Музеї “Робота зі створення музею справді унікальна”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
Унікальний музей на Бориспільщині
Слово Просвіти, №45 за 2019 рік
Володимир ЛИТВИН, член НСПУ Фото автора
На Бориспільщині відбулася подія надзвичайної ваги, без перебільшення — подія епохальна. 29 жовтня 2019 року в Ревнівській школі відкрився унікальний
“Музей українського спротиву на Бориспільщині (1917—1991 роки). 100-річчю Української революції присвячується”. В основу експозиції покладено історичні дослідження члена Національної спілки краєзнавців України, кандидата педагогічних наук Валентини Стрілько-Тютюн. Над створенням музею працювали два роки. Не можна не назвати тих, хто приклав стільки сил, знань, умінь і терпіння. Це Оксана Бабич, Світлана Бідненко, Валентина Білощицька, Софія Розумна, Валентина Стрілько-Тютюн, Оксана Шевцова. Право відкрити музей надали директору школи Валентині Білощицькій, президенту Міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого Валентині Стрілько-Тютюн і вчителю історії Софії Розумній. Далі у сумну і водночас захопливу подорож “Сторінками музею” повели екскурсоводи — учні школи. Експозиція музею розмістилася в одному з коридорів школи, на стіні сімнадцять стендів, внизу копії рукописів, книг, справ на багатьох українських політичних, громадських і культурних діячів. До речі, більшість цих експонатів можна брати, щоб подивитися і попрацювати з ними. Матеріал на стендах, розміщений в історичній послідовності, настільки багатющий і вражаючий своєю правдою, що після завершення екскурсії дехто з відвідувачів зізнався, що кардинально похитнувся, а то й змінився їхній світогляд. Ось вони, ті етапи, які наповнюють душу сумом, але разом з тим силою і відвагою, дають чітке усвідомлення бути Українцем: “Біля витоків української державності”, “Янголи України”, “Бориспільщина і український Гімн Павла Чубинського”, “Бориспільщина часів гетьманату”, “В обороні Української держави”, “Від Крут — до Трубежа”, “Бориспільське антибільшовицьке повстання”, “Українська автокефальна православна церква”, “За Україну, за її волю”, “Жорстока війна проти селянства”, “Три кола пекла”, “Щоденник для ХХІ століття”, “Червоний терор”, “Під прицілом московсько-більшовицької влади”, “Шістдесятники Бориспільщини”, “Народний рух України за перебудову на Бориспільщині”, “Не забудемо, не простимо”. Продовженням роботи зібрання стала науково-практична районна конференція “Національно-патріотичне виховання дітей та молоді: історичний та педагогічний аспекти”. З доповідями виступили Валентина Білощицька “Патріотизм як цінність і консолідуюча основа української нації”, Валентина Стрілько-Тютюн “Українське національно-патріотичне виховання — основа державності України”, Леонід Гриценко “Про доцільність створення музею українського спротиву в навчальному закладі”. Досвідом роботи з національно-патріотичного виховання Ревнівської школи поділилась Оксана Бабич. У своїх виступах краєзнавці Андрій Зиль (громада його щиро привітала з 75-річчям), автор цих рядків і радник голови Бориспільської районної ради Ольга Малишевська наголосили на важливості проведеної роботи і закликали до тіснішої консолідації краєзнавців у дослідженні й висвітленні багатьох проблем Бориспільщини.
Учасників конференції не залишили байдужими виступи учнів Ревнівської школи з літературно-музичною композицією “Сходинки до свободи” (керівники Надія Коваль, Олена Долобан) та театру “Барвінок” Вороньківської школи “Та вона відродилась, сотня оця…” за поемою Миколи Карпенка “Отаман Черпак” (керівник Надія Гриценко). Для учасників Форуму (а це були представники методичного районного кабінету, районної ради, директори шкіл, вчителі, учні, бібліотекарі, краєзнавці) Валентина Стрілько-Тютюн презентувала два чергові грубезні фоліанти “Весілля на Бориспільщині ХІХ—ХХ століття” і “Стати народом”. Робота зі створення музею справді унікальна і потребує поширення, адже це дає можливість неформальне національно-патріотичне виховання втілювати вжиття, виховувати гордість і любов до України.
Гончар Дмитро Громовий біля горна Олександри Селюченко. Опішне, Полтавщина. 2014
ненко — заслужений майстер народної творчості України, лауреат Премії імені Данила Щербаківського та Національної премії України імені Тараса Шевченка, член Національної спілки художників України; опішненські ліпниці Софія Кушнір, Зінаїда Хлонь та Валентина Лобойченко. Після тривалої перерви 3 липня 2009 року відбулося випалювання в горні Олександри Селюченко. 2010 року іграшки випалював опішненський гончар Михайло Острянин, 2011-го — Анатолій Шкурпела (син Олександра Шкурпели). Останні три роки (2013—2015) біля горна працював опішненський гончар, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України Дмитро Громовий. 2015 року було випалено рекордну кількість іграшок-свистунів — близько 5000. З 2016 року випалювання призупинено, оскільки горно потребує ґрунтовної реставрації. Спостерігаються ділянки з інтенсивним руйнуванням стін унаслідок дії тривалого вологого осінньо-зимового періоду. Нині піч використовується не за призначенням, а як експонат, залишаючись предметом гордощів та візитною карткою Музею-садиби.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
