Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Абетка відомих імен · “Чарівне Поділля, його пісенний фольклор формували мій світ як композитора”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

Творчі орієнтири Олександра ЯКОВЧУКА

Слово Просвіти, №45 за 2020 рік

Продовжуємо розповідь про лауреатів Народної премії імені Тараса Шевченка. Сьогодні гість “СП” ) заслужений діяч мистецтв України, член Національної спілки компози) торів України та ліги композиторів Канади, член Канад) ського музичного центру, лауреат державних та міжнарод) них премій, професор кафедри композиції Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського Олек) сандр Яковчук. — Напевне любов до музики у Вас почалася з раннього дитинства? — Моє дитинство минуло на мальовничих берегах річки Смот$ рич у селі Черче, яке розташоване у центрі Національного заповід$ ника “Подільські товтри – Медо$ бори”. Мій батько – Микола Ан$ тонович, викладав історію в за$ гальноосвітній школі, мати – Ганна Іванівна, працювала ліка$ рем місцевої лікарні. Зачарова$ ний грою духового оркестру, що складався з колишніх фронтови$ ків-музикантів, у 12 років запи$ сався у шкільний оркестр, де ос$ воював гру на трубі. Мама, яка свого часу займалася грою на фортепіано, була моєю першою вчителькою. Далі після двох ро$ ків занять на фортепіано з профе$ сійними приватними вчителями, у 16 років закінчив Кам’янець$ Подільську міську музичну шко$ лу і вступив до Хмельницького музичного училища на теоретич$ ний відділ. Тут під впливом інших студентів, які випробовували се$ бе в композиції, зокрема Миколи Ластовецького, відчув смак до творення музики. Завдяки фортуні в особі моєї матері, яка порадила мені їхати до Києва і показати свої твори на кафедрі композиції Київської консерваторії, я отримав запро$ шення для вступу в консервато$ рію після 3$х курсів музичного училища, тобто ще до отримання диплому. Це був унікальний ви$ падок в історії Київської консер$ ваторії, адже мене прийняли до вишу взагалі без середньої освіти. Потім, правда, довелося складати екстерном екзамени на атестат зрілості. — Що дало навчання у консерваторії? — Саме навчання протягом 1971$76 років у Київській держав$ ній консерваторії імені П. І. Чай$ ковського (нині Національна му$ зична академія України) у класі видатного українського компози$ тора, блискучого піаніста Анато$ лія Коломійця, вважаю найго$ ловнішою складовою свого твор$ чого становлення. Крім того, що Анатолій Панасович мав ґрун$ товні знання з музично-теоре$ тичних предметів, він вимагав від молоді відповідального ставлен$ ня до навчання, здобуття основ професіоналізму, сам працьови$ тий, не терпів нехлюйства, легко$ важності, лінощів. Також з тепло$ тою та щирою вдячністю згадую інших своїх вчителів, які навчили гармонії, аналізу музичних форм, читанню партитур, інструмен$ товці та оркестровці. Це Віталій Дмитрович Кирейко, Микола Васильович Дремлюга та Мирос$ лав Михайлович Скорик. Завершив свої студії в консер$ ваторії оперою “Незабутнє” з власним лібрето за однойменною повістю Олександра Довженка. Це був перший випадок в історії Київської консерваторії, коли на випускний екзамен з композиції студент представляв оперу. Пізні$ ше твір був поставлений в опер$ ній студії за участю співаків-со$ лістів Елли Акритової, Олексан$ дра Мартиненка, Валентини Стрілець та Галини Слуховської. Диригент – Віктор Здоренко. — Помітне місце у Ваші творчості займають симфонії. — Перша симфонія “Біорит$ ми Чорнобиля” розпочата у 1986 році, відразу після страшної ка$ тастрофи в Україні. Ця апокаліп$ тична подія дала творчий пош$ товх до написання великого сим$ фонічного твору. Тему принесе$ ної мирним атомом біди, що роз$ панахала життя українців на “до” і “після” катастрофи, висвітлюю як пересторогу людству, бо його діяння, необдуманість може мати фатальні, незворотні наслідки для всього сущого на планеті. У симфонії я втілив особистий дос$ від у цій події, бо давав авторські концерти для ліквідаторів у зоні радіоактивного зараження. Симфонічну поему № 2 “Зо$ лоті ворота” (1982) приурочив до 1500$річчя заснування Києва. Її світову прем’єру здійснив сим$ фонічний оркестр міста Торонто (Канада) під орудою Володимира Колесника у 1996 році, через 14 років після написання. А в Києві твір прозвучав тільки через 23 ро$ ки після написання. Його вико$ нав симфонічний оркестр Націо$ нальної радіокомпанії України під керуванням Вікторії Жадько у приміщенні Національної філар$ монії України на концертах Київ Мюзик-Фесту 2005 року. Симфонія № 3 “Відгомін ди$ тинства” на вірші Ю. Сердюка написана 1987 року, друга оркес$ трова редакція – 2010 року, прис$ вячена подіям Другої світової війни, відображає їх з точки зору дитячого світосприйняття. А в четвертій симфонії-реквіємі “Тридцять третій” на вірші В. Юхимовича для солістів, міша$ ного хору та симфонічного ор$ кестру (1990) я першим в україн$ ській музиці звернувся до табуйо$ ваної на той час теми Голодомору. Знайшов багату, емоційно про$ никливу основу в поезії В. Юхи$ мовича, поета, який в ранньому дитинстві особисто пережив страшний злочин тоталітарного сталінського режиму проти укра$ їнського народу, а зрілою люди$ ною зумів осмислити його своїми драматичними поетичними стро$ фами, я упорядкував свій задум у шестичастинну композицію з урахуванням традицій поминаль$ ної Служби Божої. Вперше сим$ фонію кияни почули 22 листопа$ да 2003 року, через 13 довгих ро$ ків після її написання, в Націо$ нальній опері України у виконан$ ні хорової капели Києво-Моги$ лянської академії “Почайна” (ху$ дожній керівник Олександр Жи$ гун) та Державного естрадно$ симфонічного оркестру України під керівництвом Віктора Здо$ ренка. Наступну, П’яту симфонію “Ностальгія” (2007), від поперед$ ньої віддаляє 17 років. Це був час, коли я переїхав до Канади і май$ же перестав системно писати му$ зику. Назвавши симфонію “Нос$ тальгія”, намагався висловити в ній непогамовну тугу за творчіс$ тю, невситимий жаль за минулим життям в Україні, збурення по$ чуттів від повернення до єства творця музичних полотен. Твір вперше прозвучав 6 квітня 2011 року на “Прем’єрах сезону” у ви$ конанні симфонічного оркестру Національної радіокомпанії Ук$ раїни під орудою В. Шейка. — Ще один важливий напрямок – фольклористична діяльність та обробка українських народних пісень. — Мої духовні орієнтири сформувалися під впливом ро$ динного середовища та аури ма$ лої батьківщини – Поділля. Саме чарівне Поділля, його численні народні перекази, легенди, пі$ сенний фольклор формували мій мелодійно-інтонаційний світ як композитора. Вже у роки навчан$ ня в консерваторії ставлення до фольклору набуло усвідомленого, професійного підходу, а саме – розуміння його як першоджерела в музиці. Зокрема, спілкування з Анатолієм Коломійцем, котрий у своїй творчості міцно спирався на народні зразки і в цьому ж рі$ чищі бачив моє майбутнє, спону$ кало до заглиблення в роботі над тематизмом власних творів, по$ шуком адекватних задумові варі$ антів інтонаційного розвитку. Думаю, що на формуванні мого світогляду також позначи$ лась збирацька практика під ке$ рівництвом Володимира Матві$ єнка, тодішнього завідувача кабі$ нету народної творчості при кон$ серваторії. Організовані ним уп$ родовж 1962$1984 років щорічні студентські фольклористичні експедиції вплинули на профе$ сійне становлення численної ге$ нерації фольклористів, музикоз$ навців, композиторів. У їхньому колі я опановував техніку роз$ шифровування народних зразків, записаних на магнітофонну плів$ ку, і, відповідно, норми паспор$ тизації. Уже після закінчення консер$ ваторії, працюючи редактором музичного мовлення Українсько$ го радіо, під час відпустки я неод$ норазово здійснював самостійні фольклористичні поїздки селами західного Поділля вздовж Збруча, фіксуючи з перших уст народні перлини. Невелику частину цьо$ го масиву (140 пісень) було опуб$ ліковано 1989 року у збірці “Піс$ ні з Поділля” (видавництво “Му$ зична Україна”) та “Колядки і щедрівки” (видані 1990 року ВА$ УК). Загалом же я зібрав і підго$ тував до друку близько півтори тисячі зразків, записаних не ли$ ше в Україні, а також у колишній Югославії та на теренах Пряшів$ щини (Словаччина). Наприкінці 1980$х мав намір опублікувати їх у видавництві “Музична Украї$ на”, проте рукописи повернули, мотивуючи відсутністю коштів на видання. І сьогодні у моєму при$ ватному архіві зберігаються, очі$ куючи на оприлюднення, кілька збірок народно-пісенної спадщи$ ни – результат багаторічної зби$ рацької діяльності, доробок, що можуть пролити світло на стан іс$ нування фольклору згаданих те$ риторій, побутування його жан$ рів, міграційні процеси пісенних інваріантів та інші питання етно$ музикології. У моєму портфелі 345 обро$ бок народних пісень для різних хорових складів, де я намагався впровадити оригінальні принци$ пи обробки народних пісень, до$ корінно відмінні від усталених в українській класичній музиці. Зокрема, використовую деякі симфонічні принципи розвитку музичного матеріалу в обробках народних пісень, поступово “симфонізуючи” їхню хорову структуру. Мої обробки народних пісень можна знайти в репертуарі багатьох як столичних, так і регі$ ональних хорів. Також вони ши$ роко виконуються в країнах, де є українські хори. Серед них хор “Дніпро”, хор імені О. Кошиця, хор “Веснівка” з Канади; капела “Думка” та капела бандуристів імені Г. Китастого зі США; хор “Булава” з Великої Британії та інші. — У новому тисячолітті Ви звернулися до духовної музики, зацікавилися жанрами канонічної літургії та псалму. — У 2005 році написав “Літур$ гію Святого Іоанна Златоустого”, яка звеличує Слово Боже, спов$ нена віри у милість, ласку Все$ вишнього. Світова прем’єра Лі$ тургії відбулася 26 квітня 2006 ро$ ку в соборі Святого Олександра (м. Київ), її виконав камерний хор “Хрещатик” під орудою Л. Бу$ хонської. Вдруге цей твір прозву$ чав на моєму авторському кон$ церті 9 червня того ж року у при$ міщенні Національної філармо$ нії України у рамках хорового фестивалю “Золотоверхий Київ”. Після завершення другої редакції (2009 рік) Літургію виконали у Львові “Галицький камерний хор” (керівник В. Яциняк) та в Києві хор “Хрещатик” (керівник П. Струць). — Один з улюблених Ваших жанрів – камерна кантата. — До цього жанру звертався у різні періоди своєї творчості. Перша спроба – “Осіння канта$ та” (1975) на власні тексти для сопрано і камерного оркестру, де тема кохання подається через призму моєї авторської рефлексії на поетику “Тіней забутих пред$ ків” М. Коцюбинського, змальо$ ваного у повісті почуття Марічки та Івана. Тут опис людського ко$ хання, його народження, станов$ лення, досягнення вершини і смерті-забуття асоціюється з природою, її осіння пора – то щедрий ужинок зробленого, від$ чутого, пережитого, але і водно$ час це – передчуття зимового сну, забуття, відходу. Прем’єру здій$ снили співачка Елла Акритова та студентський камерний оркестр у малій залі консерваторії 1975 ро$ ку. Важливою подією свого твор$ чого життя вважаю концерт з п’яти прем’єр нових камерних кантат, що відбувся 3 грудня 2012 року у Будинку архітектора. Кан$ тата “Я до тебе йшов” на вірші Бориса Олійника для баса (соліст Олександр Бойко) та інструмен$ тального ансамблю (дві флейти, фаґот, віолончель, фортепіано) присвячена коханню, що не здій$ снилося, загубилося на життєвих стежках, лишившись смутним спогадом про юність. Кантата “На перехресті серця” на вірші Петра Перебийноса у виконанні Тамари Ходакової (мецо-сопра$ но) про одвічну синівську любов до матері (“Матусю, десь ти за ім$ лою… Дивлюсь я тужно вдали$ ну”), роздуми героя про своє міс$ це на землі (“І я на схрещенні ор$ біт зорю викрешує бентежно”), про швидкоплинність життя (“Над бентежною душею, над прожитими літами облітає цвіт вишневий”), про людську пам’ять (“І на дзвінкий Чумаць$ кий шлях земною піснею поли$ ну”). На вірші Василя Стуса ство$ рив кантату “Благая Бога длань” для баса і камерного оркестру. Обрав рядки написані за два тиж$ ні до відходу помираючим в ра$ дянському казематі поетом, які кидають звинувачувальний ви$ рок людському гріху і приспаній совісті, радянській системі і тота$ літаризму. Кантаті “Перегортаю$ чи життя прожите” для сопрано і камерного оркестру притаманне вітаїстичне буяння емоцій юного кохання героя віршів Петра Осадчука. Кантата “Ти” на вірші Павла Мовчана для тенора і ка$ мерного оркестру (соліст Сергій Бортник) завершила вечір світо$ вих прем’єр. — Писали музику і до театральних вистав? — У моїй творчій біографії бу$ ли роки, коли я працював завіду$ вачем музичної частини Київ$ ського Молодого театру (1979$ 1983). Це чи найщасливіші роки мого життя, коли можна було жи$ ти, повністю занурившись у бур$ хливе театральне життя Молодо$ го театру, вільно експериментува$ ти з музикою, виходячи зі сценіч$ ної дії. Ця творча лабораторія бу$ ла для мене дуже плідною, у май$ бутньому дала оригінальні ідеї в музиці інших жанрів. Зокрема, написав музику до вистав “З вес$ ною я до тебе повернусь” О. Казан$ цева, “За двома зайцями” М. Ста$ рицького, “Піти і не повернути$ ся” В. Бикова, “Пригоди Аліси у Країні Чудес” Л. Керрола – Б. За$ ходера, “Три сестри” А. Чехова, “Сватання на Гончарівці” Г. Квіт$ ки-Основ’яненка та інші. До ре$ чі, вистава “За двома зайцями” з

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин