“Лише за один день поліг майже весь цвіт української нації початку ХХ століття” · 5 Пам’ять · с. 5сторінка оригіналу ↗
Знову подвійні стандарти?
Слово Просвіти, №45 за 2019 рік
Сергій БОРЩЕВСЬКИЙ, письменник і дипломат
21 жовтня петиційний комітет
Бундестагу розпочав розгляд питання про визнання Голодомору геноцидом українського народу. Не забарилася реакція МЗС Німеччини, яке рекомендувало парламенту відмовитися від такого визнання. І підстава знайшлася: за повідомленнями ЗМІ, німецькі дипломати придумали для відхилення петиції обґрунтування — мовляв, поняття геноцид не було визначено до 1951 року.
Дивна підстава, німецькі колеги: адже 2016 року Бундестаг визнав геноцидом масове знищення вірменського населення в
Османській імперії 1915 року, тобто набагато давніше за масове знищення українського населення в імперії совєтській 1932—1933 років. І тоді, 2016 року, та обставина, що поняття геноцид не було визначено до 1951 року, німецьке МЗС не бентежила.
Але така поведенція німецького
МЗС дає підстави (принаймні мені) замислитися, чи може Україна розраховувати на безсторонність і довіряти Німеччині посередницьку роль у переговорах з Росією.
не замовчування, заборону навіть згадки їхніх імен) з історичного контексту життя країни і народу, Україна відчуває й досі — це страшна і непоправна втрата.
Урочище Сандармох, як місце розстрілів, — одне із сумних символів Великого терору стало відоме після тривалих пошуків лише влітку 1997 року. Останки знайшли члени міжнародного товариства “Меморіал” — історики Веніамін Іофе та Юрій Дмитрієв, якого 2016 року, в кращих традиціях совєтських каральних органів, за анонімним доносом було заарештовано. І попри всю абсурдність звинувачень Дмітрієв і досі під арештом...
27 жовтня 1997, у 60-ті роковини злочину сталіністів, у Сандармоху вперше провели Дні пам’яті. У них брала участь невелика делегація з України, у складі якої Євген Сверстюк, Іван Драч, Лариса та Тетяна Крушельницькі. Тоді ж було встановлено дерев’яний український хрест. 2004 року Товариство української культури “Калина” коштом світового українства спорудило гранітний козацький хрест “Убієнним синам України” (автори Микола Малишко та Назар Білик).
А Меморіальну дошку на Соловках українці встановили 2012 року під час “Соловецької Прощі”, яка тривала щорічно з 1997 року аж до 2014 року.
У неділю, 27 жовтня — у день трагічних роковин початку розстрілів української культурної, наукової та політичної еліти, — в столиці України біля Пам’ятного хреста всім українцям, репресованим тоталітарним режимом у 30— 50-х роках ХХ століття (біля колишнього Жовтневого палацу, де відбувалися страти українців під час Великого терору 1937— 38 рр.) пройшли поминальні заходи, присвячені 82-м роковинам розстрілу видатних діячів Українського Національного Відродження в лісах Сандармоху Карелії. Продовження поминальних заходів відбулося того ж дня біля пам’ятника геніальному режисеру Лесю Курбасу. Участь у заходах взяли активісти Міжнародного громадського об’єднання “Соловецьке Братство”, Української патріотичної альтернативи, Українського товариства політв’язнів, ВУТ “Просвіта” та інші.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
