Люди · “Творчий маестро виховав не одну плеяду майстрів, які відроджують та пропагують гуцульські традиції”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
Йосип Приймак – майстер див рукотворних
Слово Просвіти, №45 за 2025 рік
Марія ПОРОХ, членкиня Клубу інтелігенції ім. І. Пелипейка та РО “Просвіта”, Івано-Франківська обл. Світлини авторки та з відкритих джерел
Такою була тема засідання Клубу інтелігенції ім. І. Пелипейка, яке відбулося наприкінці жовтня у світлиці Косівської центральної бібліотеки, де в дружньому колі зібралися небайдужі до народного мистецтва представники творчої інтелігенції Косівщини – письменники, освітяни, медики, митці, бібліотечні працівники, краєзнавці, громадські діячі та представники влади. Вела засідання, присвячене Йосипу Приймаку, Аделя Григорук. У заході взяли участь сам майстер Йосим Приймак, Богдан Палагнюк – заступник голови Косівської РВА, Володимир Петричук – заступник голови міської ради з гуманітарних питань, Роман Печижак – начальник відділу культури, Володимир Козьменчук – голова Косівської районної профспілкової організації працівників освіти та науки. Світлицю не впізнати. Стіни прикрашені гобеленами, на яких умілими руками дружини митця Дарії Приймак виткані портрети Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Андрея Шептицького. В центрі залу виставлені авторські твори Й. Приймака. На стенді – публікації, посібники для студентів, культурно-мистецькі надбання митця. Зала заповнена. “Сьогодні – презентація лише дещиці творчих робіт талановитого майстра виробів з дерева Йосипа Дмитровича Приймака. Наш захід відбувається в час жорстокої війни з російським окупантом, і ця експозиція засвідчує незнищенність духу української нації. Від імені присутніх дякую нашим незламним захисникам – воїнам Збройних Сил України, які тримають над нами небо, за можливість збиратися, проводити зустрічі зі знаменитими людьми, обговорювати цікаві події з історії, літератури і творити мистецькі дива у такий важкий для всіх час”, – такими словами відкрила захід Аделя Григорук – письменниця, краєзнавиця, просвітянка. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять тих, які віддали своє життя у боротьбі за Україну, її світле майбутнє. Атмосфера у світлиці тепла і привітна. Аделя Григорук, колишня колега митця, щиро й задушевно вела розповідь про Йосипа Приймака – непересічну творчу особистість, члена НСХУ, дослідника художньої обробки дерева на Гуцульщині. Цього року Йосип Приймак став лавреатом Міжнародної літературно-мистецької, екологічної премії “Corona Carpatica” (“Карпатська корона”), яку йому вручили у Рахові на Закарпатті. Про цю знакову подію, яка відбувалась у рамках Днів європейської спадщини, в екологоосвітньому центрі Карпатського біосферного заповідника “Центр Європи” (с. Ділове Рахівського району Закарпатської області) детально розповів Василь Шкурган – голова Косівського районного осередку
НСПУ, який наголосив, що Йосип Дмитрович отримав високу нагороду за вагомий внесок у справі відродження гуцульського бондарства, осучаснення і розвитку традиції художнього випалювання по дереву та серію книг про народних митців Карпат.
Кілька коротких фактів із біоD графії Й. Д. Приймака. Народився 26 вересня 1943 року в приднісD трянському с. Городниця ГороденD ківського району Івано-ФранківD ської області. Дитинство та юність пройшли в рідному селі. Батько, добрий столяр і будівельник, навD
Висока відзнака чив цих ремесел і сина. У 1963 роD ці юнак приїхав у Косів, щоб здоD бути мистецьку освіту. Гуцульське мистецтво стало вагомою часткою його життя. Навчався в КосівськоD му училищі прикладного мистецD тва на відділі художнього дерева. Набиратися знань, досвіду, відD кривати сторінки гуцульського мистецтва, продовжувати багаті народні традиції навчали викладаD чі, серед яких – Володимир Гуз, Володимир Васильович, Микола Федірко, яким Йосип Дмитрович вдячний дотепер. Після завершення навчання почав працювати викладачем Косівського технікуму народних художніх промислів, пізніше завідувачем відділу художньої обробки дерева, заступником директора з менеджменту, в.о. доцента кафедри художнього дерева. Свої знання, творчий досвід уміло передавав студентам, навчав вихованців з повагою ставитись до мистецьких надбань, гідно продовжувати багаті і невмирущі народні традиції. У художній обробці деревини Й. Д. Приймак працює в техніках різьби, інкрустації, об’ємної та рельєфної пластики, проєктує архітектурні споруди малих форм, а ще захоплюється бондарством та художнім випалюванням на дереві. Митець став автором багатьох об’ємно-просторових композицій з дерева, зокрема пам’ятного знаку “Жертвам Другої світової війни”, встановленого у м. Фірзен-Дюлькен у Німеччині (1995), садово-паркової скульптури “Щастя” у навчальному центрі “Роскош” повіту Бяла Подляска у Польщі (2004) і декоративної скульптури “Весна” у польському місті Дравно (2006). Йосип Приймак – учасник багатьох виставок в Україні та за рубежем 1980-1990 рр. XX ст. та 2000-2020 рр. XXI ст., міжнародних пленерів, конкурсів – як в Україні, так і в Польщі, Німеччині, Чехії. Творчий доробок Й. Приймака є неоціненним скарбом музеїв України і приватних збірок колекціонерів в Україні (Івано-Франківськ, Київ, Канів, Коломия, Косів), Австрії, Німеччині (Фірзен, Крефельд), Канаді (Саскатун) та США (Клівленд). Багаторічна діяльність Йосипа Приймака належно увінчана заслуженими нагородами, зокрема: Почесною відзнакою секретаріату Великої ради Спілки майстрів народного мистецтва України, медаллю “За заслуги перед Прикарпаттям” (2013). Йому присвоєно почесне звання “Заслужений працівник освіти України” (2019). Уляна Книш, бібліографиня міської Косівської бібліотеки, ознайомила учасників з окремими авторськими виданнями Йосипа Приймака, серед яких: “Гуцульська різьба та інкрустація” (у співавт. з П. Андріюком, 1998), “Декорування виробів з дерева” (2001), “Малі архітектурно-художні форми” (2003), “Технологія художнього деревообробництва” (у співавт. з сином Д. Приймаком, 2010), які вийшли як навчальні посібники для студентів вищих навчальних закладів; краєзнавчо-мистецькими виданнями про народних майстрів Гуцульщини: “Високі обрії творчого злету” (про творчість Юрія Павловича, 2004), “Володимир Гуз” (2004), “Іван Грималюк” (2005), ілюстрований альбом “Син славного роду (про творчість Д. Ф. Шкрібляка, 2006, у співавт. з С. Стефураком), “Династія Тонюків” (2013, у співавт. з сином Д. Приймаком) та публікаціями про творчу та педагогічну діяльність Й. Приймака в регіональній періодичній пресі.
Спільне фото на згадку про зустріч
Йосипу Дмитровичу поталанило на творчу сім’ю: дружину Дарію Антонівну – відому на Косівщині майстриню, членкиню Спілки майстрів народного мистецтва України, за плечима якої всеукраїнські, обласні та регіональні виставки мистецьких виробів зі ткацтва. Син Дмитро – старший викладач кафедри образотворчого мистецтва та академічних дисциплін КІПДМ ЛНАМ, творчо працює у ділянці станкового, монументальнодекоративного мистецтва та іконопису, учасник багатьох виставок. Засідання пройшло цікаво й захопливо, воно нікого не залишило байдужим і припало до душі кожному з присутніх, які надихалися мистецькими витворами – різьбленими тарілками, бондарськими предметами, оздобленими художнім випалюванням. А ще розглядали фотографії, які зафіксували різні події із життя Йосипа Приймака: закордонні поїздки, заняття зі студентами, спілкування з творчими людьми, каталоги виставок. Цього дня для Йосипа Приймака звучало багато слів вдячності та поваги, які поєднувалися зі щирими усмішками, квітами, пам’ятними дарунками. Вітали Йосипа Дмитровича заступник Косівського міського голови Володимир Петричук, начальник відділу культури та туризму Косівської міської ради Роман Печижак, заступник голови Косівської райдержадміністрації Богдан Палагнюк, який, зокрема, зазначив: “Йосип Приймак – творчий маестро, котрий виховав не одну плеяду майстрів, які відроджують та пропагують гуцульські традиції, надбані роками нашими дідами-прадідами”. Багато теплих слів про Йосипа Приймака як митця, колегу, педагога звучало із уст колег по роботі, викладачів Косівського інституту: Катерини Сусак – заслуженого працівника освіти України, першої ректорки Косівського державного інституту декоративного мистецтва, Романа Кабина – колишнього викладача іноземних мов, який висловив особливе захоплення експозицією гобеленів та емоційно прочи-
Йосип Приймак тав поезії Тараса Шевченка, Михайла Сорича – історика, волонтера, Світлани Крицкалюк – викладачки Косівської школи мистецтв, Любов Чупринчук – викладачки Кутської школи мистецтв. Подарунком та справжнім сюрпризом для Й. Приймака стала прем’єра пісень “Моє рідне село Городниця” у виконанні вокального тріо – Олександри Сайнюк, Мілани Радиш та Вікторії Чупринчук, вихованок Кутської школи мистецтв. Пісень на поетичні рядки майстра пролунало дві: перша на музику Любові Чупринчук, а другу написала композиторка, викладачка вокалу Кутської школи мистецтв Лариса Чупринчук. Обидві пісні дуже сподобались слухачам і вони щиро аплодували їх творцям та юним виконавицям. Йосип Приймак слухав пісні з хвилюванням, з ледь помітною сльозою на очах, бо вони написані на його слова про любе серцю місце – “колиску дитинства, до якого кличе синівська любов”. Наприкінці зі словами подяки виступив сам художник-майстер, який зазначив: “Моєю метою є прагнення пробудити зацікавлення сучасників до унікального виду деревного промислу – художнього бондарства на Гуцульщині. Адже до середини ХХ ст. бондарство як допоміжне заняття розвивалось у багатьох селах Гуцульщини. Можемо назвати досить відомі осередки – Брустури, Ясенів, Криворівня, Річка, Великий Рожен. Широким був асортимент бондарських виробів: посуд для зберігання й транспортування води й молока, зберігання й переробки сільськогосподарських продуктів, посуд обрядового призначення. На превеликий жаль, нині бондарюють лише поодинокі майстри старшого покоління. І страшно подумати, що це ремесло може бути втраченим. З наступом технічного прогресу незаслужено відходить народне мистецтво, а разом з ним і його творець – народний майстер. Над цим треба задуматися нам усім. Адже основа народного мистецтва стає хиткою, знецінюються творіння рук митців, а це все є фундаментом, на якому тримається культура нашого народу”. Його слова були прийняті з увагою та розумінням. Насамкінець учасники зустрічі під акомпанування Лариси Чупринчук виконали для Йосипа Приймака величальне побажання “Многая літа”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
