Читацьке віче · “У Луганську із 29 337 школярів 87 % навчаються російською мовою”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
ДМИТРО ДЕМИДЮК — БУДІВНИЧИЙ КРАЇНИ
Слово Просвіти, №45 за 2011 рік
Генеральним Секретарем Світо& вого Конгресу Українців. Він на& голосив, що вихід із такої склад& ної ситуації лише в консолідації українців. 5 жовтня обласний центр від& відав Надзвичайний і Повноваж& ний Посол Канади в Україні пан Даніель Карон. Виступаючи пе& ред студентами ВНЗ Луганська, він зауважив, що в умовах глоба& лізації сучасного світу перед ук& раїнцями гостро стоїть питання збереження своєї національної ідентичності. Головним виразни& ком її є українська мова, яка за& знає утисків і поступово витісня& ється на маргінеси історії. Дані& ель Карон заявив, що Канада під& тримує намагання українців у збереженні своєї ідентичності. Чому ж інші країни бачать цю проблему, а наші можновладці — ні? Чи така влада може розбуду& вати державність? Якщо ні, то на& віщо нам така влада? Ось чому кожен із нас має ак& тивізуватись і протистояти реаль& ним загрозам українству в цій мовній війні. Ми, українці, воло& дарі нашої землі, не маємо права соромитись єдиної материнської мови, віддавати її на поталу “во& ріженькам” і дозволяти витісняти з України. Тож говорімо нею, плекаймо і збережімо для наступ& них поколінь. Не будьмо байду& жими! Пробуджувати студентську свідомість і виховувати молодь в українському дусі можуть лише патріотично налаштовані шкіль& ні вчителі та викладачі ВНЗ. На жаль, таких дуже мало сьогодні на освітянській ниві. То чи не з цього питання й треба розпочи& нати реформу в освіті?
Фідель Сухоніс
Людмила МИРГОРОДСЬКА, завідувачка читальної зали Кременчуцької ЦБС ім. М. Горького
20 жовтня у відділі читальної зали Кременчуцької центральної міської бібліотеки для дорослих імені М. Горького відбувся вечір, присвячений пам’яті Дмитра Демидюка — патріота України, просвітянина, громадсько-політичного діяча, людини енциклопедичних знань, мудрого вчителя і наставника, який утверджував ідеали добра, справедливості.
Дмитро Демидюк чимало зробив для впровадження української мови у Кременчуці. Організовував курси з вивчення державної мови для молодих вояків у військових частинах, військовому шпиталі. Прочитав сотні лекцій з історії України, мови й літератури, українознавства. Його слухали, розуміли, йому вірили. Такі люди, як Дмитро Миколайович, справжня українська еліта. Слово про видатного земляка сказали голова міськрайонного об’єднання товариства “Просвіта” імені Т. Г. Шевченка Марія Усцова, викладач історії Людмила Музикіна, котра разом зі своїми вихованцями готувала фотопрезентацію про життєвий і творчий шлях просвітянина. Обговорили майбутню книгу спогадів про Дмитра Демидюка. Автор книги Володимир Вусик оголосив розділи першої частини своїх спогадів про Дмитра Миколайовича. Перший має назву “Громадянин”, другий — “Аристократ”. Так відгукувалися про Демидюка ті, хто його знав, за шляхетну поведінку, гарні манери, почуття власної гідності. Він виховувався в убогій селянській родині, проте багатій духовно. У пошані були християнські цінності, поняття честі та совісті ставилися понад усе. Далі розділи “Музика в його житті”, “Бібліотека”. Книги пан Дмитро збирав упродовж усього життя. На чільному місці в бібліотеці стояли видання, присвячені Україні. Музика жила в душі Дмитра від першого до останнього дня. Вона була не тільки засобом для існування (він викладав музику в школі), а й особливим захопленням, як і громадська робота. Найбільший розділ книги присвячено діяльності Д. Демидюка як провідника ОУН і голови міськрайонної “Просвіти”, яка під його керівництвом поширювала український дух, впроваджувала українську мову в усі ділянки життя кременчуцької громади. Дмитро Миколайович і Тамара Йосипівна виховали талановитого сина Миколу, передали йому любов до України й жадобу знань, шляхетність у ставленні до людей. Невигойною раною стала для них смерть 22-річного сина за нез’ясованих обставин. Ще одне захоплення пана Дмитра — міжнародна мова есперанто. Як він долучився до всесвітньої громади романтиків-есперантистів, описано в розділі “На початку було есперанто”. Наступний розділ вмістив деякі статті Д. Демидюка та спогади про нього друзів, колег, однодумців, учнів. Маємо надію, що ця поки що рукописна праця незабаром побачить світ. А ще хочеться вірити, що міська влада Кременчука прислухається до побажань громадськості й знайде можливість гідно вшанувати пам’ять безкорисливого патріота-інтелігента, який 30 років працював на освітянській ниві міста. Студенти читали вірші, лунали улюблені пісні Д. Демидюка у виконанні Миколи Козака. Завершився вечір пам’яті хоровим співом улюбленої пісні просвітянина “Ой у лузі червона калина”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
