Суспільство · “Ми маємо створити міжнародний трибуналі притягнути Путіна, Лукашенка та інших воєнних злочинців до відповідальності”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
Час взяти відповідальність
Слово Просвіти, №45 за 2022 рік
Закінчення. Початок на стор. 1
кримський татарин Сервер Мустафаєв та багато інших людей ув’язнені в російських тюрмах через свою правозахисну роботу. Ми, правозахисники, які багато років ви! користовували право для захисту людей, не маємо жодних правових механізмів, щоб зупинити російські звірства. Тому ба! гато хто із правозахисників були змушені зі зброєю в руках захищати те, в що вони ві! рять. Як мій друг Максим Буткевич, який зараз у російському полоні. Він та інші ук! раїнські військовополонені, а також усі затримані цивільні мають бути звільнені. Система ООН, створена після Другої світової війни її переможцями, заклала для окремих країн невиправдані індульгенції. Якщо ми не хочемо жити в світі, де прави! ла визначають держави із більш потужним військовим потенціалом, то це належить змінити. Ми маємо почати реформу міжнарод! ної системи для захисту людей від війн та авторитарних режимів. Потрібні дієві га! рантії безпеки та поваги до прав людини для всіх держав та їхніх громадян, незалеж! но від участі у військових блоках, їхнього військового потенціалу чи економічної по! тужності. Права людини мають посісти у цій новій системі центральне місце. І це завдання не тільки політиків. Полі! тики мають спокусу уникати пошуку складних стратегій, що вимагають трива! лого часу. Вони часто поводяться так, ніби глобальні виклики самі колись зникнуть. Але правда в тому, що вони тільки загос! трюються. Ми, люди, які хочуть жити у мирі, маємо говорити політикам, що нам потрібна нова архітектура світопорядку. Можливо, у нас немає політичних інс! трументів, але в нас завжди лишається власне слово та власна позиція. Звичайні люди мають набагато більше впливу, ніж вони самі собі думають. Голос мільйонів людей у різних країнах може змінити сві! тову історію швидше, ніж втручання ООН. Четверте. Як забезпечити справедли* вість усім жертвам війни? Диктатори бояться утвердження ідеї свободи. Тому Росія намагається переко! нати весь світ, що верховенство права, пра! ва людини та демократія фальшиві ціннос! ті. Бо під час війни вони нікого не захища! ють. Так, право зараз не працює. Але ми ві! римо, що це тимчасово. Нам належить ро! зірвати це коло безкарності та змінити під! ходи до правосуддя за воєнні злочини. Стійкий мир, який дає свободу від страху та відчуття перспективи, неможливий без справедливості. Ми досі дивимося на світ через призму Нюрнберзького трибуналу, де воєнних злочинців засудили, лише коли нацист! ський режим впав. Але справедливість не має залежати від стійкості авторитарних режимів. Зрештою, ми живемо у новому столітті. Правосуддя не має чекати. Нам потрібно подолати прогалину від! повідальності та дати шанс на справедли! вість усім постраждалим людям. Коли на! ціональна система перевантажена кількіс! тю воєнних злочинів. Коли Міжнародний кримінальний суд обмежується кількома вибраними кейсами або взагалі не має юрисдикції. Війна перетворює людей на цифри. Ми маємо повернути імена усім жертвам воєн! них злочинів. Незалежно від того, хто во! ни, їхнього соціального статусу, виду зло! чину та жорстокості, яку вони зазнали, і чи цікавиться медіа та суспільство їхньою справою. Бо життя кожної людини має значення. Право – це жива матерія, яка постійно перебуває в розвитку. Ми маємо створити міжнародний трибунал і притягнути Путі! на, Лукашенка та інших воєнних злочин! ців до відповідальності. Так, це сміливий крок. Але ми маємо довести, що верхо! венство права працює, а правосуддя існує, бодай і відкладене в часі. П’яте. Як глобальна солідарність може стати нашою пристрастю? Наш світ став дуже швидким, над! складним та взаємопов’язаним. Прямо за! раз люди в Ірані борються за свою свободу. Люди в Китаї опираються цифровій дикта! турі. Люди в Сомалі повертають до мирно!
го життя дітей!солдатів. Вони як ніхто від! чувають, що значить бути людьми та від! стоювати людську гідність. Від їхнього ус! піху залежить і наше майбутнє. Ми відпо! відальні за все, що відбувається в світі. Права людини – це про спосіб мислен! ня, про певну парадигму сприйняття світу, яка визначає як людина думає та буде дія! ти. Вони втрачають значення, якщо їхній захист залишити тільки юристам та дипло! матам. Тому недостатньо прийняти пра! вильні закони чи створити формальні інс! титуції. Цінності суспільства все!одно бу! дуть сильніші. Це значить, що нам потрібен новий гу! маністичний рух, який буде працювати із суспільством на рівні сенсів, займатися просвітництвом, формувати масову під! тримку та залучати людей до захисту прав та свобод. Цей рух має об’єднувати інте! лектуалів та громадянські суспільства різ! них країн, адже ідеї свободи та прав люди! ни універсальні та не мають державних кордонів. Так ми зможемо сформувати запит на рішення та спільно долати глобальні вик! лики – війни, нерівність, наступ на при! ватність, зміцнення авторитаризму, зміну клімату тощо. Так ми зможемо зробити цей світ більш безпечним. Ми хочемо, щоб наші діти не були зму! шені проходити через війни та страждан! ня. Ми маємо взяти відповідальність, щоб не перекладати на їхні плечі те, що мусимо зробити ми, їхні батьки. Людство має шанс подолати глобальні кризи та вийти на но! вий шлях світорозуміння. Час взяти відповідальність. Ми не зна! ємо, скільки у нас цього часу. І оскільки це Нобелівська премія миру під час війни, то я дозволю собі звернутися до людей у різних країнах світу із закликом до солідарності. Ви не маєте бути україн! цями, щоб підтримати Україну. Достатньо бути просто людиною. _________ *Авторське право © Фундація Нобеля, Стокгольм, 2022.
Фото з відкритих джерел
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
