Читацьке віче · “Людський фактор є вирішальним чинником соціального прогресу”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
Повернутий із забуття
Слово Просвіти, №45 за 2020 рік
Андрій ЗИЛЬ, член НСКУ
Творче надбання письменни$ ка-документаліста Михайла Ско$ рика поповнилось ще одною кни$ гою. “Зона непам’яти: прирече$ ний повернутися”, яка вийшла за ініціативою Міжнародного освіт$ нього фонду ім. Ярослава Мудрого у Кам’янець-Подільському ТОВ “Друкарня “Рута” 2020 року. Вона присвячена розстріляній спадщи$ ні молодого бориспільського письменника Сергія Жигалка, творчість якого не те що не поці$ нована — а навіть не прочитана, бо розсіяна по численних україн$ ських періодичних виданнях поре$ волюційної доби. Доби розкрилля молодих творчих талантів і зни$ щення їх на Соловках, в Сибірах, як це сталося з Г. Косинкою, М. Зе$ ровим, В. Підмогильним, Лесем Курбасом, Михайлом Драй-Хма$ рою і багатьма іншими побрати$ мами трагічної долі. Якщо ми зна$ ємо про розстріляне відродження, то С. Жигалка не маємо ні в спис$ ках живих, ні мертвих. Хоча було відомо, що письменника знищено на засланні, але справжньої його біографії ніхто не читав, бо, нас$ правді, її не було. І тільки М. Ско$ рик взявся за нелегку пошукову і дослідницьку роботу. Перегорнувши кожну сторін$ ку архівної справи й уважно вив$ чивши найдрібнішу деталь її, письменник заново воскресив епізоди доби доносів, наклепів, переслідувань, коли творча осо$ бистість існувала у павутинні не$ доброзичливців, критиків, під$ ступних хамелеонів і пильних до$ нощиків-інформаторів. Сергій Йосипович Жигалко народився 6 (19) жовтня 1902 року в Борисполі у козацькій родині Йо$ сипа Никифоровича і Марфи Ага$ фонівни Жигалків. Первістка ох$ рестили в Миколаївській церкві, де священик Іван Гречанівський і пса$ ломщик Василь Лаврівський на$
рекли Сергієм. Після нього у роди$ ні Жигалків з’явилися брати Іван, Геннадій, Михайло і три сестри: Олександра, Ліда та Ольга. Сергій, як старший, першим почав проби$ вати дорогу в життя. В 1917$му за$ кінчив бориспільське чотириклас$ не училище , 1921 року – гімназію. Того ж року вступив до Київського інституту народної освіти. Та через хворобу змушений залишити нав$ чання і в 1925 році зайнятися газет$ но-літературною працею. ...Крок за кроком М.Скорик простежує становлення С. Жи$ галка як письменника, що пред$ ставляв художню прозу “Гарту”. Водночас посилюється увага до творчого доробку з боку критиків А. Грукнта. Є. Адельгейма і таєм$ них агентів “Журналиста”, “Об$ новленной”, “Активиста”, які шу$ кають на С. Жигалка і його поб$ ратимів компрометуючу інфор$ мацію навзір “Ярошенко, Кося$ ченко и Жигалко все еще непрес$ танно твердят об ужасах голода 1933 года”. Агент “Холмский” писав про те, що М. Бажан як ре$ дактор журналу “КІНО” “підго$ довує” своїх приятелів письмен$ ників, видаючи аванси під нена$ писані речі, або замовляючи ніко$ му непотрібну халтуру. Серед “підгодовувачів” називає групу письменників, зокрема й С. Жи$ галка. Агент “Леонов” писав: “Найвідвертіший серед письмен$ ників Косинка не сидять на місці, а із Сергієм Жигалком ... лазять по хуторах і приміських колгос$ пах. І про все говорять із недоб$ рою усмішкою стряпчого…” Агент “Журналист” у вересні 1933 року настрочив про те, що Київській кінофабриці запропо$ новано написати сценарій на колгоспну тему. “Жигалко нас$ тряпал комедию, предсталяю$ щую собой вредный и злой пас$ квиль на советскую действитель$
ность”. Дослідження біографії письменника рясність багатьма доносами, без яких не могла існу$ вати пореволюційна доба. До ха$ рактеристики С. Жигалка додали негативних означень “залпи” письменників Є. Адельгейма, А. Грунта, С. Скляренка. Наведу лише одну фразу пролетарського письменника Івана Мойсі (Ле): “Вся творческая продукция Жи$ галко представляет собой упад$ ническое хныканье, постоянное сожаление о былом, о прошлом”. М. Скорик детально просте$ жив життєвий і творчий шлях С. Жигалка у сув’язі з тим поко$ лінням письменників і творчих постатей, яким судилося пережи$ ти жахливі часи людиноненавис$ ницької епохи. Не всім вдалося вижити. С. Жигалка судили за сфабрикованою справою, відмі$ рявши йому п’ять років таборів. Але 12 червня 1938 року був розс$ тріляний. Лише після смерті Ста$ ліна родичі могли добитися перег$ ляду справи С. Й. Жигалка. Офі$ ційну оцінку в справі репресова$ ного письменника поставлено у висновку КДБ при Раді Міністрів УРСР 31 грудня 1958 року після розгляду архівно-слідчої справи та матеріалів перевірки по ній. У ній згадано не тільки злочинний під$ хід своїх попередників із органів НКВС, а й не менш людинонена$ висницьку методологію більшо$ вицьких опричників тієї системи. До сьогодні творча спадщина С. Жигалка не була перевидана і залишалась невідомою. Лише завдяки старанням М. Скорика віднайдено всі опубліковані опо$ відання і повісті репресованого письменника. Вони лише почи$ нають шлях до читача, який сьо$ годні зможе простежити життє$ вий і творчий шлях С. Жигалка і його спадщину, яка з далеких 20$ 30$х років повернулася до читача.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
