Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 45 (630), 10—16 листопада 2011 «Я МАЮ БІЦЕПСИ ДУШІ»
Слово Просвіти, №45 за 2011 рік
ЛИСТ ЧИТАЧА — ДО ДРУКУ!
Сергій СЛОБОЖАНСЬКИЙ, м. Одеса
Вікторія Сибір навчається на п’ятому курсі Одеської морської академії. Водночас заочно вивчає економіку та іноземні мови в університетах Лондона і Парижа. Коло інте! ресів студентки мало не безмежне, а чільне місце віддано українській історії та культурі, літературі й мистецтву світу, сучасній музи! ці… На початку цього року, під враженням від роману Ліни Костенко “Записки україн! ського самашедшого” Віка, на подив своїх одеських друзів, почала спілкуватися укра! їнською мовою. Стінку біля свого балкона Вікторія при! красила зображенням квітучих соняшників, в’юнкого барвінку та божої корівки ще років п’ять тому. А рік тому, під час останніх ви! борчих перегонів, дівчина додала до цього ще й напис над вікном: “Слава Україні!”. Пе! рехожі, особливо туристи, фотографували балкон, побачивши в Одесі хоч якийсь укра! їнський штрих. Однак це графіті, яким лю! дина висловила громадянську позицію пат! ріота своєї держави, неабияк роздратувало місцевих україноненависників. Уранці 13 вересня до будинку під’їхала машина з вишкою, і її “пасажири” зафарбу! вали орнаменти й напис. Жодних пояснень, за чиїм розпорядженням це роблять, госпо! дарка балкона не отримала. Твердили ли! ше, що гасло і малюнок псують фасад бу! динку. На запитання Вікторії, чому ж матюки на пам’ятниках і непристойні графіті у цен! трі міста на кожному кроці вони не зафар! бовують, їм нічого було відповісти. Цей акт вандалізму одразу став сенса! цією і набув розголосу в Україні. На запи! тання журналістів Вікторія Сибір пояснила: “Як я розумію, маляр виконував волю ни! нішнього міського керівництва, яке на дух не переносить не лише державної мови, а й символів чи лозунгів, пов’язаних із україн! ською державністю. Думаю, саме тому не до вподоби одеським можновладцям ди! зайн балкона моєї квартири”. На письмові звернення до міського го! лови Олексія Костусєва та до правоохорон! них органів дівчина відповіді не отримала. Із неофіційних джерел їй вдалося дізнатися, що це — справа рук людей із партії Ігоря Маркова “Родіна”, під дудку якого танцює і мер міста, хоча висунутий на посаду регіо! налами. Не виключено, що ініціювали зни! щення патріотичного напису керівники Приморського району Одеси. Після двотижневих безплідних пошуків правди й справедливості Вікторія знову взялася за пензлі й заново розфарбувала свій балкон. На вулиці цілу ніч горять яскра! ві ліхтарі, за столиками ресторанів сидять туристи. Тож світла й уваги сторонніх виста! чало. Малювала до самісінького ранку, а ос! танні мазки зробила вже тоді, коли біля бу! динку зібралися журналісти й телеоперато! ри. Вони ж і зафіксували оновлений україн! ський орнамент і напис “Слава Україні!”. Те! пер до зображень соняшників додано кетя! ги червоної калини, які порадив намалюва! ти дідусь. Отак Одеса знову стала прослав! ляти Україну. Ще більше розлютилася неукраїнська місцева влада. На початку листопада, за вказівкою мера міста, управління архітекту! ри й містобудування одеської міськради за! жадало від Вікторії Сибір, аби вона негайно стерла на своєму балконі поновлений на! пис “Слава Україні!”. У листі за підписом ке! рівника управління Марата Касимова також є вказівка голові інспекції з благоустрою міста привести “вказану частину фасаду” у відповідність до кольору всього будинку. “Причиною такого рішення, — зазначається у листі, — є численні скарги сусідів”. Костусєв, чия хвалена “команда профе! сіоналів” геть розвалилася, а кілька най! ближчих помічників опинилися під слідс!
твом за корупційні дії, не зважає на поради публіцистів і політтехнологів не загострю! вати конфлікт із Вікторією Сибір, аби збе! регти бодай крихти свого підмоченого імід! жу. На сторінку Віки у Контакті надходить безліч схвальних і негативних відгуків. Є се! ред них і прямі погрози, за якими видно ву! ха “Родины”. Та дівчина козацького роду не з лякли! вих. Залюблена у поезію Ліни Костенко, во! на в онлайновому спілкуванні цитує її вірш “Коректна ода ворогам”: Спасибі й вам, що ви не м’якуші. Дрібнота буть не годна ворогами. Якщо я маю біцепси душі — то в результаті сутичок із вами. А для розуміння самої Вікторії Сибір раджу почитати на її онлайн!сторінках у Контакті серйозні роздуми про наш час і про нас, про своїх ровесників. Ось кілька уривків із її записів: “Я не знаю інших країн, де б відчуття на! ціональної гідності було б так само насиче! не тривогою та відчаєм. Де б історична шляхетність межувала з істеричною пока! зушністю та марнотратством. Коли любов до країни перестане бути та! кою болісною, пульсуючую та трагічною (ку!
ди там Шекспіру), ось тоді, напевно, і буде нам щастя. А так — ми начебто постійно ви! бачаємося, виправдовуємося та звинувачу! ємо інших у тому, що вони якось не так дово! дять свою любов. Чи то калина не така чер! вона, чи солов’ї у них по!іншому співають… А ось коли треба просто одного разу всім зібратися (сказати, зробити, проголо! сувати) — так тут усі сягають зворушливої єдності — ховаються по кущах із бурмотін! ням, що все проплачено, під цими прапора! ми не станемо, цих не любимо, а в тих вза! галі вишиванки інших кольорів”. “Читаючи статті, новини та коментарі на одеських інтернет!ресурсах, я дедалі мен! ше розумію, як може у такому непоганому загалом місті бути так багато людей із важ! кими хворобами мозку — від мера та жур! налістів АТВ до пересічних одеситів, що вважають за необхідне на кожному розі повторювати, що “адєсіт — ето національ! ность”.
На світлинах: балкон, що розлютив одеських українофобів, та один з написів, на який одеська влада не зважає. Очевид& но, він суголосний її політичним переконан& ням.
Дмитро ПАВЛИЧКО ПАРКАН Спав, як мрець, уночі депутатів синкліт, Коли раптом згори, із туманного неба Впав на землю паркан, чортом кований пліт, Й саме там він упав, де була в нім потреба. А потреба була, бо ж підходять раби До саміських дверей урядового дому… І диявол почув депутатів мольби — Парканцем їх закрив од зневаги й погрому. А раби знов ідуть, і ламають паркан Шмат старої тюрми і в’язниці нової Та не видно вогню, не гуркоче вулкан, Тільки в’ється димок, наче шовку сувої. А люцифер+хитрун, як донецький москаль, Їм крушити дає переплескані леза. І здається рабам, що потрощена сталь — То здобуті права, то нова Марсельєза. І, додому йдучи, тихне люта юрма, Тин зламала й тепер вже нічого не хоче. Та встає той паркан, своє місце займа, А згори вельзевул поглядає й регоче. Що потрібно рабам? Більше пенсій і все? Ні, неправда, вони ще жадають розплати, Як назавтра паркан з неба дідько знесе, Вони вийдуть, як стій, щоб його розламати!
7.ХІ.2011 р.
Чи не всьому світові відомий балкон на вулиці Дерибасівській в Одесі, прикрашений квітами, з написом “Слава Україні!”. Об’єктом загальної уваги він став після того, як місцева влада на чолі з мером — затятим ненависником української мови Олексієм Костусєвим вирішила ліквідувати таке “неподобство” у самісінькому центрі міста. Протиборство між господаркою квартири — двадцятирічною студенткою Вікторією Сибір і місцевим керівництвом останніми днями ще більше загостилося.
ТЕМА НОМЕРА: УКРА& ЇНЦІ В ПРИДНІСТРОВ’Ї
МУЗИЧНА МОВА ОЛЕКСАНДРА ЯКОВЧУКА
ВІЧНІ ІДЕЇ СЕРГІЯ ЄФРЕМОВА
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
