Від Різдва Христового · “Я вражено відчуваю, як часточка дідового страждання озивається у моєму серці незнайомим досі почуттям втрати”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
Календарна реформа: вибір між Європою та москвою
Слово Просвіти, №45 за 2022 рік
Привела її Мар’я до них і каже: “Нехай дитя у вас ці дні побуде”. Ті зраділи, бо після синової смерті невістка мало з ними родичалася. А вона побула трохи й пішла. Уже в порозі уклонилася свекрам: “Простіть мені, тату й мамо”. Ті подивувалися, думали – за вас прощення просить, бо почули, що між вами знову любов. “Бог простить”, – та й усе на тому. – Я намагаюсь точніше згадати материну розповідь, адже Онисько все життя карався цим останнім Мар’їним днем. – А увечері дитина – мати моя – додому проситься. До того вимучила, що мусили вести. Привели – хата замкнена. Вони сюди-туди. Спочатку думали – Мар’я десь із вами, аж чують худоба реве. У хлів, – а вона там висить. – Так нікому нічого і не сказала? – Дитя вела до свекрів, попросила: “Виростеш, донько, пожалій коли дядька Ониська”. Він дивиться на стіл і хитає головою: – Мар’їні слова не забула, а простить не простила її смерті. Еге ж? – Вона, діду… – Цієї миті мені страшенно хочеться, щоб Онисько відчув прощення нашого жорстокого світу і сам йому простив. – …Вона добре пам’ятає, як матір ховали. Ви тоді перед усім людом по землі качалися і кричали, що Настю убили і Мар’ю. – Хіба я знаю, що кричав. Я смерті просив. Що мені життя було – і тоді, і тепер. Мар’я душу забрала, саме тіло зосталося. Я вкотре озираюся по хаті: у вікнах темно, у хаті холодно, а на вулиці ще холодніше. Онисько помічає мою тривогу: – Я проведу – не бійся. Небагато, правда… Вдячно посміхаюся і несподівано для самої себе: – Діду, а чому вас Вовкулакою почали звати? По його обличчю знову майнула тінь, але чи то посмішки, чи скорботи, чи чогось незбагненного моїй, тоді ще юній душі. – Як Настю знайшли – лід зійшов, а вона під самим берегом була. Привезли її тоді на возі до двору, а я в хату не пустив – відправив до батьків. Не міг я їй і мертвій Мар’ю простить. Ховати теж не ходив – без мене обійшлося. Отоді і став Вовкулакою. І тебе мати лякала дідом? – Посміхнувся болісно. – Нічого, нічого. Заробив. Ти от що. Попроси матір: як умру, щоб коло Мар’ї поклали. Скажи, Христом-Богом Онисько просив. – Мати може не погодитися. Там же дід Данило неподалік лежить. Як між ними? Онисько взявся за краєчок столу, посунувся зі стільця на підлогу і став на коліна. Я відсахнулася. – Діду! – Люди нас із Мар’єю вік не жаліли, батьки познущалися. Пожалійте хоч ви. Хоча б мертвих не розлучайте… Він і справді помер через місяць. Мати мене не послухала і не дозволила класти Ониська поруч із Мар’єю. Та, коли чоловіки прийшли на кладовище копати яму – вона була готова біля самісінької Мар’їної могили. І снігом притрушена. Там його і поховали. м. Мена, 1990–1998 рр.
Євген БУКЕТ
Наша ера і 25 грудня Мабуть, усі розуміють, що в більшості країн світу сучасне літочислення нашої ери, включно з XXI століттям та третім тисячоліттям ведеться від Різдва Христового і в деяких країнах досі позначається латинською “Anno Domini”, або скорочено: A.D./AD. Повністю фраза звучить так: “An- no Domini Nostri Iesu Christi” (“в рік Господа нашого Ісуса Христа” або “від Різдва Христового”). За таким літочисленням нульового року не було, адже перший рік AD (нової ери) йшов відразу ж після першого року до Різдва Христового (до нової ери). Тому за логікою, Ісус Христос мав би народитися перед або в момент початку нового року, а не після того. Проте, варто розуміти, що достовірна дата народження Христа наразі невідома і православна церква традиційно наголошує на її умовності. Тим не менше, це не заважає християнам використовувати 25 грудня як одну з основних дат у плані богослужінь протягом року. Сучасні науковці схильні вважати, що встановлення дати святкування Різдва Христового 25 грудня було пов’язане з Римським святом Непереможного Сонця (Dies Natalis Solis Invicti), введеним імператором Авреліаном 274 року на честь переходу Сонця через точку зимового сонцестояння і, відповідно, зі збільшенням тривалості дня. На цей символічний зв’язок пізніше вказували отці Церкви, зокрема Іван Золотоустий: “Люди називають святий день Народження Господнього днем нового сонця…” Слід зауважити, що вперше в збережених історичних джерелах 25 грудня як дата народження Христа вказана Діонісієм Філокалом у Хронографі 354 року, а рішення про святкування Різдва Христового 25 грудня було ухвалене на Ефеському (Третьому Всесвітньому) церковному соборі в 431 році.
Діонісій Малий Цікаво, що запровадженням сучасного літочислення маємо завдячувати уродженцю Скіфії Діонісію Малому (475–550), який довго мешкав у Римі і відіграв важливу роль у контактах східної і західної традицій. Серед іншого, Діонісієві належав ряд трактатів про вирахування часу святкування Великодня, які сприяли врегулюванню древньої суперечки. Паралельно він здійснив синхронізацію римської і християнської історії, установивши, що Христос народився через 754 роки після заснування міста Рим. Його обчислення поклали початок системі відліку часу “від Різдва Христового”, якою користуються і нині. Проте дещо раніше, в 325 році, Перший Нікейський собор затвердив як обов’язковий для всіх християнських країн календар, запроваджений з 1 січня 45 р. до н. е. римським імператором Гаєм Юлієм Цезарем. За юліанським календарем тривалість року становить 365,25 діб, де чверть доби враховується високосним роком кожен четвертий рік.
Календарні реформи Період обертання Землі навколо Сонця становить 365 діб 6 годин 9 хвилин. Через оці 9 хвилин щороку за юліанським календарем збільшувалася невідповідність між ним та реальним знаходженням планети на орбіті. Від часу запровадження юліанського календаря до 16 століття різниця становила аж 10 діб порівняно з фактичним настанням весняного рівнодення, яке є важливим для визначення дати Великодня. Це створювало проблеми, тож Папа Римський Григорій ХІІІ запровадив календарну реформу. Згідно з нею, високосним є кожен рік, який ділиться без залишку на 4, окрім тих, які діляться без залишку на 100, але і ті, що діляться без залишку на 100, є високосними, якщо вони діляться без залишку на 400. Таким чином, похибка в одну добу в григоріанському календарі накопичиться приблизно за 10 тисяч років (в юліанському – приблизно за 128 років). Сьогодні різниця між юліанським і григоріанським календарями становить аж 13 діб. Якщо католицькі та протестантські країни Європи прийняли григоріанський календар, як стандарт, впродовж XVI–XVIIІ століття, то загальносвітовим стандартом він став лише в першій половині ХХ століття. І далеко не останню роль у цьому відіграла Православна церква, яка не могла погодитися на те, щоб жити за календарем, запровадженим Римським Папою.
У травні 1923 року відбувся собор православних східних церков, скликаний Вселенським патріархом Мелетієм IV. На ньому було обговорено календарне питання і прийнято рішення про реформу. Було вирішено запровадити календар, розроблений сербським астрономом, професором математики і небесної механіки Белградського університету Мілутіном Міланковичем, який назвали новоюліанським. Він ще точніший, ніж григоріанський. У новоюліанському календарі “пропускається” 7 діб на
900 років, тоді як у григоріанському – 3 доби на 400 років. Окрім того, до 28 лютого 2800 року новоюліанський календар повністю збігатиметься з григоріанським. Незважаючи на очевидне рішення календарної проблеми, до сьогодні Єрусалимський патріархат, Російська православна церква, Сербська православна церква, Грузинська апостольська автокефальна православна церква, Польська автокефальна православна церква, Православна церква України та Українська греко-католицька церква для обчислення свят користуються юліанським календарем. Проте, науковці впевнені, що остаточна відмова від застарілого календаря неминуча. І нещодавнє рішення Священного Синоду ПЦУ є першим кроком на цьому шляху. Тим паче, що останнім часом питання про календарну реформу в Україні все більше асоціюється з вибором між Європою і москвою.
Що зміниться? Нижче наводимо перелік основних неперехідних свят року за новоюліанським календарем: Щедрий вечір (Маланки) – 31 грудня Василя – 1 січня Водохреща – 6 січня Стрітення – 2 лютого Благовіщення – 25 березня Юрія – 23 квітня Різдво Іоанна Хрестителя (Івана Купала) – 24 червня Петра та Павла – 29 червня Іллі – 20 липня Маковея – 1 серпня Преображення (Спас) – 6 серпня Перша Пречиста (Успіння Пресвятої Богородиці) – 15 серпня Друга Пречиста (Різдво Пресвятої Богородиці) – 8 вересня Воздвиження Хреста Господнього – 14 вересня Покрова – 1 жовтня Михайла – 8 листопада Введення в храм Пресвятої Богородиці – 21 листопада Андрія – 30 листопада Миколая – 6 грудня Різдво Христове – 25 грудня Ще раз зауважимо, що всі ці дати актуальні і для юліанського календаря, просто він у ХХІ столітті відстає від новоюліанського на 13 діб.
День захисників і захисниць – вже не на Покрову, а-от День ЗСУ – в День Святого Миколая!
Звісно, після календарної реформи в Україні може відчуватися певний дискомфорт при розділенні деяких звичних свят, які досі поєднують релігійну та світську складову. Так, Покрова і День українського козацтва, який прив’язаний саме до цього релігійного свята, буде відзначатися 1 жовтня. А День захисників і захисниць України та День створення УПА будуть і надалі святкувати 14 жовтня, бо вони не мають релігійної прив’язки. Натомість сповна компенсувати жовтневу “втрату” символізму можна буде в грудні. Адже за новоюліанським календарем День Святого Миколая співпадає з Днем Збройних Сил України. Тож українські діти зможуть встигнути вже цього року скористатися унікальним шансом і попросити 6 грудня Святого Миколая й наших захисників Перемоги для України та 100 тисяч знищених ворогів під новорічну ялинку!
Ще 18 жовтня Священний Синод Православної Церкви України дозволив за рішенням настоятеля та громади звершити богослужіння за чином свята Різдва Христового 25 грудня 2022 року. Відтоді в суспільстві пожвавилася дискусія щодо календарної реформи, яка має привести церковний календар у відповідність до річного циклу обертання Землі навколо Сонця.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
