Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Культура · “Наш секрет полягає саме в тому, що ми не зупинили свою роботу. Завжди шукали і шукаємо можливість піти назустріч глядачам”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

Владислав Корнієнко: “Національний цирк – палац циркового мистецтва”

Слово Просвіти, №45 за 2025 рік

Ювілейний 65-й сезон Національний цирк України відкрив програмою “Сяєво”. Є світло, яке не видно очима, але відчувається серцем. Кожен із нас має своє сяйво – унікальне й неповторне. У виставі “Сяєво” артисти передають його глядачам через неймовірні трюки, емоції та спільну енергію. Від ніжних відтінків повітряної гімнастики до яскравих спалахів акробатики – кожен номер додає промінь до великого спільного світла. “Сяєво” – це мандрівка у світ кольорів і променів, де кожен артист випромінює власну енергію, а разом вони створюють чисте біле світло, здатне зігріти навіть у найтемнішу ніч. Це історія про те, як ми знаходимо світло в собі та допомагаємо засяяти іншим. Про мужність, надію та силу мистецтва, яке об’єднує. Про сьогодення Національного цирку України наша розмова з його генеральним директором, заслуженим діячем мистецтв України Владиславом Корнієнком. – Я прийшов на посаду керівника до Національного цирку у 2019 році незадовго до страшних катаклізмів, – пригадує Владислав Вікторович. – Якби тоді знав, з чим доведеться зіткнутися, скажу чесно, що відмовився б. У мене була чудова посада – ректор Київської муніципальної академії естрадно-циркового мистецтва. За час мого керівництва цей заклад пройшов шлях від коледжу до академії. Покращився матеріально-технічний стан, почали виходити на заходи всеукраїнського та міжнародного масштабів. Програми академії увійшли до міжнародного рейтингу. До цього я вже добре знав специфіку роботи Національного цирку. А коли в Міністерстві культури запропонували взяти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади генерального директора, то ще глибше занурився у вивчення його роботи. Зрозумів, що може бути чудова перспектива для розвитку циркової галузі України. Я переміг у конкурсі. Оскільки до цього мав великий досвід управлінської діяльності у сфері культури, мистецтва (працював фінансовим директором Національного палацу мистецтв “Україна”, 14 років роботи пов’язували мене з Національним академічним драматичним театром імені Івана Франка), то не очікував серйозних складнощів на новому місці роботи. Але одразу зіткнувся з багатьма непередбачуваними обставинами, як зовнішніми, такі внутрішніми. Зокрема, існували проблеми матеріально-технічної бази, стану споруди цирку, яка є пам’яткою архітектури та культури. Багато речей потребували порятунку. Якби попри всі складнощі того періоду, а потім повномасштабної війни ми не змогли підняти наш цирк, то сьогодні він міг би бути на межі щонайменше консервації. Принаймні це моя думка. – З чого почали? – Цирк як одне з перформативних мистецтв потребує репрезентативних шоу-програм. З них і почали. Промоніторили художньо-творчий склад, визначили вузькі місця і прийняли рішення, що ставку треба робити на молодь. Це, звісно, не означає, що ми повинні викреслити корифеїв, на яких тримається цирк. Потужно зайнялися формуванням художньо-творчого потенціалу цирку. Проходимо різні етапи. У нас омолодився склад режисерів, балетмейстерів, артистів. Це копітка робота, адже нерідко номер створюється роками, а атракціон – це здобуток цілих поколінь, інколи й генерації циркових артистів. Взяли за основу, що Київський цирк – це цирк традиційного європейського зразка, в якому представлені всі категорії циркових партерних артистів: клоуни, акробати, гімнасти, повітряні гімнасти, жонглери та ін. Особливу уваги приділили повітряним номерам. У нас представлені не лише циркові артисти, а ще й балет, вокалісти. Є свій оркестр, утримуємо на постійній основі 19 музикантів. На мій погляд, Україна як країна циркового мистецтва має глибинні традиції і витоки. В українського цирку тисячолітня історія. Від фресок Софії Київської, на яких зображені акробати в ХІ столітті, і вся історія до сьогодення свідчить про те, що у нас є цілі генерації розвитку циркового мистецтва. Ми зробили ставку на циркові студії – дитячі, професійні, аматорські, народні, адже в Україні популярний дитячий і народний цирковий рух. Також запровадили низку фестивалів. Зараз маємо три постійно діючі фестивалі. Це наша база. Я вже говорив про те, що циркове мистецтво – мистецтво молодих. Акробат, гімнастика, вокал, хореографія потребує молодості, краси і хорошої фізичної підготовки. Ми відкрили потенціал циркового мистецтва, який єв Україні. Створили форум аматорських циркових колективів. Ця прямий і зворотний зв'язок зі студіями. Завдяки цьому у нас значно менше відчувається нестача артистичних кадрів, ніж у деяких колег в регіонах. – Як вдалося відновити роботу Національного цирку після початку повномасштабного вторгнення? – Ми жодного дня не зупинялися в роботі. У травні 2022 року почалися репетиції, а вже в липні представили нову програму. У період катаклізмів, страху, паніки ми не виїхали, зберегли свій потенціал і тварин. Попри все сьогодні маємо повні зали, велику популярність. А наш секрет полягає саме в тому, що ми не зупинили свою роботу. Завжди шукали і шукаємо можливість піти назустріч глядачам. Зрозуміли, що людям потрібен ковток повітря, аби вони могли прийти, відволіктися, розслабитися. А клоун надягає маску для того, щоб глядач на час вистави зняв із себе маску повсякденних проблем. Чітко усвідомлюємо потреби сьогоднішнього глядача. А глядач віддячує відвідуваністю. Ми виконуємо всі поставлені плани. Навіть деякі покази перевищують те, що було в мирний час. Звісно, не всі покази програм є фінансовими. Підтримуємо деякі категорії наших громадян – дітей, пенсіонерів, інвалідів, соціально незахищених. Вся наша художньо-творча діяльність – назустріч глядачеві. Розширюємо діапазон репертуарних пропозицій. Це не лише манежні програми, а й екскурсії, виставки з елементами перформативного мистецтва, пластики, пантоміми, постановочного дійства. Все це має великий попит, отже, дає можливість розширення діапазону нашої діяльності. Стоїмо на порозі відкриття другої сцени (манежу). Цей манеж буде складатися з 100-150 місць. Плануємо відкрити його в іншій частині нашого майнового комплексу. Зараз зупиняємо роботу влітку на півтора-два місяці. А якщо створимо новий майданчик, то перейдемо на формат роботи протягом року нон-стоп. Споруда Національного цирку України була збудована 65 років тому. Називаємо її музеєм, храмом, палацом циркового мистецтва. Деякі люди приходять спеціально для того, аби подивитися на цю споруду. Екскурсії користуються шаленим попитом. – Розкажіть, будь ласка, про програму, якою відкрили ювілейний цирковий сезон. – Наш репертуар – це перелік програм, які йдуть на сценічному просторі у певний проміжок часу. Серед них програма “Сяєво”, якою відкрили сезон. Паралельно йшла програма “Хелловін у цирку”. Вже почалися репетиції новорічного проєкту “Мотанка. Циркова казка”, який плануємо запустити з 6 грудня. У ювілейній програмі “Сяєво” репрезентуємо всі жанрові та артистичні складові, які є в Національному цирку. Я вже згадував про те, що наш цирк європейського зразка, в якому є все. Партерні номери – акробати, гімнасти, клоуни, жонглери, еквілібристи, повітряні жанри. А ще постановочні хореографічні номери, вокал. Ми маємо можливість представляти артистів-тварин. Працює атракціон хижих тварин, також у програмі виступають коні. Тварини в цирку перебувають на постійній основі. Вони є власністю держави, утримуються на балансі, є нашими штатними артистами поруч із людьми. У програмі є сюжетна лінія, яка розповідає про протистояння, боротьбу світла з темрявою. Це поетична композиція, вирішена у цирковому форматі з хорошою музикою, світлом і красивими номерами. Спілкувався Едуард ОВЧАРЕНКО художниця та колишня журналістка. Після навчання в Одеському медуніверситеті працювала у медіа, а після початку повномасштабного вторгнення долучилася спочатку як волонтерка штабу швидкого реагування Руху VE- TERANKA, а згодом прийняла рішення стати бойовою медикинею. Служба навчила дівчину не відкладати мрії. “Аляска” зрозуміла, що хоче вступити до Харківської школи архітектури, коли ховалися від ворожого дрона на автобусній зупинці під час звільнення окупованої Харківщини. Коли повернулася на базу, в цей же день подала документи. Після поранення продовжує служити в Нацгвардії, працює з темами архітектури, створює ілюстрації та допомагає ветеранам із соціальною адаптацією. Про знімальну групу та творчу команду. Оператор-постановник: Сергій Стеценко. Оператори: Єгор Трояновський, В’ячеслав Цвєтков, Євгенія Бондаренко, Франсуа Шамбе. Режисер монта§ жу: Жоель Алексіс. Композитор: Фредерік ван де Моортел. Із сайту Міністерства культури України

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин