Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Гаряча тема · “Держава в безпеці тоді, коли владні посади і економічні структури очолюють патріоти України”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

ЯК ВИЖИВАЮТЬ УКРАЇНЦІ КРИМУ

Слово Просвіти, №45 за 2011 рік

Фото Євгена Букета Володимир ПРОЦЕНКО, письменник, член НСПУ, заслужений діяч мистецтв України, голова Севастопольського об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка ПОЛІТИЧНІ ПРОБЛЕМИ У Криму мешкає близько 40 націо& нальностей. Найбільші громади — росій& ська, українська, татарська і вірменська. Ключові пости місцевої влади у кримських населених пунктах посіла російська общи& на, яка складає 58,5 % від загальної чи& сельності мешканців Криму. Вона не ви& знає місцевих українців (24,4 % — 492,2 тис. осіб), а з татарами (12,1 % — 243,4 тис. осіб) відверто ворогує. Українці й татари населяють одну третину півострова і зму& шені самостійно створювати умови для збереження свого політичного, економіч& ного і мовно&культурного статусу. Україн& ська держава, на жаль, не забезпечує їх& нього права на всебічний розвиток. У Кримській автономії триває російська асиміляція національних меншин і особ& ливо активно — української “меншини”, яка б, здавалося, повинна бути державо& творчою. Український уряд не працює над інтег& рацією Криму в український політичний, державний, культурний і мовний простір. А російськомовне населення півострова, яке раніше відверто стояло в опозиції до української влади, сьогодні перейшло на агресивну політику тотальної русифікації, відчуваючи підтримку з боку Росії і місце& вого бізнесу, які стимулюють сепаратизм, зневажають українську державницьку ідею і ставлять за мету приєднання півострова до РФ. Дійшло до того, що під прикриттям адміністрації Чорноморського флоту Ро& сійської Федерації в Севастополі офіційно діє відділ Спеціального управління Мініс& терства внутрішніх справ Російської Феде& рації, який, згідно з переліком своїх спеці& альних службових функцій, проводить паспортизацію громадян України росій& ськими паспортами. Називаються різні цифри кількості “опаспортизованих”, проте всі вони беруть участь у виборчих процесах і Російської Федерації, і України. Гіпотетично можна уявити той час, коли понад 50 % кримчан стануть громадянами сусідньої держави. Українці Криму доклали чимало зу& силь, аби кримське населення відчувало Україну своєю Батьківщиною. Це відомі просвітяни, голова Всекримського това& риства ВУТ “Просвіта”, кандидат фізико& математичних наук Сергій Савченко, го& лова наукового товариства Тараса Шев& ченка, доктор наук Петро Вольвач, заслу& жений журналіст України, письменник Мирослав Мамчак, головний редактор га& зети “Кримська світлиця” Віктор Качула, заступник отамана Севастопольсько&Чор& номорського Коша, генерал&майор козац& тва Тамара Маслова, заступник голови Се& вастопольської організації Союзу Украї& нок, кандидат філологічних наук Тамара Мельник, координатор сайта “Українське життя в Севастополі” Володимир Владзі& мірський та багато інших відомих громад& ських діячів, письменників і науковців Криму. Не менше зусиль доклали і нена& висники української державності, розри& ваючи Україну навпіл за мовною ознакою та бажаючи повернути і Крим, і Україну в колоніальне лоно Росії. Нині в Україні се& ред цих найбільших політичних еліт, що виникли на теренах молодої держави, роз& горнулася серйозна ворожнеча, яка може призвести до втрати незалежності. Якщо українські національні сили готові до при& мирення на користь державності, то полі& тики протилежної ідеології, загартованої і випробуваної в боях російського соціаліс& тичного колоніалізму, не можуть змирити& ся з тим, що національна ідея отримала всенародну підтримку. Ось у таких полі& тичних умовах живуть і працюють крим& ські українці, які, на жаль, теж розділили& ся на два ворогуючі табори: представники одного осіли у кримській проросійській владі, а представники іншого активно ді& ють серед української громади. Мене часто запитують: “Чому етнічні українці Криму не знаходять між собою стійкого порозуміння?” Відповім: “Яке порозуміння можна знайти з українцем за походженням Вадимом Колісниченком, який душею й тілом відданий Росії, за щой відзначений її державною нагородою?!” Є й інші приклади короткозорості й зрад серед кримського українського полі& тикуму. Знаю, більшість місцевих україн& ців прагнуть закріпити свої громадянські права на території півострова і мати рів& ний статус із російською меншиною, але місцева кримська влада їхні пропозиції відверто ігнорує. Ще 2004 року відбулися конференції Всекримського і Севасто& польського об’єднань ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, рішенням яких було ре& комендовано 126 осіб для роботи в орга& нах місцевих адміністрацій. Працевлаш& товано було вісім осіб — на посади, які не мають впливу на українське державотво& рення в Криму. Такі ж висуванці, як Олег Савченко, Леонід Пилунський давно ві& дійшли від сповідування української наці& ональної ідеї, більше того — при владі бе& руть участь у реалізації проектів штучного роз’єднання української громади. Це яск& раво виявилося в Севастополі під час міс& цевих виборів, коли заступник голови міс& цевої організації Республіканської партії “Собор” Віктор Колчанов відібрав ті 400 голосів, які були необхідні для перемоги блоку кримських українців. Цю поразку Віктор Колчанов продукує вдруге, тож це не випадковість. Інший ренегат, депутат у парламенті Криму від народного руху Леонід Пилун& ський прийшов на розширене засідання Севастопольського об’єднання “Просві& та” і став шельмувати добре ім’я редактора газети “Кримська світлиця” Віктора Качу& ли, виконуючи проект знищення ідеоло& гічного органу кримських українців. Прав& ління не підтримало Пилунського, але йо& му вдалося ідеологічно обеззброїти крим& ських українців на цілий рік, перехопивши газету, аж поки судовим рішенням не по& новили на посаді головного редактора Вік& тора Качулу. А все тому, що знову&таки, напередодні виборів, шляхом рейдерської атаки, Леонід Пилунський за підтримки урядових посадовців підпорядкував газету власним політичним цілям та інтересам. Сьогодні український уряд не має жод& ного проекту підтримки української крим& ської громади. Наші пропозиції з держа& вотворення і протести проти того, що кримські українці насправді живуть у кримській російській колонії, де Росія, з подачі уряду, будує житло та заселяє рес& публіку своїми підданими, залишаються поза увагою кримських владців. За усіма офіційно діючими юридичними канонами пиниться. Нас і далі обдурюватимуть, нам обіцятимуть нездійсненне, пропонувати& муть підставних осіб і втілюватимуть усіля& кі проекти, аби й далі порушувати наші на& ціональні права. УКРАЇНЦІ ПОЗА ЕКОНОМІКОЮ Українці Криму вважають себе авто& хтонами не випадково. Найдавніші Аркад& ські клинописні джерела повідомляють про кримське місто Телапіль (сучасний Севастополь) як про укріплення орійських комонників. Цю частину міста севасто& польці здавен називають “Козачка”. З ін& ших історичних джерел відомо, що за ти& сячоліття до приходу в Крим татар, із 590 року, тут поширювалися церковні книги Київської Русі. Автохтонність українців засвідчують і кримські пам’ятки черняхів& ської культури II—IV ст. н. е. Так, у велико& му інкерманському могильнику поблизу Севастополя поховання і посуд мають спо& ріднені риси Криму і Подніпров’я. Турець& кий історик Евлії Челебі в своїх працях за& фіксував, що за переписом 1666 року в Кримському ханстві проживало 1120 тисяч осіб. Із них татарського населення — 180 тисяч, греків, караїмів, євреїв, вірменів — 20 тисяч і козаків (так турки називали ук& раїнців) — 920 тисяч осіб. Українці спо& конвічно мали тут історичні корені, й еко& номіка Криму з сивої давнини базувалася на господарській діяльності українського населення. Верховна Рада і Уряд України, проекту& ючи і здійснюючи економічну політику Криму, зовсім забули про кримських укра& їнців, патріотів своєї Батьківщини. У роз& будові багатьох філій центральних еконо& мічних структур уряд пішов найлегшим, але шкідливим для державотворення шля& хом: призначив керівниками філій пред& ставників кримської російської общини і таким чином не тільки політичні, а й еко& номічні важелі сліпо віддав до рук особам, які навіть уві сні бачать себе в Росії. Така ситуація не тільки в банківських структу& рах, а й у філіях підприємств, фірм, сана& торно&курортних і наукових закладах. Ку& ди не кинь, всюди проросійські висуванці, які відверто заявляють: “Ето ми условно относімся к Украінє, а прінадлєжім Росіі”. Як здійснюється фінансування антиукра& їнських акцій, відкриваються охоронні фірми “козачкам”, що розбурхують півост& рів, здогадатися неважко. Етнічні українці змушені йти на службу до вирощених дер& жавними мужами кримських сателітів, на& гинати голову і мовчати, тамуючи рани на серці за рідну державу. Ось промовисті приклади. Мені дово& дилося звертатися до Севастопольської держадміністрації по допомогу у виданні Яке нині політичне, економічне й культурне життя українців Криму? Пропоную читачам, яким це цікаво, долучитися до обговорення моїх відвертих роздумів на сторінках “СП” із багатьох проблем, що нагромадилися. Викликаю на відверту розмову про різні аспекти життя кримських українців.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин