Національна премія · “Твори композитора — визначне явище у музичному житті сучасної України”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
СПРАВЖНЯ ТВОРЧІСТЬ НЕПІДКУПНА І НЕПЕРЕМОЖНА
Слово Просвіти, №45 за 2011 рік
Тетяна ВОЛОШИНА, кандидат мистецтвознавства, доцент Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського
— Я представила музику українських композиторів у записах на CD. Це були твори В. Сильвестрова, М. Скорика та О. Яковчука. І серед усієї сучасної музики, що прозвучала на форумі, мабуть, найбіль& ший успіх випав на долю “Концерту для віолончелі та симфонічного оркестру” О. Яковчука, присвячений жертвам полі& тичних репресій в Україні. Було також від& значено, що серед віолончельних концер& тів нашої доби твір Олександра Яковчука займає одне з чільних місць у сучасному мистецтві. Тож вітаю автора і його шану& вальників. З музикою композитора О. Яковчука я знайома вже понад 40 років: ми навчали& ся разом на одному курсі Київської дер& жавної консерваторії ім. П. І. Чайков& ського з 1971 до 1976 року. А сьогодні ми колеги&викладачі в Національній музич& ній академії України ім. П. І. Чайковсько& го. Ще зі студентської лави я відвідувала майже кожен концерт, де звучала музика Олександра, і завжди відчувала, що його творчість знайде своє гідне місце в укра& їнській і світовій музиці. Так і сталося. За& раз Олександр Яковчук — відомий укра& їнський композитор, член Національної спілки композиторів України з 1978 року. Вагомість його творчих звершень вражає. З&під його професійного пера вийшли опера “Незабутнє” за мотивами повісті О. Довженка, балет “Пригоди у Смараг& довому місті” за О. Волковим, ораторія “Скіфська пектораль” на вірші Б. Мозо& левського, п’ятнадцять кантат для різних виконавських складів, дві симфонічні по& еми (“Подвиг” та “Золоті ворота”), п’ять симфоній для симфонічного оркестру, сім інструментальних концертів, “Кон& цертна тріада” для скрипки, альта і віо& лончелі та симфонічного оркестру, знач& на кількість творів для оркестру україн& ських народних інструментів та естрадно& симфонічного оркестру. Вокальний цикл О. Яковчука для баса та фортепіано “12 сонетів В. Шекспіра”, створений 2009 ро& ку, увійшов до світової антології україн& ського романсу, нарівні з творами компо& зиторів&класиків. Особливе місце у творчості О. Яков& чука посідає хорова музика. Композитор створив 236 обробок українських народ& них пісень для різних хорових складів, що є своєрідним рекордом. Необхідно відзначити, що ці обробки спираються на вагомий фольклорний матеріал, численні народні зразки, які композитор записав у багатьох експедиціях. В Україні немає практично жодного професійного колек& тиву, який би не виконував хорові твори майстра. Вони незмінно присутні в ре& пертуарі провідних українських хорів Ка& нади, США, Англії, Франції та Німеччи& ни. Як фольклорист, О. Яковчук зібрав понад 1500 українських народних пісень в Україні, Словаччині та Югославії. Його етнографічна діяльність здобула визнан& ня завдяки появі двох збірок народних пісень: “Пісні з Поділля” (“Музична Ук& раїна”, 1989 р.) і “Колядки та щедрівки” (ВАУК, 1990 р.) Саме обробки зібраних О. Яковчуком народно&пісенних зразків склали основу записів на двох його ком& пакт&дисках, що побачили світ 2006 року. Сьогодні твори композитора знайшли визнання у шанувальників завдяки появі дванадцяти авторських CD та двох DVD. Вирізняється самобутністю і чистотою стилю вишукана камерна музика О. Яков& чука, яку часто виконують у концертних залах світу. Саме за камерні твори у 90&х роках минулого століття він отримав у Єв& ропі три міжнародні премії. Його “Пре& людії та фуги” для фортепіано, про які я писала в аналітичній статті “Утверджуючи індивідуальність” (журнал “Музика” №5 за 1984 р.) увійшли до навчально&педаго& гічного репертуару консерваторій і музич& них училищ країн СНД. Їх також часто ви& конують провідні музиканти з різних кра&
їн в Україні, Росії, Західній Європі, Кана& ді та США. Композитор написав фортепіанні тво& ри для всіх вікових категорій піаністів, — від початківців до професійних концерт& них виконавців. Понад половину його творів опублікували видавництва України, Росії та Канади. Чільне місце у творчості О. Яковчука посідає Симфонія&Реквієм “Тридцять третій”, присвячена жертвам Голодомору для солістів, мішаного хору та симфоніч& ного оркестру на вірші В. Юхимовича. Твір створено 1990 року, ще за комуніс& тичного режиму, він чекав на своє вико& нання довгих 13 літ. Реквієм духовно зба& гачує історичну пам’ять нашого народу, зміцнює його національну свідомість. Не& одноразово виконаний у різних концерт& них залах світу, він полонив душі шану& вальників справжнього музичного мис& тецтва трагічною відвертістю, щирістю висловлення. О. Яковчук лауреат премії ім. М. Ост& ровського 1988 року за Другу симфонію, “Концерт для альта і симфонічного оркес& тру” та “Прелюдій і фуг” для фортепіано. Він лауреат п’яти республіканських кон& курсів різних років. Варто зупинитися на новому мас& штабному творі композитора — Симфонії №5 “Ностальгія”, що прозвучала 6 квітня 2011 року на фестивалі “Прем’єри сезо& ну” у виконанні Академічного симфоніч& ного оркестру Національної радіокомпа& нії України (диригент — В. Шейко). П’ята симфонія “Ностальгія” — знакове явище в українській сучасній симфонічній музи& ці. Автор знайшов цікаву концептуальну ідею, що диктує своєрідний стиль музич& ної мови та засобів художньої виразності. Цей твір — одночастинна симфонічна композиція, що розвивається у часі про& тягом 26 хвилин щільно насиченого му& зичним змістом звучання. О. Яковчук майстерно використовує найсучасніші засоби музичного письма (конкретна але& аторика, додекафонна та модальна техні& ки, сонористика, оркестрова “поліфонія шарів”, композиційний прийом одноча& сового співіснування двох оркестрових “пластів”, що компліментарно розвива& ються, тощо). Особливо цікавий абсо& лютно “авторський” засіб розвитку інто& наційного матеріалу за принципом “об’єкта—тіні”. Всі окреслені прийоми музичної виразності слугують єдиній ме& ті: висвітленню основної ідеї твору — осо& бистість і сучасний світ. Автор ніби “нос& тальгує” за своєю молодістю, коли існува& ли справді високі духовні ідеали худож& ньої творчості, не покладені на службу матеріальному збагаченню, до чого дедалі більше крокує сучасне життя у світі. Але митець у своїй музиці впевнений, що справжня творчість непідкупна, непере& можна. І хоча музика симфонії закінчу& ється тихими, спокійними акордами, зву& чання твору загалом оптимістичне, незва& жаючи на агресивність світу. Цим твором композитор ще раз підтверджує головне життєве і творче кредо — незмінну віру у щасливе майбутнє і мистецтва, і мудрого народу України.
“Літургія Святого Іоанна Златоустого” — визначний твір в українській духовній музиці, що перевірено часом, історією йо& го виконання. Світова прем’єра Літургії (1 редакція) відбулася 26 квітня 2006 року у соборі Св. Олександра (м. Київ). Вико& навець — камерний хор “Хрещатик” під орудою Л. Бухонської. Друга прем’єра Лі& тургії відбулася у приміщенні Національ& ної філармонії 9 червня 2006 року. Саме цей твір відкрив новий концертний сезон філармонії 2006—2007 року. Пізніше Лі& тургію виконали в Канаді, Торонто, Вінні& пезі та Едмонтоні (хор “Відродження”, дир. О. Синичак), в Англії (хор “Булава”, дир. П. Гунька), в Лондоні, Манчестері та Глазго, а також у багатьох містах Іспанії під час гастролей хору “Булава” 2008 року. 2009&го композитор здійснив нову редак& цію твору, який з успіхом прозвучав у Львові (“Галицький камерний хор”, дир. В. Яциняк) та знову у Києві 16 грудня 2010 року (хор “Хрещатик”, дир. П. Струць). Загалом за п’ять років колективи у бага& тьох країнах світу успішно виконали Лі& тургію понад 30 разів. Музична мова Лі& тургії ніби опромінена світлом Творця, Його любов’ю до людини. Такі твори за& пам’ятовуються назавжди. Особливу увагу привертає хорова фактура Літургії. Вона якнайкраще відповідає природі людських голосів, тому тут не чути форсованого зву& чання, перевантажень, зловживань звуко& вими (сонорними) ефектами, які так часто зустрічаються у сучасній хоровій музиці. Автор, безумовно, добре володіє технікою хорового письма, відчуває природу та ви& разні можливості хору. Яскраве естетичне враження справляє неповторний автор& ський стиль музичної мови, вміння ком& позитора вирівнювати теситуру (напругу) голосів і завжди доручати провідну музич& ну думку тим голосам, які найкраще зву& чать у потрібному регістрі. Досконало ці& єю технікою володіє не кожен. Дехто із су& часних композиторів недооцінює природ& ну збалансованість хорових партій, через що частина хорової музики (часто&густо вартісної) залежується у шухлядах. Знання О. Яковчуком особливостей хорового зву& чання пояснюється тим, що свого часу композитор майже 10 років проспівав у різних хорах і відчуває їхню природу. Безу& мовно, він один із найвизначніших сучас& них українських композиторів, що утвер& дились у жанрі хорової музики. Кантата №14 на слова Тараса Шев& ченка “Тече вода в синє море”, прем’єра якої відбулася 16 грудня 2010 року Мало& му залі НМАУ ім. П. І. Чайковського, без перебільшення, нове слово у музичному прочитанні поетичної спадщини Велико& го Кобзаря. Цей чотиричастинний музич& ний твір для солістів, мішаного хору й ударних інструментів сповнений україн& ським мелосом, українським духом, укра& їнською любов’ю до своєї рідної землі. Вражає чутливе відтворення композито& ром поетичного тексту Т. Шевченка в адекватних музичних інтонаціях. Сучасна вишукана поліфонічна мова кантати сприймається органічно, без зусиль для слухача. Складні дисонуючі акордові по& будови природно виливаються у м’яку кантилену, що побудована на оригіналь& них авторських мелодіях, які просякнуті народним мелосом. Вражає повне відчут& тя народного співу, народної пісні, до чого і прагнув композитор, створюючи цей яскравий твір. Творче життя О. Яковчука — безпере& рвна робота із досягнення нових музичних вершин. Тільки за останній рік компози& тор написав дві кантати для солістів і ка& мерного оркестру: “Ти” на вірші П. Мов& чана та “Благая Бога длань” на вірші В. Стуса, а також струнний квартет №5 та 11 обробок українських народних пісень для мішаного хору a cappella. Безумовно, названі вище твори ком& позитора — визначне явище у музичному житті сучасної України. Тому я сподіваюсь і переконана, що Олександр Яковчук має бути гідним кандидатом на отримання Національної премії України ім. Т. Г. Шев& ченка.
Нам випала чудова нагода ще раз представити читачам Олександра ЯКОВЧУКА — відомого українського композитора сучасності. Вагомим приводом для цього є великий успіх його твору “Концерт для віолончелі та симфонічного оркестру” на міжнародному музикознавчому симпозіумі з проблем сучасної музики, що відбувся у Вільнюсі (Литва) в останній декаді жовтня 2011 року. На цьому заході була представлена музика Литви, Латвії, Естонії, Португалії, Греції, США, Росії, Білорусі й України. Надаємо слово кандидатові мистецтвознавства, доценту Національної музичної академії України ім. П. Чайковського Тетяні Волошиній.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
