Очевидець і літописець “Ми маємо цінувати кожну мить життя”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
У гармонії зі словом
Слово Просвіти, №45 за 2024 рік
Просвітяни Житомира долучились до низки активностей, які проходили в місті до Дня української писемності та мови.
Покровськ: потяги вже не ходять
Людмила ЛОБАЧОВА, м. Житомир
У приміщенні Житомирської міської ради пройшла відкрита лекція “Мова – кордон нації”, яку читала Лариса Ніцой. Послухати відому письменницю завітали просвітянки Світлана Вітер зі своїми студентами Поліського національного університету і Людмила Заліщук з донькою. У філіалі на Київській комунального закладу “Міські публічні бібліотеки” писали 25-й Радіодиктант національної єдності. Там же відбулося літературне зібрання “Мова – генетичний код нації”. Зі вступним словом перед ліцеїстами та творчою інтелігенцією виступив голова Житомирського товариства “Просвіта” імені Т. Шевченка, заслужений журналіст України Святослав Васильчук. Святослав Карпович наголосив на важливості усвідомлення українцями себе як окремого народу, нації та держави, яка не має і не хоче мати нічого спільного з державою-загарбником. Розмірковував над питанням, як українцям зростати самодостатніми і національно-орієнтованими. “Для цього потрібно мати знання з історії, географії, лінгвістики, розмовляти українською мовою. Українську москаль не розуміє. Я свідомо не називаю російську “мовою”, у них язик, а він може бути телячий, свинячий, будь-який. Мова – у нас, ми мовимо”, – наголосив Святослав Карпович. Він також зачитав власні поезії, зокрема уривок з книжки “Зборів”. Щиро, по-українськи: “Слава Україні! Слава нації! Україна – понад усе!” – розпочала виступ письменниця Марія Зіновчук, у творчому доробку якої – тридцять книжок. Вона наголосила, що Україна – понад усе і наша мова – понад усе. Також пригадала страшні часи, коли українську мову забороняли, над нею насміхалися, всіляко принижуючи її носіїв. Навела приклади з власного життя: “Навчаючись в інституті, була змушена розмовляти мовою окупанта. Під час перерв та у приватному житті я завжди говорила українською, то мені закидували зневажливо, що я “з колгоспу”. На роботі згодом було те саме. Зі здобуттям незалежності як економіст я переклала всі нормативні документи для користування, але московський вплив був дуже сильний, і керівництво переклади не оцінило. Поступово українська мова відродилася. Тому ми маємо берегти її та примножувати”. Поетеса подарувала в авторському прочитанні свій вірш “Українська мова”. Просвітянка, письменниця Євгенія Юрченко зачитала власні поезії про українські символи-коди нашої нації. “Вечір озивається сиренами…/ Фарбую губи в червоний… / На щастя. / Одягаю стару сорочку / І тихо молюся за життя…/... Україна вистоїть. Знаю… / Вишивала бабця на щастя…”. Звучали рядки написані в евакуації за кордоном. Після цього пані Євгенія звернулась до ліцеїстів: “Бажаю, щоб ви знали і шанували рідну українську мову, яка вас народила, виховала і викохала, а іноземні мови вивчали просто для подорожей і культурного збагачення, щоб нам не потрібно було б переховуватися по чужих країнах і вчити їхні мови”. Серед просвітян була гостя Вікторія Краснопір – директорка департаменту соціальної політики Житомирської міської ради. Вона почала писати есе і вірші зпочатку повномасштабного вторгнення, декілька з них вона майстерно винесла на суд присутніх. Наприкінці виступу пані Вікторія наголосила, що ми маємо цінувати кожну мить життя. Музика гармонійно доповнила слово. Своїми піснями у супроводі гітари порадував Юрій Іванець, а просвітянин, заслужений майстер народної творчості Валерій Березівський розповів про власноруч зроблені духові музичні інструменти. Завершилась зустріч урочистим виконанням славня України та врученням членських квитків новим просвітянкам: Марії Зіновчук, Лідії Охрименко та Людмилі Заліщук. Літературне зібрання “Мова – генетичний код нації” модерувала завідувачка відділу Бібліотеки на Київській Лідія Охрименко. Просвітянка, журналістка Людмила Заліщук долучилась до літературно-мистецького свята “Ти, рідна мово, чиста, як роса”, яке відбулось на базі іншої бібліотеки-філіалу № 16 КЗ “Міські публічні бібліотеки”. Вона розповіла присутнім про внесок просвітянина Бориса Тена до перекладацької скарбниці українського народу та зачитала один із сонетів видатного житомирянина. Її донька Мирослава Сліпченко продекламувала гумореску Павла Глазового “Кухлик”. Додамо, що до Дня української писемності та мови Людмила Заліщук отримала подяку від секретаря Житомирської міської ради Галини Шиманської “За популяризацію української мови та літератури”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
