Читацьке віче · “Славні історичні традиції “Просвіти” не повинні піти в небуття”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
ААННТТІІНН ССЕЕМ МЕЕННЮ ЮКК — СТАРІЙШИНА УКРАЇНСЬКОЇ «ПРОСВІТИ»
Слово Просвіти, №45 за 2011 рік
Петро ГОНТАРУК, директор Літературно&меморі& ального музею Ол. Неприцько& го&Грановського
Коштом ліцею вчився на кур& сах механізації сільського госпо& дарства у Львові — спеціалізував& ся на застосуванні в сільському господарстві тракторів, а коли по& вернувся, працював у Кременці. У Львові юнак потоваришу& вав з патріотично налаштовани& ми львів’янами. Разом вони створили демократичну органі& зацію української поступової мо& лоді, яка взяла назву від знаме& нитої поеми Івана Франка “Ка& менярі”. “…До тої групи молодих людей належав і я. Вже на перших За& гальних Зборах мене вибрано го& ловою цієї організації. Від того ча& су почалася енергійна праця, орга& нізували футбольну дружину та ін& ші спортові відділи, готували до& повіді на різні теми, та інші імпре& зи. На цьому становищі я перебу& вав до 1937 року, тобто до свого по& вороту на Крем’янеччину на Во& лині”, — згадує А. Семенюк. 1929 року А. Семенюк був мо& білізований до Війська Поль& ського, закінчив із відзнакою дві підстаршинські школи. Два Антонові старші брати Михайло та Анастасій брали ак& тивну участь в українському пат& ріотичному русі, за що їх переслі& дували царські, а пізніше поль& ські власті. Брата Михайла за те, що входив до партії РУП, царські власті запроторили до буцегарні. Він — учасник усіх українських військових з’їздів, очолював “Просвіту” у Бережцях. З осені 1941 року А. Семенюк працює у Кременці директором повітового Союзу млинів. Про умови праці в тодішніх млинах під час окупації пан Семенюк зга& дує так: “…Виплати в млинах час& тково нелегально відбувалися бо& рошном, і робітники з цього були дуже раді, бо гроші в цьому часі не мали великої вартості. Це була неписана умова, про яку німці ні& чого не знали, морально це було виправдано тим, що німці нас грабують, забирають все і взамін нашої праці не дають нічого. І тут з приємністю можна підкреслити, що до кінця німецької окупації ніхто німцям цієї таємниці не ви& дав… Ми, українські демократи,
Тетяна МИКИТЮК, Мар’яна ДЕРДА, м. Чернівці
Що таке євроінтеграція і які перспективи вступу України до Європейського Союзу, обговорювали учасники круглого столу “Молода генерація в інтегруванні до Європи”, який відбувся у Чернівецькій гімназії № 1. Такий захід спільно організували освітяни та Чернівецьке обласне об’єднання ВУТ “Просвіта” імені Т. Шевченка. Розповісти учням про європейську інтеграцію прийшли науковці та громадські діячі. Політолог Ігор Буркут висловив думку, що вести Україну до Європи має покоління нинішніх школярів. Адже у них інші, незаангажовані погляди на минуле і майбутнє нашої держави. Українцям самим варто чітко визначитися: якою ще далеко до німецького приходу в Україну не вірили їм і писали, що від німців не можна надіятись добра — знали давню мрію німців про “дранг нах Остен” (похід на Схід) для розширення свої тери& торії, а тим більше після приходу до влади Гітлера з його звиродні& лою расовою політикою…” Бережецькі патріоти створи& ли мельниківську організацію ОУН. Антін Семенюк став чле& ном конспіративної п’ятірки по& вітової організації, якою керував Ю. Пундик (псевдо “Голуб”). На початку червня 1943 року Семе& нюка заарештувало гестапо. Спочатку перебував у креме& нецькій в’язниці, пізніше у рів& ненській: “…Нас тримали гірше за худобу. Харчування, санітарні умови, бруд (нас заїдали воші) нагадували описувані тюрми з Середньовіччя. Мене один з ні& мецьких сторожів побив до неп& ритомності лише за те, що я, не знаючи їхніх тюремних припи& сів, на кілька секунд спізнився стати в ряд для підрахунку”. Після п’яти тижнів поневі& рянь А. Семенюка звільнили з в’язниці. Це був перший випадок, коли гестапо не розстріляло лю& дей, запідозрених у злочинах пе& ред німцями, негайно. У березні 1944 року Семенюк виїздить із Бережець. Спочатку оселяється у Львові, пізніше в Перемишлі. При наближенні фронту пе& реїжджає у Словаччину, в Бра& тиславу. Дорогою до Українсько& го допорогового комітету в Бра& тиславу його заарештовала ні& мецька жандармерія. “…Раптом
У Літературно-меморіальному музеї Ол. Неприцького- Грановського у с. Великі Бережці Кременецького району Тернопільської області діє виставка про життєвий шлях старійшини української “Просвіти” Антона Захаровича СЕ- МЕНЮКА. Антін Захарович народився 2 листопада 1908 року у селі Великі Бережці Кременецького повіту Волинської губернії в багатодітній селянській родині. Ще з 1926 року Антін — член “Просвіти” у м. Кременці, де навчався у ліцеї; із 1942 року він — член Товариства “Просвіта” в Бережцях.
хтось за спиною викрикнув твер& де німецьке слово “гальт” (стій). Я обернувся й побачив трьох ні& мецьких жандармів, які вимагали документи. Показав. Після цього німці запитали: українець зі Львова? Так, відповів я. Мене забрали до авта й завезли на якесь подвір’я, де зібралося вже багато подібних до мене. Серед них поляки, італійці, росіяни та інші. За кілька днів нас погрузи& ли в потяг і завезли до найгіршо& го переходового табору в Австрії, що називався “Штроссгаф”, в якому було понад п’ять тисяч людей. Після кількох тижнів та& бірних поневірянь відібрали гру& пу в кількості 320 в’язнів, при& везли на фабрику “Санкт&Пель& тен”, на якій нас змусили виго& товляти запасні частини до ні& мецької військової техніки. На фабриці доводилося працювати по 12 годин на день…” Згодом його заарештували знову й відправили на сільсько& господарські роботи до німець& кого маєтку. Після Другої світової війни Антін Семенюк три роки перебу& вав у таборі для переміщених осіб у баварському Мюнхені. 1947 року на запрошення про& фесора Олексія Грановського, сес& тра якого була дружиною рідного брата Антона Семенюка, п. Антін переїздить до США у м. Сент&Пол. Працював слюсарем на місцевій фабриці, робітником на трактор& ному заводі у Міннесоті. В еміграції Антін Семенюк зі& ніціював створення переселен& ського комітету, який допомагав
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
