Сторінка · с. 14сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №46 за 1998 рік
Слово Просвіти, №46 за 1998 рік
М поні зи
а є чо . ль ель по аю и
Зм и чи М Кун М м
чочучу то со пого 2 Лю у Р б т ян З г
Ж Я . чн ко . б б ом лачяан --
и Ч "о
Р
чу . ч - - іч . ї - чи лу А і-ї - - чи. - чі РАКА Ло пр нн, и "ЧОМ
Мати-Земля; Ма ти-Богородиця, Мати- Україна.
б ль, ч - че ч . М - - у і. б, -
о, ау
вечора аар9А ної артистки України НІНИЕ. МАТВІЄНКО, який відбувся в березні в столичному палаці «Україна», -- явище
таланту нашої національної співа чЧКИ. . Якдитина по голо 28 впізнає матір, так ами, почувши ійну Матвієнко, впізнаємо Україну: Ії голос не піддається Жодним італійським, німецьким, РОСІЙСЬКИМ ШКОлам, во -- неповторна, глибинна суть наци. По ного тембру ми прочит)у характер, долю, історію цілого на роду, початок якого лежить у найгланбших культурних шарах земних цивілізації Музично-сценічне ДІЙСТВО «Золотий камінь ПОСІЄМО» -- це широке епічне
«Коли не б уло з нащада світа, ТОГЛИ Не було неба, ні землі...» продовжує твори- ТИСЯ ПО СЬОГОД нішній день. Міняє ТЬСЯ адяг епох, та сутність народ У залишається
Вистава складається з шести розділів: «Створення світу», «Весна світу», «Русь прадавня», «Княжадоба», «К. озацькадержава», «Ввійди і ти у цей соб. ор». Вони об'єднані наскрізним РОЗВИТКОМ ГОЛОВ-
2 о Музично-сценічнедіїїство ювілейного
непроминупще, бо засвідчив Усю повноту
ної їдеї -- Ма теринського начала:
Над втіленням цього розгорнутого панорамного дійства працювали: - автор естетичної концепції, автор лібрето | режисер, письменниця; ла уреа
гутературної премії «Благовіст» Софія ДЛ айданська;
7 р, лауреат Міжнародного конкурсу композиторів їм. Іванни та Мар'яна Коць Ганна Гаврилець: й насичені оркестрові картини, її обробки -- це
несподіване прочитання кодів глибинної чуттєвої природи української народ НОЇ
балетмейстер - лауреат Друтого міжнародного конкур ашвілі, що збагатила ці музичні картини динамічною інстр ументов-
кою живого людського єства;
су шм. Сержа Лифаря
художник по костюму Галина Забашта, яка ств срила неповторну галерею зорив історичних епох, що кольором і пластикою співають разом із Ніною
фаль», почувши кожний з ІНДИВІД уальних Голосів творчої групи, як досвідчений обдарований диригент об'єднав їх су злагоджений ансамбль.
ли запрошені: хор «Дударик» під ор удою е
До постановки Цієї вистави художнього керівника Миколи ацала «Сузір'я Аніко», Ансамбль давньої лчЧеченя, камерний оркестр під орудою з
Стренка.
Генеральний спонсор -- компанія «Соса-Соіа».
1 Просвіти» Любов Голота мала розмову з письменницею Софією Майданською, яку пропонуємо вашій увазі.
Кореспондент «Слова
Ваш квартет: лець--Матвієнко--Забашта 2
С. М.: Нашій справі передувала випадковість. Півтора року тому, одно- ГО ПОГідного осіннього дня прийшла до
костюму Галина Забашта, ми з нею познайомил'ся ще коли я працювала над сценарієм Першої «Червоної рути» в Чернівцях 1989 року.
Які всі жінки, схильні до мрійливості, почали складати творчі проекти: Галині марилася персональна виставка, в якій можна було б показати творчий доробок останніх років, мені ж ув книжка прози, яку давно збиралася видати, але... Тут, притих роздумах, Галина раптом згадала, що є реальна МОЖЛИВІСТЬ втілення, хоча б часткового, в перспек- ТИВІ очікувався ювілейний вечір Ніни
ідея одразу захопила, Оскільки добре знала творчість Ніни Матвієнко та Галини Забашти, їх же, в свою чергу, в'язав оберег «червоної ВОЛІЧКИ» попередніх спільних робіт -. Настворення епічної картини, в якій Ом відбилися найбільш яскраві і водночас драматичні сторінки нашої історії, пдштовхнула попередня моя робота -- лібрето до ораторії «Святий Днпро», музику написав композитор Валерій Кікта (дві прем'єри в Едмонтоні в | 93 р. тав Горонто 1996 р. під керівництвом віДОМОГО, На жаль, уже покійного, диригента Володимира Колесника пройшли з великим успіхом). Там -- Дніпро-Бористен -- Вічна ріка, вічна книга, сторінками якої рік за роком, століття за століттям 1 рлруаи чаша історія, а тут голос
їни Матвієнко як уособлення характеру української нації, його суть -- велич : незнищенність Материнського милосердя, яке ушляхетнює сильного | дає надію слабкому.
Епохи, як коштовні чи убогі одежі, міняються, -- характер нації, глибинна, дана їй Богом сутність незмінні.
ни
Кі п РЕ о тр
тузики -- художній керівник
(м. Львів), Театр сучасної хо еографій|
ОСТЯНТИН аслуженого діяча мистецтв Вол одимира
С. М.: Щоб утілити сценічний образ, що так ясно вималювався у моїй уяві, потрібно було півтора року. Я захопила ідеєю створення образу Матері- Батьківщини ще трьох талановитих людей -- композитора Ганну Гаврилець, балетмейстра Аніко Рехвіашвіл: та сценографа Ігоря Білецького. Впродовж року збиралися майже щотижня, ця робота нагадувала працю археологів чи реставраторів, яким треба, уважно знявши нашарування віків, їхні кіптяву й пил, дійти до первісної суті цього характеру, вкладеного в найтоншу звукову матерію народної пісні.
Головна наша мета полягала в тому, щоб, дослідивши найдавніші зразки українського мелосу, які можна інколи порівняти з наскельними малюнками, і відібравши з них найхарактерніші, не пошкодити першооснови, а тільки дати їй сучасну інтерпретацію. Це іІнструментування стосувалося не лише пісенного матеріалу, а й кольору, форми, пластики, динаміки музичної драматургії всього двогодинного дійства.
У ході роботи ми дійшли висновку (а це стосується насамперед ранніх первісних пластів нашої історії), що найдавніші зразки абстрактного, умовного бачення світобудови та його фетишів співзвучні з найсміливішими пошуками сучасних митців, Коли вони заглиблюються в природу своєї першооснови |своєї праотчої землі), їм раптом вІДКривається багатозначна простота СИМВОЛІВ, що такі ж самодостатні, Як 1 неперервні звивисті лабіринти життя на орнаменті глиняних григальських жОбанів.
Кор: Як же вдалося вибрати з барв народного мелосу найяскра- Віші, найхарактерніші для Ніни Матвієнко?
С. М. Ми з Ганною Гаврилець пере- "орнули гори пісенних скарбів, які носила в собі і виспівала нам Ніна Матвієнко, також прослухали непов- Торні записи у виконанні жінок Полісся, Вінниччини, Київщини, Харківщини. Полтавщини, Буковини. З одібраного
п ня тега нь РА
матеріалу, щоб досягти драматургічної цЛІСноОСті |і наскрізної динаміки, явив язувала своєрідне лібрето. Далі все залежало від Ганни Гаврилець. Від того. як буде інтерпретований автентичний матеріал, залежала на п'ятдесят відсотків доля всієї вистави, Опрацьовуючи, обробляючи пісні, Ганна не сміла порушити структуру первісного інтонаційного ткання, алише повинна Оула загострити, довести до максимуму чуттєвий його вплив, розбудивши У ПІДСВІДОМОСТІ СЛлЛухача пам'ять, «дух предків». Із цим Ганна Г аврилець упоралася Олискуче. Найдивовижнішим (уже зі срери фантастики) було те, що голос Ніни Матвієнко, легко долаючи тисячодлітні часові простори, набував ознак: забарвлення, характеру, динаміки тієї доби, в яку на короткий час перевтілювався Після почутого справді таки хотілося повірити в те, що в кожній людині закопОвана пам'ять усієї історії людства, записана генеалогія роду, що «з нащада світа» розсіявся по обидва береги Дніпра. Найталановитішим представникам цього
Яскравим прикладом тому є розділ про-
грами під назвою «Козацька держава». У цій картині я задумувала показати
Україну, що існувала | розвивалася в контексті європейської просвітницької культури АУП--ХМІІ ст. Ніна Матвієнко повинна була виконувати духовні і СВІТСЬКІ твори тієї доби з хором ХЛОПЧИКІВ і самостійно. Нам хотілося відтворити стильові особливості виконавства епохи бароко. Співаки, іІнстру-
ч'вошоя шов З о здарачанвінсю тб й
? Р "або У "і п Ж и вісь іа що! чо вчора п аз. ". ЗД Пити б б Зі
виборчі о т и ОР ни м йод В Р
- і. | - Зом я ня али нанат, ко он кН У "ваз
ьо о
В заг
. " " Р Р ння о о нн п а РО юн ню кв ПЛ Ранок о Р Б Пк Р чн побори о пн б о ай 400 ьо ьо Чу Чо з ПЕ, 9 ДОН єн в р
Зивии о уйоо 0090, Ж з нь ан НЕО нь аа они и Б я Б ку Р ЕН чо кв
ой т п аю з кан ан вн ев пит енийоєвиань юю я
-'и
і. - пд з
рн и и рі
блока Чун Ше о ра Рай. юне ньвезо і зіоззнач" ша
- -о ою
а "обом у їв тою
нн в Ь - -' нанлель Ру
с нь ть и о о часи пором покої
чв'тяюоя
- "о чию -- "о
и чи В а чн з'з'агочОЙЮ що зро з еягайтиюинио ми знов Моно
вчені-музико- ЗА знавці, фанати З ками б'ються у пошуках найправдивішої виконавської істини. Зізнаюся, спочатку, коли попросила Ніну спробувати заспівати світський кант «Ой у полі річка», закрався сумнів, чи зможе вона, із яскраво індивідуальною манерою співу, підкорити свій голос правилам барокової стилістики. І сама співачка спочатку не була у цьому певна. Та варто було мені звернути її увагу на рівний, прозорий звук блокфлейти, як їй голос одразу влився в злагоджений ансамбль старовинних інструмен Ів, наче и ніколи не існував без лютні, ребека, блокфлейти та ліри
Цікавою була робота над музичнохореографічними фрагментами як композитора, так і балетмейстра Аніко Рехвіаштілі Притадую один епізод з низки спільних наших пошуків. Щоразу, написавши настутіний номер, Ганні нетерпеливилося показати його мені, разом раділи вдалим знахідкам, потім кликали Нпну і вже втрьох «приміряли» па Нйнин голос написане ( права рухалася жваво, аж поки Ганна не дійшла ло розділу «Княжа доба». Якось опівночі дзвонить мені Ганнуся -- ніяк невІДКриваєтьсяїи велична тема Стольного Києва, сон її не бере, не може собі місця знайти. І раптом мені спадає на думку прочитане колись із історії Києва перед наступом Батиєвої Орди у києві було 400 золотоверхих соборів, можна
уявити собі тільки, як у неділю скликають до утрені дзвони чотирьохсот Азвіниць. Наступного дня на світанку мене розбудив телефон, перше, що по-
чула із слухавки, був вигук «Написала! » Кор: Вашу творчу групу можна було б порівняти з талановитим,
високопрофесійним струнним квартетом, який повинен був стати достойним супроводом видатній співачці...
С. М.: Першою скрипкою в цьому квартеті була музика -- Ганна Гаврилець; друтою -- хореографія - Аніко Рехвіашвілі; патриціансько-шляхетну альтову партію вела художниця з костюму Галина Забашта; підвалинами вистави, як віолончель у квартеті, була робота сценографа Ігоря Білецького.
оя ж місія полягала в тому, щоб створити своєрідну партитуру, просту для виконання та багату своїми тембровими І технічними, агогічними можливостями, яка 6, даючи рівноправну виконавську свободу, водночас в'язала всіх злагодженою розробкою головної теми спектаклю.
З цього погляду надзвичайно цікавою була робота з Хаїко Рехвіашвілі. Чи тому, що батько, як розповідала мені Аніко, працював у історичному музеї в Києві (ї дитинство оточували реальні свідки Русі прадавньої, коли творилися ритуальні обряди, пісні та легенди), а може, тому, що її родину також не обминули «ординські» гулаги, але під час спільної роботи над сценарієм (на кожний хід моєї думки в Аніко наче вже оуло заздалегідь приготовлене пластичне п вирішення) у мене було таке винятково радісне відчуття плеча однодумця, наче ми вдихали повітря одними легенями
Цією виставоюя хотіла зробити спроу зруийнувати стереотипи бачення України й українського народу, так уперто 1 послідовно нав'язувані всьому культурному світові триста з лишком років нашим східним самодержавним сусідом. Найприкріше, що виховані цим однобоким баченням, часом навіть свідомі 100-процентові патріоти уявляють собі Україну заплаканою, згвалтованою наймичкою, в їхній свідомості вона ще й досі «на панщині пшеницю жне» і запиває житній сухарик кухликом джерельної води, вона, звичайно, у вилинялій вишиванці, з босими, порепаними ногами і неодмінно СТОЇТЬ на колючій стерні своєі гіркої домі. Або, якщо йдеться про героїзм козаків-запорожців, то ми навіть незчулися, як 1 самі стали підтанцьовувати втому фарсовому гопакові, де козаки викотивши на сцену велетенське барило, змагаються, хто швидше його зидудлить, розмахуючи при цьому бутафорними шаблями і списами
ор: При всіх історичних ремінісценціях дійство має дуже яскраві сьогоденні аналогії...
. М.: Цією виставою хотіла нагадати, що нам не конче зазирати в чужі миски 1 ласитися на риб'ячі хвости. Це на нашім Євангелії присягали фраї щузькі королі, на золотому троні Данила Галицького сиділи польські монархи, наша молодь середнього стану в ХУЇ столітті вчилася в Сорбонні, Саламанці, ГТадуї, а повернувшись, обсаджувала села і містечка школами. Це наші гетьмани, крім державних справ і переможних воєнних операцій, встигали будувати по селах собори, які і в Римі були б окрасою, «фундувати» навчання спудеїв 1 навіть призначати «рукою власною» головного капельмейстра над братчиками цеху музичного. Це вже в двадцято му столітті наша творча еліта ставала законодавцем мистецьких мод, згадати хоча о Архипенка, Лифаря, Стравінського.
Може, комусь у фіналі вистави видасться зайвим пафос Надії, Віри й Любові, але повинна сказати, що я за зомантичний пафос Берліоза, Вагнера, З Дворжака, Сметани. Їхня Велика музика також була політикою, яка засо- Обами своєї особливої с утести об'єднувала розшарпаний незгодами край у Ддержа- Ву, Ппроголошу ЮОчИиИ її в душах своїх СПІВВІТЧИЗНИКІВ, вселяючи віру в її непохитність, в 0 наступальну силу Ї Тату Українс ьку державу в мистецтві вКкуУЛЬ"- гурі загалом також повинен утвердити чїтаСступальний пасрок тшаціонального Генія, Як казав великий романтик мого народу ГІ. Тичина: «Я стверджуюсь, я упкер кламсь. Об її живу»
р
Софія Майданська стала першим лауреатом премії Олеся гончара, присудженої їй за роман «Діти Ніоби». Щирі вітпання!!!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
