Сторінка · с. 12сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №46 за 1998 рік
Слово Просвіти, №46 за 1998 рік
«й
2 біо МУ пам'ятають ті часи, коли Ви ЧИ не найоперативніше шатукувалися на книжкові новинки поезії прози. Нпні Би віддаєте перевагу публіциєтичним лос. дженням,
- Михайле Федотовичу, активні читач!
влдали кілька власних КНИЖОК, Ст ФЗОРИЛИ ЦИКЛИ
радіопередач, -- словом, вла сний доробок чималий І
все ж -- де Баші «гарячі» лі тературно-критичні виступи? Що Вас відвернуло від Башого Уміння оперативно
ОЦІНИТИ НОВУ хлигу 1 майже безпомильно визна ЧИТИ ЇЇ
місце в сучасному літературному процесі? Невже ВІДСУТНІСТЬ українського бестее. тера? М. С. -- Недавно на сторінках нашої періодики був дискусійний спалах: чи можливий український бестселер? Одні автори відповідали па це ствердно, підкреслюючи, що майже бестселером став роман Оксани Забужко «Польові дослідження з українського сексу». Другі, підкреслюючи ти раж твору Забужко (5000 прим. ). гронічно перепитували: з якого це часу бестселери стали Якими малотиражними? Треті нагадували: бестселер в Україні просто неможливий через звуженість сфери функціонування української мови, що просто підрізає крила українській книжці. Четверті наполягали: бестсе- Лер -- це низькопробне бульварне чтиво, яке рідко коли має щось спільне з літературою, тому не сумуйте з того приводу, що в нас немає бестселерів. Мовляв, сім Літ мак не родив -- і голоду не було... Мені здається, постановка питання про український тселер -- доволі симптоматична. Вона виказує майже ностальгійне наше бажання жити р атмосфері інтенсив- НОГО книговидавничого життя (як на Заході) з такою виразною і голосною його прикметою, як бестселери. Одне слово, нам прагнеться, щоб у нас теж усе було «як У людей». Мені здається, нам анітрохи не треба боятися селеризації (якщо вона справді можлива за такого стану життя української мови в Україні), але воднораз і не треба гіпнотизуватися від самого слова «бестселер». Це загалом якась важко збагненна річ: бестселерами часто стають сентиментальні, літературно недолугі твори г -- рідше -- літературні шедеври. Нипі на Заході тселерами стали кілька сентиментальних біографій принцеси Діани. І в той же час бестселерами були, скажімо, «Їм'я Троянди» італійського письменийка Умберто Еко чи роман «Нестерпна легкість буття» чеського прозаїка, що живе в Парижі, Мілана Кундери. Свого часу бестселером був роман «Подорож на край НОЧІ» видатного французького письменника Луї-Фердинанда Селіна; цей ТВІр став багато в чому програмовим для ШЛої літературної течії у французькій п розі. Сьогодиїй вс ознаки бестселера для інтелектуалів має дивовижний роман-лексикон серба Милорада Павича » Хозарський Словник». Нині ж уся інтелектуальна публіка вчитується в книгу-сенсацію російських математиків ї Фізиків Гліба Носовського та Анатолія Фоменка «Імперія», де на основі оригінальних статистичних методик та обширних комп'ютерних розрахунків зроблено реконструкцію давньої та середньовічної хронології. Але -- це рже бестселери певної категори людей. На жаль, жодна із УСІХ ТИХ книг не перекладена їз україшську мову, все те я читав російською. Тут можна чимало сказати про те, що сумний факт неіспування цих -- та інших подібного характеру -- книг в україшському перекладі категорично потверджує страшний ійтелектуальні порожийти в нашій національній культурі.
П.Г з На Можу втриматися від захоплення: ВИЯВЛЯЄТЬСЯ ще є 5 пає СРИТиИкИи, які читають! Фиявляється, Ви, Михайле Федотовичу, залишилися асє тим же сумлінним читачем, ЯКИХ всЄ менше серед их, хто береться поцІовувати українську літе ратуру; 1 МАТВЕДДИТИ ці мої слова може той таліт ГИУСЄТОГО провінцалізму 1 хуторянської амбіціїйності « першого ларубка на три хатть. яким перейняті чи не всі виступи поцтовунвачій М. ТОЧИСЄЛЬНКНИХ тературних пидані», исзалежно рід їх традиційниу чи апвангарлиєтських ПОЗИЦІЙ
о РО
Армія авторів сушить собі голову, якого
ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС «ПІШОВ?"»,
поетеси Любові Голоти
ТЕМОЮ, яким матеріалом можна пот рясти світ; видавці гакож ночі не сплять і думають, про що б могли мати успіх книги. (Прочитаймо післямову Маріо П'юзо до ЛОГО «Хрещеного батька», там докладно описано передісторйо цього бестселера). І ось є сенсаційний матеріал, його треба оритінально викласти; отже, пеймовірно зростає роль -Птерату рного професіоналізму (для порівняння скажемо, шов нашій літературі більше галантів, аніж літературних професіоналів), суперцікавого викладу матеріалу. Гамтешні автори не починають романів, скажімо, так «Високо в небі вився орел... (жайвір, сокіл. горобець)» чи «Тече між полів річка... (струмок, дорога, стежка)», як це залюбки рецитуємо ми в переважній більшості своїх гворів, наївно сподіваючись, що такий безнадійний баналітет одразу ж візьме читача за душу й не випустить його аж до останньої сторінки нашого невмирущого твору. Ми ще не звикли, ще не навчилися за читача боротися, потужний дух конкуренції ще не ВВІЙШОВ у нашу СВІДОМІСТЬ. далекий од намірів цілковито абсолютизу - вати ціну складників "птературного ремесла, але, ПОГОДЬМОСЯ, Нікому з письменників не завадить віртуозне НИМ володіння, особливо ж ТОДІ, Коли автор виношує амбітні плани (а хто їх не виношує!) створити бестселер.
Уявімо собі, що наші автори нарешті справді віртуозно ОВОЛОДІЛИ Всіма премудрощами літе затурної техніки, що вони розучилися писати чудно. Лишається ще дві істотні обставини. Перша: пуб лика в Україні не може не читати українською (і вся плотіка!) | руга: книтовидання переживе ту стадію, як пазіипають бумом. Тоді й може настати пора українських бе гселерів. Отже, нам треба багато й небагато. Залекно ВІД ТОГО, ЯК на це подивитися.
ЛГ. -- І все ж їі всеж. Одна ластівка весни, як ВІДОМО, Не робить. Чи не тому сучасний книговида вець, лерейнявшись нашими літературними бідами. намагається залагодити -- так / Хочеться сказати -- залатати -- ситуацію, посприявши ВИХОДУ колективного збірника. Назву лерші-ЛІПШІ, що спадають на думку: 4 Со 10», «Молоде вино», «КВІТИ Уу о темній кімнаті», «Пси святого Юра», «Іменник». . Хоча їх здебільшого найменовано «анто. ТОГІЯМИ», Це всеті ж лобревп ізнавані КОЛеКТИВНІ ЗБІРНИКИ, СУМНОЗВІСНІ Ще ЯК 4 с ТСЬКІ МОГИ - ТИ»... Антологія передбачає сиСтемнниі, Узагальнююче-науковнії підхід...
М. С. -- Інколи починає видаватися: ситуація нібито ПОВІЛЬНО поліпшується, То там, то там з являється важлива книга. Вийшла, наприклад, двома виданнями «Історія української літератури ХХ століття », побачила світ хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ століття «Українське слово». (На це видання американські Українці пожертвували 250 тисяч американських доларів. -- Примітка ПО Г) Але коли починаєш докладніше знайомитися з хрестоматією, помічаєш отой негативний знак часу: фахову несумлінність, відсутність критеріїв при формуванні хрестоматії. Упорядники її Василь Яременко та Євген
едоренко не завдали собі особливого клопоту добирати для книги більш-менш рівновеликі величини. Я вже писав у журналі «Слово і час» після появи гретього тому « Українського слова », що там немає Ольги Кобилянсі- КОЇї, Гната Хоткевича, Павла Филиповича, Аркадія Любченка, ІОрія Липи, Василя Мисика, Василя Земляка, Павла Загребельного. Бориса Харчука, Романа Гваничука. Це справді дивно, бо ж хронологічно хрестоматія завершується Валерієм Шевчуком, Володимиром Дроздом та Василем олобородьком. Цілком ЗОПЧНО це ж запитання поставити не тільки перед
.у порядниками, а й перед пауковим редактором Анатолієм
Гогрібним. Може, він пояснив би отой принцип дирної вибірковості. Якщо упорядники вирішили зосередити передовсім увагу на письменниках не ішаних або майже пезнаних з попередніх історій мтератури і хрестоматій. То чому ж тут відсутні, крім попереду згаданих Любчені ка й Липи, Кравців, Стефанович, Лівицька-Холодна. Гординський та інші, кому судилися доля емігрантів 1 ШИликовВите замовчування па рідній землі. зрештою, чи мало запитань такого характеру викликав третій том хрестоматії
Г ось з'являється додатковий гом, у якому упорядий ки, очевидно, вирішили виправити упущення такого характеру. С. пже із в ГУГОСЦІНІХ» | ДС ПОГІ НУЕДУ ЗГАДАНІ, ( Й гам 1 пдей, 1 Микола Руденко, і мидрій Шковський | Григорій Кочур, І Борис Ген, ії Олекса Ко ІОМІСЦЬ, 1 Володимир КОЛОМІЄЦЬ, | Дмитро Чередниченко, й ІЇетро Засенко, й Микола Сом, і Василі Діденко, й Володимир Базилеврський та Во іодимир Забаштанський, Грина "Килепнко, Роман Тубкіпський. є не вк поченші рани письменники з діаспори. Але ж шопу! цілковита
відсутність єдиних засадничих принципів. Якщо г прозаїки-шістдесятники Гуцало, Григір Тютюнник та Дрозд -- і добре, що є, то чому немає | рія Щербака?! Якщо є В. Базилевський та Р. Лубківський, то чому нема Г. Мовчана, Б. Нечерди, Л. Талалая, П Скунця? Якщо там є М, Луків та УМ. Шевченко, то чому немає В. Затуливітра, Світлани Йовенко. Любові олоти, Наталки Білоцерківець, Софії Майданської. Галини Тарасюк? Я радий, що є там Гван Малкович, але де ж Пор Римарук, Василь Герасим'юк? Як пояснити те, що поза рамками хрестоматії лишилися Григорій Тютюнник, Роман Федорів, Василь Захарченко? Хіба можна уявити українську прозу без цих їмен? Я лопускаю | ВИОІрковість, і той варіант, коли. з огляду на поставлені перед собою і неухильно дотримані критери, упорядники можуть оминути ці чи інші імена. Але принциті критерії система повинні бути. Тут же всього того немає уте так, що до хрестоматії подекуди чомусь потрапили менш помітні імена й не потрапили більш помітні. Хай вибачать мені упорядники, алея бачу тут одне з двох: або фахову некомпетентність, або тукавий умисел. Так 1 лочеться запитати їх словами героїні Хвильового: . Це ви серйозно, чи по-українському?» Отак, саме «поукраїськи» ми сьогодні перепсовуємо будь-яку справу Так ми керуємо державою, так виграємо вибори Л. Г. -- І що -- скажемо наше заповітне: «І на це нема ради?». Чи не здається Вам, що л"тературн!і ПРИТИКИ старшого покоління нехтують молодими іменами 7 ор Літературний процес наших днів характер-
ний передовсім ряспотою ще вчора не знаних імен Іздрик, Кашка, Скалацькі. Процюк, Андрусяк, Бедрик, Прохасько, Яровий Вони несуть елемент
Літературної гри, сміливий експеримент, полемічну деїдеологізовапість. Зідбуває ться те, що и мало відбУуУтИиИся, 27 література наша стає більше схожою на себі Ще педавно домежно засериознена, вона в творчості молодих зухвало ВІДГЄеТЬКОВУ - СОЧреалістичні й пародницькі приписи, прагне саморозвиватися за своїми внутрішніми законами й не бути служницею-ілюстраторкою; у нас дуже довго наго іошуУувалося на тому. ЩО птература повинна », ХО'Ї ВОНА в ідеа п нікому й нічого не повинна зона має право жити за СВОІМИ законами, без усяких регулятивних втручань іззовні. Гак само по собі росте дерево чи співає птах. Ос ганнім часом я мав ЗМОГУ прочитати чимало цікавих романів зарлх біжних авторів («Ім'я Троянди» і «Маятник Фуко» У. Еко, «Останній світ» К ракомайри «Райські пси» А, Поссе, «Без мер тя» М Кундери). Цезовсім ІНШИЙ, сказати б, принципово ший рівень художнього мислення. Вони не відООРажають реа ІЬНИСТЬ, ВОНИ зорять свою реальність Це -- не життя у формах життя, ав Формах акцентовано мистецьких, з блискучим використанням аІлегори, притчі, гротеску, фантастики, чайрізноманітніших стилізацій та містифікацій. У нас такими пошуками відразу ж звернув на себе урагу Ю Андрухович із його «Рекреаціями», «Мох ковіадою» та «Перверзією», які здається мені, зідкривають нові мистецькі папрями пошуків сучасної прози, ЩО ВИВІЛЬНЯТИМеЄТЬСЯ ВІД сумніВНОГО (ОСВІДУ ТИХ ДесяЯТтиЛлІТЬ, КОЛИ ПТ ратура повинна була служити, й ВІД ІЗ ним пов'язаної сили мерці, яка неодмінно виявляє себе в усіх художніх компонентах,
Характерно ІС, ЯК намагаються втекти піл ЦЬОГО вчОо- УАІШНЬОГО До МДУ украпіської радяті ської тсератгури І. Загребельний у «Ї ИСЯчЧОЛІТНЬОМУ Микодаї» та «Олії», Роман Федорів 5) «Чорній свічі від Ілени» 2. Т)ваничук у Орді», «Євангелії від Томи» Ренегаті їй «Смерті ЩІ )ди » Зажко УЯВЛЯЄТЬСЯ. Ов вони ПІАПИСОЛИ такі твори ще еСяЯтОк років тому (тут я мало на увал! не ТІЛЬКИ так МенНСдейне по Га ПОМОНІЗ | ПОВІСТІ '); АНТОрИ «ВИНаЙШ ЛИ з рорму ДЛЯ КОЖНОГО з ЧИХ |і ПИШУТЬ 7» РОЗКУуТІИ СТтИЛлЬьоВіЙ Ма рі. По обіцяючк КІСТ оповлення прози КоОнпсерватипнішого МІСЦЯ Вр процесі
І «1ДОЄ ГЬСЯ. ІА ДПЦІЙНО ДАРИ
МАТОМ мтСературномиу
/ / оче ГАЇ. І / І ІПИИРІ ІМ Ід АТ/ВУА ГІ Рі Г) "І Г/І ЛАРРІ. ОНР ми обіишли ще одну тему -- т му книжкового ринку кое Ще недавно шишо публіцисти захоплено
ПІЛСТИ «ІС ТО( ринкоОпа "г мокр іТіІЯ ТЯеП( 0 УКкраїтеська «ТІК ка зиОоОрюоватимі «НОС МІСЦе ПІ (СОПЦем, як пе й робиться ах ПОБОМУ ПИЛИ ППО Ома « НІТІ і ак ПО УСЬСОМІ»
ОАрИВИ. ПЛОНОМОМУ СПІТІ МИ ОВИданИ А итература МИНУуУтТь і.| ( УпВОрими РАЛИМАРІСТАГОЇ ІОН" У| РО 1ДІЗСУМІМ .«А:МОВИЛЯЧКИ Пореконапся 1 п «ТІ! Л | 1 Канал 11 «щоправда. І МІ
"имало пиняткіп "І Аралок ус ЧИХ нашонально па МИ ПИХ просктіВ. на ЧК НИ м МЕНООИО До га () Хле нап ПУОЛІШИ ||! ПОМОЧІ 1120 УкрОїи ЗКУ КИНЖКХ І У МмМОНДМ Шинку, або трохи лукапили йо СДНОІЛ ДУЖС ІСТОТИ
подробиці
МААМАЛИ СОС абІТУ
Укр рої Мо мррГІГгО
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
