Сторінка · с. 13сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №46 за 1998 рік
Слово Просвіти, №46 за 1998 рік
(дово ПРИКВИТИ || слово мас
п Р
ДаНномуУ УКРАЇНСЬКОМУ
гак ринку не може бути
х | о повноцінним товаром, оскільки в нашій дер
1.1 (і ІКОМИИ ми МА Же ( «Їх | Фу ПІМ«ПАІОНгУ рання ї країнської Мови МиИиЖжкОвВим ОННОк зукща 11110 (П«А«ЦПОДдДИСНИЙй
ууійськомовиими виданнями 1 там є пе тіЛЬКИ бульвар пчИмаА 1О ериочвниих Хереви і
жан! ОМ
СТО А РК р ПИтТОМь СКОпОмихИ, чменеджме!' 7) переклади нтанйкращих Фі Те осфів письмена КІВ ститу (идані 5 Роси кииги мають пабага
го НИЖЧУ собіварти гь) отже, здаймо собі звіт чи може з таких умов 1 на такому ринку мати успіх наша киига
10 УСЧІ обвишана податковими гирями /! Рльки державними ПОРОТоКЦІОЮНТОУМ МОЖжеС врятувати просто запити Ринок ринком, але наша ситуація така,
коментаря про
вимага: об'єктиви й суУО'ЄМТИВНІ фактор", ШО « упроводжу СУТЬ Нау КНИТУ НО ГОМИ ринка рей ПО ТІ фактори -- із категоричними наками || апіть» Роси 1 ростом И кИМЗІ не загрожує ЦшиИщЩО, щмОосєзпечено птльгове оподаткування книтовидань. Цаші ж владці, які мали о розуміти похмуру ушкальність ситуації зУкраїнського кити 010, абоо пе хочуть п розуміти, або ж удають, що не розу миоть, 1 кинули п наоапризволя- Ще Гакого, здається, нема в жодіти колишт и республіці радянського С ОО) (хІОа ЩО 4 Білорус |) 7| підтримую постійний кКОНТакт 31 г воїми сстонськими колегами. Вони повідОМЛЯЮТЬ, ЯКЯа широка о уь державної підтримки естонської книги в ЄСстониї. Те саме в Литві. Отже, не на ринок 1 ГЯЖКУ СКОНОМІЧНУ ( итуаціо треба кивати, а греба мати просто доб У БОЛІО Й ПОЧУТТЯ відповідальності за долю рідного с воно -- рідне! ) А все решта -- то вже варіанти злається, державники таки заходилися коло маємо чи не з півсотти літературних премій значна частина меценатських), створю-
ЩО
митусовими
слова в рідному краю птературиї - (серед них
ЮТЬСЯ НОВІ пітературні авторитети, ВІ, гоуває ТЬСЯ «одержавлення » вчорашніх літературних диси, ІЄНТІВ, Басиль (СТ) с нагороджений ар, ІЄНОМ ( ПОСМІ р гно)
Коментувати Тамі ПОДИ ІНОДІ НЄ ХОЧЄТЬСЯ занадто
багато лишиться невимовним М. С Деякі події в сьогоднішні и Україні викликають почуття ніяковості. Скажімо, нагородження
посмертно Василя Стуса орденом. Вірю, що при цьому могли керуватися добрими намірами. Але Стус -- постать набагато більша за такі нагороди. Такими жестами його ніби намагаютиься урівня ТИ ЗІНШИМИ У каз про ИОГгО нагородження сорижи гься або як нерозуміння того, хтотакий Стус, або ж як нездатнисть високих чиновників відчути всю недоречність таких ситуацій Миту е В якомусь важливому сенсі належить передовсім мину лому. Ми не маємо морального права ЙОГО піДПравляти, втручатися в ЛЬОГгГО сх с помер за колюючим дротом без ніяких нагород. Якби ще його було нагороджено негайно ж по смерті, то це можна зрозуміти чи навіть солідаризуватися з тим фактом РПині ж відчуває ш У відповідь на те глибокий душевний спротив 1 недовіру в те. ЩО ВИСОКІ ПОФашії урядники розумпоть особливість гакої ситуапії та значення Василя Стуса в нашій істори
їнколи подібне відбувається і з присудженням Державної премії їмені Тараса Шевченка Недавно ми побачили поміж нових лауреатів Івана Багряного Минуло понад три десятиріччя з дня його смерті Він жив в еміграції і там помер. Пільки після (добуття Украшою незалежності повернувся до нас с воїм ім'ям ітворами. |
ми вже тепер намагаємося підправити саму істор. Цього робити не можна пе Вже В якись МІРІ фальс ація У такий спосіб справді можна дійти до
того, що премио імені Шевченка буде присуджено самому Тарасові Шевченкові. Премії греба присуджувати сучасникам. Як це й робиться в усьому) цивілізованому світі. Ми ж поміж себе весь час говоримо, Що маємо більш ніж дивну ситуацію: улавріх мо почесним званням лауреатів навіть дру! орядних письменників, а Василь Барка та ЇОрій Шерех -- активі учасники літературного роде наших днів, за присудом Комітету ПО Шевченківських преміях, ГАКОї вІДЗНаКИ НЄ зас луговують. Здається, Комітст чекає, Що цих письменників нестане, аби потім схаменутися ий одно: гайно прис у дити їм премію. Маємо якусь майже патологічну нелю )0Вв до сучасників Іншими мотивами все Це просто важікю пояснити. Важко пояснити й появу так званої! малої Шевченківської премії (уявляється введення завтра ще МЕНШОЇ, а післязавтра ще меншої ) цевже якась художня самодіяльність. Та «Сталінка» Олеся У льянештка
Ж
- - кОм стала авторитетним художнім відкриттям | вона ЦІЛКОМ
" з г - її С)- заслуговує Шевченківської преми Але, бачте, ми Чо
мусь присуджуємо авторові наш пнезрозу | малу преміпо. Ще й пишаємося тим: ОТ бачте, мовляв, як ми по-батьківськи піклуємося про молоду зміну, спеціально для її заохочення "7 Шевченківську премію В літературі Немає няття, як вік авторів. Є лише тексти. гр | гран я молодим поетом. Він був великим поетом Чи лермо тов. Нобелівська чи Гонкурівська Премії 1 «пецальних своїх малих варіантів, рік авторів «ХОмітетів 3 нагородження тими преміями | Є аніякогісінького значення. БУДЬ'ЯКИХ варіантів там не передбачено, мала ГІС Гонкуріви ька премиї навіть Не уявляються Л Г. Муман т «Федотовиту, Вами говоримо пІЛбУВАЄ ться ДВ рІЧИЩІ, реально, -- в обмілілому ставку па ІМ'Я є. процес » І говорити про це особливо ООЛЯМІС, - ВСІХ негараздах, за остані десятиріч ча є Життя поверну лися зпачні імена І ТВОРИ . Роз приляного під ро, ІЖЕНИЯ » УСІХ хвиль. Повериулись 1 Іс пують сає підбулося отого злютувания «слова, ГО ОХ МИ могли 0 НИ! говорити про ЄДИНИЙ факраре во процеє, сприятливий 1 для єк- ТАС й я ей рорія М. С. - Ше свіжа в пам'яті ота рай ЛУ ай років ЩО нею ознаменувався ПОЧаТО» дев ЗЕ з тури зустрілися, щоб стати єдиним цілим, дві ЛІТеРег
Так звана діаспорна Й наша гутешня ом почали публікувати й твори репресовано справді пага 13 Наліоі итератури Пи ьменитав о ля В У крашциї Лувало початок нашональногто пшдродяч
кові | с захлинувся | Але пей благословенний проце - усьмачки, Костецького
ввели малу
ІІобе перська
ЛМІ ПО собі,
мілий винахід птературиу
такого ПоО- Артур Рембо не був
матоть для має компроми тих "ГИ
- все, про ЩО МИ 7 а якщо ОІЛЬШ «літературини -- ддже, при
ІИТЯацьке НІД ПОЄТІВ
10 11 ау 2/9 торів -емігран ГІВ | Га
това», ПРИ ЯКІМ птературини
І
10 ого Ж, тоді 4 й РОВУ РДА 121 Х
До читача
| вий "рн з - іч ік - я "Кк . і, рр "чу ' ли -- - и ційно вної що 7 в - - ж сій РУ ін . я «о Р. ЛРУ шо 4 злий ог - м -і РО ФУ се РН зр ме ш . - н т - зай ін . г Р о ч Ріка - г учи ри - ють Ре - проза ; - - | Р Р "ак т . -- ень Р - Р авкаціьнно ДЕЙ Закон от Р РУ -- 4 з 1 ть т ьо р - -П б й - чі я ній Ва - чаібінюч "а - нині дити з т , ж - а - і б. - - : - й і - чі ч-о отой 2. вань» 1 чн з - ж ли ЧНО РУ о Я аі чна й нічні нь жав ни і З - - . о я - ПРО У У рн - кьх о - -- те | - чор : р-н М а -едуч- - РР - - ча --- Рот РИ з і: - чі чі - РУ шї - ре ТЯ й я зідньнина - » ЧЕ. зна ж ж Й ней у п" У ю ие . ча - е і ьо ьо - Ре - -
акт зання я о НИ ніки
-- нн не ОН
ж; що ою - жен т
обіцянкою лишився десятитомийм о Виншиченка, у нах практично мезнані твори ШПІлемкевича, Липинського (пого «Листи до братів хліборобів» вийшли обмеженим гиражем); зрештою, про яке національне зміДРОдже пити можна говорити, коли урвався вихід першого пе цензурованого видання творів Гараса Шевченка, а ВИХІД - Історії У країши РУ Й» рушети КОГО ро щптягся настільки рогів! Ми нагіть пе уявляємо собі, яких вграт зазнаємо сьогодні (а ще більших можемо зазнати завтра!) через гакий стаї речей. Тексти, які не прийшли в украпту, це наша культура, наша ІДСГОЛОГІЯ, Це -- ТОЖ розбудова держави, Адже держава будується (чи не найперші!) у ліодських умах і душах Наша влада натхненно творить руши культури. А чи можна щось вибудувати на рутнах культури? Ніде, пі в якого народу, який живе держав: шим життям, пемає такого Оорутального ставлені я влади до національної культури. Таке є лише в Украшті. коли починає здаватися, що паша влада -- пе паша, що вона окупаційна. Від неї ми чуємо: дайте спершу кавести лад в економіці (а становище там, до речі, стає дедалі гірше), потім, мовляв, настане черга культури. Але ж ці речі не можна відривати одне від одного, вони справді нерозривно взаємопов'язані, як душа Й ТІЛО В людському організмі. Візьмемо будь-яку економічно розвинену країну, і ми відразу ж переконаємося, що там висока національна свідомість і культурний розквіт. І Канада. й США, і Японія, Англія, Франція, Німеччина завойовують світ не тільки економічно, а й культурно.
Але повернемося до сюжету зустрічі літератур. Звичайно ж, нас збагатив літературний досвід, скажімо, Емми Андієвської, Богданів Бойчука і Рубчака, ПОрія Тарнавського, Романа Бабовала, Олега Зуєвського. Гак звану нью-йоркську поетичну групу цікаво зіставити з нашими шістдесятниками, тут вчуваємо певну суголосність мистецьких пошуків, характерну передовсім прагиениям віднайти нову поетичну мову. Уважнпому читачеві шістдесятників легко сприйняти і прийняти поетику нью-Йоркської групи, ві підготовлений до неї художнім досвідом шістдесятників, які також взорувалися на шукання світової поезії й значно оновили поетичний синтаксис, зрештою, просто демократизували поезію, бо аж надто було в ній «бронзи декларацій» та «барабанів пафосу».
Ми маємо сильну школу художнього перекладу, представлену іменами Миколи Лукаша, Григорія Кочуза. Євгена Поповича, Анатолія Перепаді, Оксани ен аберучаї | тут наше перекладацтво збагатилося роботою Ігоря Костецького, Годося Осьмачки, який блискуче переклав «Макбета» й « Короля Генрі ГУ» Шекспіра та «Баладу Редінгської тюрми» Вайлда, окремої розмови вимагають переклади Олега Зуєвського,
особливо ж -- Його книга поетичних інтерпретацій Сте- «рама Малларме Х гось сказав. посзія - це те, що зникає при перекладі, Але в Зуєвського, мов своєю рідною мовОго, заговорив украпи КО ОДИН 13 найзагдюбюк ших і внайтемиіших» постів, Яссвідчать авторитети експерги, Малларме не згубив при перекладі виразу поєтичного обличчя.
ОЙ Якщо взяти за основу нині добре відоме «Потрібиї зміни...», ТО -- ЯКІ?
М. С Ось в Україну прийшли Домонтовичері біографічні (та й не ТІЛЬКИ біографічні) твори, його «Романи Куліша», «Аліна ії Костомаров», «Франсуа Війон», «Ой поїхав Ревуха по морю гуляти». Всі вони можуть бути яскравим взірцем штелектуального наповнешня біографічного твору, нестандартного бачення життєвих колізій героя й уміния вписати людську долю в контекст часу. Вважаю, що дуже корисним для нашої прози може бути сама неповторна стилістика Домонтовича в його повістях «Безгрунту» й «Доктор Серафікус». Ми надто загіпнотизовані своєю поетичною 1 ліричною прозою, вона стала для пас якимсь нездоланним трафаретом, стильовою інерцією. Жива реальність, духовна пластика й дорогоційна соціальна конкретика -- все це губиться в яловій зліризованості, патетиці й силуваній поєтизації так званого об'єкту зображення. Ми ніби не можемо писати прозу так, як пишуть ЛЮДИ, такий дорогий нашим критикам і, на їхню думку, єдино ушверсальний, лірико-романтичний ключ забив у нашій прозі все до нього не подібне. В усьому світі те вважається безнадійним літературним анахронізмом, і тільки ми піднімаємо той анахронізм на літературний прапор і прагнемо здивувати ним світ.
За ці п'ятдесят років світова проза стала значно жорсткішою, незмірно скупішою на всякі сантименти Й патетичні словеса - як саме життя. Якщо в літературі існують «Сто років самотності» Маркеса й «Дервіш 1 смерть» Селімовича, то ми вже не повинні писати так, як писали досі. Звичайно ж, маю на увазі не рабське наслідування таких творів (та й чи можна їх наслідувати?!), маю на увазі масштабність задуму, енергетику метафори, зрештою, оту нову -- справді сучасну -- художню мову, яку ми вчуваємо з кожного виданого роману. Деякі недалекоглядні літературознавці категорично повчають: треба писати так, як писали класики, Писати так сьогодіі вже не можна. Класики були дітьми інших часів. Відтоді світ змінився до невпізнання. Нові часи -- нові ідеї, нові проблеми, нова ревізія цішностей, отже, нова призма бачення письменника й новий художній арсенал. Тоді, коли змінюється все довкола ліодини, змінюється й людина, література не може лишатися без принципових змін.
УВАГА -- КОНКУРС
Ліга українських меценатів та Міністерство освіти України оголошують конкурс на кращий підручник
з історії України для середньоосвітніх павчальних закладів.
Умови конкурсу:
-- зміст підручника повинен бути викладений з урахуванням навчальних програм з історії України,
затверджених Міністерством освіти України,
-- роботи на конкурс подаються анонімно, під девізом
і
-- авторами й співавторами підручників не можуть бути члени Журі конкурсу; -- Журі відбирає кращий рукопис, за який призначається відповідна грошова винагорода. (Розмір суми
буде прийнято на зборах Ліги ) Журі конкурсу разом з
Міністерством освіти України затверджує кращий рукопис як підручник,
рекомендований для навчання 1 до друку. Як виняток, під однією обкладинкою можуть бути об'єднані два
кращі конкурсні рукописи
Ліга українських меценатів на свої кошти випустить у світ підручник, що посяде перше місце в конкурсі.
Додаткову інформацію про конкурсє можна отримати за адресою: 252034, вул. Болодимирська, 42. Тел./
факс: 224-42-58.
Журі конкурсу (орієнтовний склад) на кращий підручник з історії України, що його пропонує Ліга українських меценатів
ГО) іі
.Я. ГОЯН -- директор видавництва «Веселка:
Р.ІВАНИЧУК -- письменник Я ІСАЄВИЧ -- академік НАН
«о
-Л.БУНЯК -- генеральний директор Державного підприємства магістральних нафтопроводів «Дружба»
9. Я. ДАШКЕВИЧ -- академік НАН, заступник голови Урі 4. І. ДЗЮБА -- академік НАН
5. В. ЗАГОРІЙ -- президент АТ «Дарниця»
6. П. ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ -- письменник, голова Журі
Т. КАЧАЛОВА -- координатор Ліги меценатів, секретар Журі
10. Т..ЛАДИЧЕНКО -- зав. кафедрою методики викладання історії Національного педагогічного університету
ім. Драгоманова
11. В. МИСАН -- вчитель історії, засл. вчитель України
17. її
14. 15. 16. 17. 18. 19. 20. 21. 22, 24. 25. 26.
Ю. МИЦИК -- доктор історичних наук
Ф. СИСИН -- доктор історії, Торонто
Р. ФЕДОРІВ -- письменник
П. ЯЦИК -- президент Ліги меценатів.
.П. МОВЧАН -- письменник, голова ВУТ «Просвіта», заст. голови Журі
В. ОГНЕВ'ЮК -- начальник Головного управління середньої освіти МО України П. ПОЛЯНСЬКИЙ -- вчитель історії середньої школи.
А. ПОГРІБНИЙМ -- доктор філологічних наук, голова педагогічного товариства ім. Ващенка О. САВЧЕНКО -- заст міністра освіти, академік Академії педагогічних наук Т. СЕРГІЙ ЧУК -- директор видавництва «Дніпро»
М. СЛАБОШПИЦЬКИЙ -- виконавчий директор Ліги меценатів О. СУБТЕЛЬНИЙ -- доктор історичних наук, Торонто А. ТАВПАШІ -- генеральний директор АТ «Світоч»
В. ШЕВЧЕНКО -- вчитель історії середньої школи Я. ШЕПЕЛЯВЕЦЬ -- виконавчий директор благодійницької місії «Думки про віру»
Р. 5, На адресу виконавчої дирекції (Київ. вул. Володимирська, 42, к 30) уже надійшли перші рукописи. "Підсумки конкурсу будуть підбиті восени 1998 року. Нагадуємо, що переможці одержать премії в сумі.
ективалентній 3000 американських доларів. Відзначені Журі рукописи, рекомендовані Міністерством освіти для вивчення в школі, Ліга випустить у світ своїм коштом
акне прийшли прозо твори «кит Барки, рілокти . р цннннтня й - чання л- - - а чани - й о РАД - п. ні - | | - -та ПЛ т ць -і - є ен - РР | а п п о | ою - ь т їв ь 5 у Р найсяй в -. жи - - о сни - - ---і "М. чия П.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
