Сторінка · с. 11сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №46 за 1998 рік
Слово Просвіти, №46 за 1998 рік
ньо до Ду ків
стерня ї Бокн»?
(або проблема Української церкви в історичному контексті)
Ї|
Продовження. Початок див. числа 2, 3.
того, хто серцем охоплює весь
край, є велике право сказати
народові правду. МалаРосія великого праведника-чудотворця Серафима Саровського, якому судилося жити в другій половині ХМІЇЇ століття ів першій - ХІХ. Вже тоді великий праведник бачив, у яке провалля котиться його ненаситна держава. Пророкував, що зла побільшає в Росії ї вона «обагрится реками кровей». Говорив про те, що буде «великая продолжительная война и страшная революция в России, превьшающая всякое воображение человеческоє. ...Произойдет гибель множества верньіх отечеству людей, разграбленме церковного имущества и монастьрей, осквернение церквей Господних, уничтожение и разграбление богатства добрьїх людей, реки крови русской прольются».
У Фролівському монастирі в Києві при вході до храму є велетенське полотно: на тлі красивої природи стоїть на колінах праведник і молиться. Наньому російський народний одяг, але німб навколо иого голови промовляє, що то обранець Божий. Він не просто молиться, а слізнНнОоО просить. Що ж просить цей великий Обранець Божии?
«Мне, убогому Серафиму, Господь открьл, что на земле Русской будут великие бедствия, Православная вера будет попрана, архиерем церкви Божиеи и другие духовньюе лица отступят От ЧИСТОТЬ! Православия, и за зто Господь тяжко их накажет. Я, убогий Серафим, три дня м три ночи молил Господа, чтобь: лучше Ллишил меня Царства Небесного, а их бь! помиловал. Но Господь ответил: «Не помилую их, ибо они учением человеческим М ЯЗЬКОМ чтут Меня, а сердце их далеко-от Меня» («Настольная книга священноспужителя», т. 3, с. 601--602).
Але цієї жертовної любові не зрозуміли «месіани». Не зумів великий пророк 1! "удотворець своїм великим провидінням | одкровенням навернути багатьох до чис-
тоти віри г зупинити падіння церкви, що Злилася з державою, а відтак - взяла на себе ї її великодержавну суть.
Не дивно, що багато хто із християн одкровення Святого Івана Богослова про жону блудливу, «що сиділа на червонім звірині», і «води», «де сидить та розпусни- Чя, то народи та люди, і племена та язики. - А жінка, яку ти бачив, то місто велике, ЩО панує над царями земними», ПОВ Язують саме з Російською імперією, що стала «оселею демонів | сховищем УСЯКОму духові нечистому», що «лютим зИНОм розпусти своєї він напоїв ус! народи! ь
Саме в такому ракурсі розглядав свою
аТЬКІВЩИНУ ідеолог монархізму Л. Тихомиров: «Если принять во вниманиє все 3ТО, то скорее всего можно представить себе, что Жена Любодемица есть никто
НОМ, как Россия, изменившая Богу: Ни
Одна нация не сливала так своего граж-
данско-политического бьта с церковнь!м;
как Россия. - Если зто печальное предположениє зерно, то ми суд над великой Любоденцей,
и ев уничтожение 12 царями, вассалами
снтихриста, все зто должно исторически
бьіть относимо к судьбам России: впро
Сем зто судьбью еще предстоящие
будущем.. »
ються епо-
пливають століття, міня | авності не
хи, акод великодерж
міняється і тримає не лиш в ПОТІв та психічно неврівноважених лідер е Що уявляють ажону-любоденцу? - Межами Індійського океану, айне відпуск УМи людей шляхетних, що по я "Ідчули на собі усю суть жорстокого / пе ЦІЄЇ біблійної блудливиці. Як не дивно, ас серед архітекторів велико! «тери які пародів» опинилися і й найбільші 8 ЯЗ",
Є и
як би
зі дро та шпяхетно роздуму Є строить» ем М 7 а «о
старим трухлявимй віз Т тих, У
Чи візьмемо іншу жертву більшовицької імперії, Даниїла Андрєєва, що був засуджений у 1947-му до 25-тироків позбавлення волі. У своїй відомій «Розе мира», говорячи про демонізм усіх імперій, даючи класифікацію усім демонам, що тяжіють над Росією, про зло посіяне ними, упослідженість та рабську долю російського народу, карму особи та нації, заглиблюючись у світ відомий і невідомий, сам легко, радісно й хаотично блукає темним коридором месіанства й демонструє вульгарне невігластво та незнання власної історії аж так глибоко, що, виявляється, Росія була супердержавою ще за часів Київської Русі. «...на протяжении ее историм ведущее значение в сверхнароде, значение мировое оставалось до сих пор именно за ней, не переходя ни к украйнцам, ни к белоруссам, ни к народностям ШПоволжхХя или Сибири». Гай-гай! Коли дід-Київ устиг стонадцять разів поголити свою сиву бороду, то діви- Москви не було ще й у зачатті. Щоправда, Божого року 114/-го йому приснився лихий віщий сон: десь там, в угро-фінських лісах та болотах «сверх»-дитятко знайшлося, що з иого допомогою зіпнеться на ніжки, вхопить за жилаву шию, мовби обнімаючи... А як виросте, то запевнятиме, що воно породило діда і що було завжди. Дива під небом Господнім творяться, та й годі! М Однак проийидемося рядками І! цієї «суперкниги» суперавтора, що теж готовий
планети. «Итак, почему же все-таки в плане метафизическом надо считать ошибкой утрату такой пустьїнной, далекой, трудно сохранимом територмии, как Русская Америка! И почему неосуществленному вьїходу в Индийский океан придаєтся здесь такое значение!» Це, виявляється, було «зпохальной задачей, поставленной перед российской государственностью». | зветься це «...заполнение пространства между всеми культурами, ньїіне существующими. Заполнение - значит теснейшее соприкосновение со всеми ними, совместньй обмен духовньїх излучений им, следовательно, не только внешнее зближение, но взаимное духовное обогащение».
Автор «Розь: мира» допускає, що Російська Америка з часом і! могла відділитися від своєї метрополії І утворила б «как бьтш вторую Россию», але це «активизировало бь: силь: освободительного движения в империм, придало бь! ему совсем другую окраску, ик середине ХХ столетия, вместо третьего Жругра (демона), русские достигли бь! уже более гармонического строя ми более нравственного, мягкого строя м более справедливого уклада жизни.
Вьтход на Индийский океан, в соприкасаемости с арабо-мусульманском культурой... у подлинньіх очагах зтой культури м, что еще гораздо важнее, в непосредственное соседство с неисчерпаєемьіми духовньтми богатствами вьтсокоразвитьх культур индийской и индо-малаимском - все зто привело бь! неизбежнок установлению сперва торговьеіх, а ПОТОМ тесньіх культурнеіх связенм со канон странами индокитайского бассейна. Близкое ознакомлениє с накопленньїтми и созидающимися ценностями зтих культур - все зто так розвинуло бь' горизонт мьіслящих слоев российского сверхнарода, что от его континентального полуваропенекого провинциализма не осталось бьт и следа. Двести лет продолжалось у нас культурное паломничество на запнА но бьшмо необходимо; неизбежно, глубоко осмиуеіс-
Об Леон ран хорошо ассимилирочатья В ассимилированньте же формьт они
вают ново содержание; в итоге возвоканот совершенно своеобразнье н
создания культурь! й цивилизации. Приме-
множество» (Даниил Андреєв. «Роза ров Москва, «Товарищество «Кльш-
"ОВими колесами г знову запрягТи "Ого ще не відійшла шия од Ярм2:
ИЙ
п чи ПА,
ааажнннинниинняхмх нні же ПК пе - и - ню що
зн но пива
був воювати за супердержаву в межах,
кщо вірити деяким дослідникам у | та історичним джерелам, то
«святую Русь», супердержаву, великого північного ведмедя й поклав на лопатки саме своєю клешнею «комар» разом зі всіма «товариществами».
Сьогодні в Москві готові канонізувати багатьох кривавих царів, забуваючи, що саме вони дозволили «комару» повалити «ведмедя». Як уже було сказано, шлях масонству до управління державою проклали саме царі.
Коли скривджений і зневажений патріарх Никон, спроваджений від царських воріт, вишіптував віщі рядки Псалмів: «Спаси мене, Боже, бо води дійшли до душі моєї.
...Ти знаєш приниження моє і зневагу мою, і сором мій. Вороги мої всі перед Тобою.
--Вилий на них гнів Твій, і полум'я його нехай обійме їх.
...Збери докупи всі беззаконня їх, і нехай не ввійдуть вони в Правду Твою.
Нехай буде викреслено їх із Книги Живих між праведними нехай не напишуться».
Та: «Згинуть усі нащадки його, і вже в другому поколінні ніхто не згадає імення иого» (Псалми Давидові 68 та 108), масони-якобісти вигулювали по царському дворищі і думали, як їм «обустроить» першу масонську ложу. | «обустроили» ще при цареві Олексієві. Ось де вона ховається -- «тайна беззакония». Час Петра І, означений гоніннями на православних Старого й Нового обряду. Масони посіли високі державні посади. Сам цар був зарахований до шотландського ступеня посвяти.
Після смерті Петра І на престол прийшла Анна Іванівна. Масонство розперезалося остаточно. Набожна цариця Єлизавета Петрівна робить зусилля захистити церкву, але ненадовго. Царювання великої розпусниці Катерини ЇЇ чітко и синхронно йде із задумами «нічних братів». То була їхня золота ера в царській Росії, яку не баса іржа й до сьогодні. Один із методів «приборкання», завоювання на свій бік у цих антихристів - лестощі та лжевосхваляння. Тому й не дивно, що на наживку легко виловлювалася така спокушена й розбещена усіма дарами й щедротами земними (багатосі славою та владою) надієрархія, як царі та їхнє оточення. Наступного ж царя Олександра | масонські їдеї тавплив поглинули повністю.
"а щастя, архімандрит Фотій просвітив царя, і були навіть наміри спровадити те «біле братство» з Росії. За словами архімандрита, «армія богохульная діавола паде, ересей и расколовь язьік онемел, общества те богопротивньт6"е, яко же адь сокрушилась». Але не так сталося, як гадалося. Вони пірнули, як соми на дно, і дочекалися, поки плоди посадженого ними дерева добряче дозріють. І дозріли. Червоними яблучками та червоними зірочками (емблемою масонства) пізньої осені 1917-
Гог
У антихрист, появу якого означили
ще в ХМІЇ столітті старовіри,
розпоясався на всю губу. Масонські ложі імені одного з найбільших масонів світу (високої посвяти, що прийняв ритуал «чорної меси» - із пусканням крові з вени, спалюванням Біблії ії т. д.) К. Маркса, що звалися тоді марксистськими гуртками, з'явпяються по всій царській Росії. Знаменно, що саме в місті, де гніздилися царі, Петербурзі, і було об'єднано у 1894-1895 роках усі ті гуртки в єдину партію. Велику масонську ложу та марксистську партію більшовиків,
їхні лозунги: «Релігія - опіум для народу», «Християнство - релігія рабів», «Бог-вигадка попів» і т, д, одержали підтримку в інтелігенції, що теж блудодіяла й гралася в безбожність.
А великий праведник о. Іоан Кронштадтськии ставив точний діагноз недугові своєї
же в 90-ті роки минулого століття
пася, що зійшла з твердої й непохитної віри «и в большинстве интеллигенция отпала от Бога». Тому-то й збулося пророцтво Никона про ахвостату мітлу», яка всіх змете, | змела: царів, аристократію, інтелігенцію. А попереджав же праведник, попереджав: «Я не пророк, но предупреждаю вас, что ми вьі все будете стертьі с лица земли правосудием Божиим. Берегитесь, чтобьт «мифическая личность» Христос не повелел ангелам Свомм относительно вас, как Он сказал в Евангелим от Луки: «врагов же Моих, тех, которьгте не хотели, чтобь: Я царствовал над ними, приведите сюда и убейте предо Мною» (Сурський. «Отец Йоан Кронштадтский»).
Дослідник масонства В. О. Іванов ще в 30-ті роки нашого століття писав: «Ушедшая двести с лишним лет тому назад с национального пути русская интеллигенция до сего времени блуждаєт по накатанних громьїухающей масонской телегой дорогам, и оглушенная грохотом зтой телеги не сльшит голоса ни здравого рассудка, ни национальной чести и совести».
Мета світового масонства, як сатанинської богоборської сили, відвести якомога більше людей, народи, нації, держави і загалом цивілізацію від Бога-Вседержителя. Бо то воїнство темного світу. Реалізувати це найкраще через творення супердержав, де можна запровадити єдину безбожну ідеологію чи лжерелігію.
На творення Російської імперії, її міць, агресивність, світове масонство поклало багато таланту й зусиль і досягло своєї мети: така антихристиянська сатанинська супердержавна зі всією символікою, кольорами, ідеалами, ідолами, божествами була створена. Ім'я її - СССР! Утворено велику масонську ложу, що простяглася «от Москвьм до самьіх до окрамн».
Однак супердержави прагнули не лише богоборці, алей помазаники Божі. Невже ж у них дотичні інтереси? Адже останні приклали немало зусиль, щоб переконати російський народ у якісь міфічній його боговибраності та майже суціль чернечій богомільності. Вони допомагали ліпити імперію, називаючи це утвердженням православія, а фактично то був ГУЛАГ, людоморрня, від якого постраждало і християнство, і священство. Виходить, масонські ідеї супердержави, супернароду прижилися і серед частини духовенства аж так глибоко, що лозунг масона С. С. Уварова «Православие, самодержавие и народ» став надбанням серед усіх верств російського суспільства, особливо ж священства. це їє те, що ІГоанКронштадтський
називав у своєї інтелігенції
б; сліпотою. Сліпота, що коштувала надто дорого. Так дорого, що й ціни скласти годі. Гіолуда на очах у супер-державників настільки велика, що вони й досі не розгледіли, що «король голий»... | навіть його паяц. Що а«народ-богоизбранник» поволі вичахає від утоми й виродження на скажених історичних трасах. Иому ж за довгі століття так і не дозволили ні розслабитися, ні відпочити, ні накопичити авнутрішню енергію» на самовдосконалення, творчість. Небулоколи, адже він був «богоизбранньш русский Человек!» Хоча в іншого росіянина В. Бепінського дещо інше склалося враження: «По-вашему русский народ - самьуій религиозньйи в мире? ЛожиЕХ! ...Русский человек призносит имя Божие, почесьвая себе задницу. Зто по натуре своей глубоко атеистический народ. В нем еще много суеверия, но нет и следа религиозности». Можна поставити під сумнів і цю думку. Адже саме із народної стихії народилися і праведники, і стовпи православ'я, прості паломники і старообрядці, і ті, що століттями бережуть чистоту віри й належать до Російської Православної Церкви Закордоном та до Катакомбної. Тому народові просто не дали можливості реалазунати себе природно. Однак гнів
еба не обминув його, як і всі інші народи, що населяли і населяють ще імперію. Як приходмть деградація, крах особи? Через гріх боговідступництва. Від людини відходить Святий Дух. Точнісінько так Він залишає і родини, родоводи, народи, коли вони явно, свідомо чи й несвідомо стають зброєю сатани. І те, що було дарами Духа Святого: любов, набожність, милосердя, терплячість, ммротворення, мудрість, талановитість, наче перевертається іншим боком і перетворюється в ненависть, боговідступництво, жорстокість, бездарність у всьому. Як сказано було раніше, стає проклятим «усякий почин твоєї руки».
Ось як можна далеко зайти у своїй облуді і назадне повернутися. Зайти само-
му І завести весь народ. Адже народ, а особливо законослухняний, царський,
пюбить віддано своїх поводирів, навіть якщо вони такі ж сліпі, як і він.
країни, що вона тому знесиліпа й розхита-
п - с-
(Далі буде)
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
