається, що він багато знає про Лесю Українку, культуру того краю, де відбуваються події “Лісової пісні”. Адже сам там жив, вивчав легенди про мавок, перелесників. Він уже ставив “Лісову пісню”. Я йому довірився, і ми разом створювали образ Лукаша. Насправді робота над образом тільки почалася. Після прем’єрної вистави я мав розмову з дружиною Олега Мосійчука. Вона звернула увагу на деякі моменти, які я не помітив у п’єсі, можливо, через свій молодий вік. Команда виклалася на всі сто. У нас був справжній марафон, кілька тижнів репетирували щодня. Я дуже задоволений нашим спільним результатом. тримки Посольства України в Литовській Республіці, Посольства Литви в Україні та Міністерства культури та стратегічних комунікацій. У виставі взяли участь відомі виконавці: Асмік Григоріан, Едгарас Монтвідас, Тадас Гірінінкас, Габріеле Купшите, Кароліс Кашюба, Жільвінас Степонас Мішкініс та інші. На сцені виступили Каунаський державний хор під керівництвом Р. Шервенікаса та Державний симфонічний оркестр Литви під орудою маестро Гінтаро Рінкявічюса. Режисерка вистави – Даля Ібельхауптайтe. За інформацією Міністерства культури України Своє прочитання одного з найвідоміших творів української літератури здійснили в Київському академічному театрі ляльок “Замок на горі”. Тут відбулася прем’єра “Лісової пісні” за драмою-феєрією Лесі Українки.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин