16 Вернісаж · “Європейський живопис XVI–XIX століть” став і жестом захисту, і мовою діалогу, й способом заявити про Україну”. · с. 16сторінка оригіналу ↗
Шедеври з Одеси
Слово Просвіти, №45 за 2025 рік
Ярослава РІЗНИКОВА
19 жовтня в музеї Курпфальца в м. Гайдельберг відкрилася виставка “Шедеври з Одеси. Європейський живопис XVI–XIX століть” – ще один елемент наймасштабнішого українсько-німецького культурного проєкту часів війни, що був здійснений у співпраці трьох інституцій – Одеського музею західного і східного мистецтва (ОМЗСМ), Берлінської галереї та музею Курпфальца. В межах виставки – лекції, читання, дискусії на тему “Мистецтво та культура в часи війни: Україна у фокусі”, а також екскурсії українською мовою. Музей Курпфальца (Kurpfal- zisches Museum) – один із найстаріших музеїв Німеччини. Він розташований у старовинному міському палаці в центрі м. Гайдельберг, заснований ще у 1766 році, має значні зібрання з історії, мистецтва та археології регіону. “Саме в цих стінах тепер експонуються 45 полотен європейських майстрів із колекції Одеського музею західного та східного мистецтва. Усі ці картини були евакуйовані з Одеси після повномасштабного вторгнення росії. До червня 2025 року твори експонувалися у дев’яти залах-трансформерах в берлінській Gemal-
degalerie. Підготовка до виставки тривала два з половиною роки, а кураторський проєкт реалізувався під патронатом президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра”, – розповідає директор ОМЗСМ Ігор Поронік. Особливістю обох виставок – і в Берліні, і в Гайдельбергу – є те, що до одеських картин додано роботи європейських художників спочатку з колекції Берлінської картинної галереї, а нині – з фондів музею Курпфальца. Який цікавий перегук! Адже саме по собі співставлення “наших” картин та “німецьких” дозволяє по-новому зазирнути в культурно-історичний контекст, порівняти художні стилі та ідеї, різну інтерпретацію одного сюжету в різні епохи, творити проникливий і несподіваний “діалог” між полотнами одного автора, представників однієї школи або навіть різних поколінь однієї мистецької династії. А ще це виразно демонструє високий художній рівень зібрання Одеського музею, міжнародне культурне тло Одеси та нашу спільну європейську ідентичність. Важливим є ще один символічний контекст – у травні 2025 року Одеса і Гайдельберг підписали угоду про побратимство, тож виставка фактично стала культурним жестом підтримки та солідарності. Реалізація цього унікального проєкту мала ще один неочікуваний, але важливий вимір. Для українських музейників це стало джерелом підтвердження їх професійного досвіду, а з іншого –
відкрило шлях до глибших атрибуційних досліджень і вивчення музейних предметів. Так, після дослідження одеських картин німецькими фахівцями, авторство всіх творів таких знаменитих художників минулого, як Франс Галс, Алессандро Маньяско, Франческо Граначчі, Бернардо Строцці, Гверчіно, майже всіх голландців XVII століття, авторів історичних портретів – Томас Лоуренс, Йоганн Баптист фон Лампі Старший, Ромуальд Хойнацький, було підтверджене. Не викликали сумнівів і висновки наших фахівців щодо картини “Сліпі” з колекції ОМЗСМ, навколо якої точилося багато суперечок. Комплексне дослідження Ольги Куцан, Жанни Боровської та мистецтвознавиці Ірини Глєбової дозволило стверджувати, що картина написана у XVII столітті в Голландії, і це не копія, а оригінальний твір, інтерпретація композиції Брейгеля Старшого, створена відомим живописцем Давидом Вінкбонсом (1576–1631). Причому відкриття реставратором пізніх записів допомогло встановити інший, відмінний від “Сліпих” Брейгеля, ідейний зміст одеської картини, пов’язаний зі складною епохою релігійного протистояння в Нідерландах. Цю атрибуцію було підтверджено німецькими спеціалістами, про що вони повідомили в каталозі, а на виставці в Берлінській галереї картина “Сліпі” знаходилась в оточенні двох маленьких картин: “Пари рибалок” Вінкбонса та копією з “Притчі
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
