Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 15сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №46 за 1998 рік

Слово Просвіти, №46 за 1998 рік

рун аа й ноЧьь ТОРІ! сао тео ШРІ и ВИ ГО о Р о Р -е-іі -оо он Р и нн | за аа о Фо жд одні інн о ьо й до і чи ет р п тм точ о р Р я" чн По ПР В вн т я ЯР, в о й й сь що «С.У Кподідаюхи п", що ми жтинемо по опереддені СИТА ПУ гри і Гудгатеиь | «інн |до кор І" зрнрРІяАТТЮ миє ретуумнтю і, чокрн Ми, Ірємо чи МУ, яка іа таль ч«лАМНІЙЕ ТІЙ для нашого читача 1166 чі мМтиИ ЄПОїХ Арі. РР 11 Ма іі дізкауува карт рммом ГУСІЛІМ | молИиким Лу «ни ім РІС Коїухі| ЛИ рурадліє ТІЛ» 7 оптардо Ану є ленню кунзвуані я 11, дика літературо по є принаєєм тіАБкИ старших Обрати» То ч ДОВ РР терта моЧрикоО СОН ПуУли рісує 4їУЇ (Фрамий, Англй Лмерики чи Роси, нома ми може аймінити соїнго поєзцо типи х Ар ДТ, дуте чдєто в ЗМК ПІЛИОМОТТО з гиоринотюо сучаємото хор и тьма) ку ііймої у Ми РІЧ 3. ЧІ. ПМ ЄгИчЧІ, Микугт М, лики, ра"и ВПАСТИ! СКрьмий ний АЛЬНКУ ПОТОМ ІЛЛІ ЛЮ ГОДІ Му ДАН» ВА що УР С, побачила єп у перекладах ЛМіоботі СЬЛОКТИЙ!! Ге ЧОГО ОГО ПІЛГУЮКУ му цеїтру Ммиим реальним кроком до теншого маииличуточи пиданнмчо | Ї и мо рируой» іме | м "Ір|И4) ' ПОТ ЧА "ТЄННЯ нантих культуро народі Мід колег по перу мчун про негр чимало схпальних підгукнии, кі, ЗрТиР,НІГРОТО. М. рИплнТтхя ї но єториіїках МИ преси. Адже постичний пиорипоть Шшьото "идатиОгОо май гра стала йипитщем не лис М коришатевкій пом | ою пис спудча т» 1 МеЛлейти переклали його рим ПП чикинм, начіс мурати я ли кл АєЄТИСТя НЕО Пп рені них і рон м рей , У с ДАМИ УТ АТІнох Х піни лілії ні Змі ШІРУТА гак о | ло агентури ій має ре МАТ ( рисур МАР (1 «и чім (мм мими каїуі цим, "бот Р ррруЗАмАМ | Пе пече ій « АРТ "Аачупанійюо риєрриі «а ррррА ру й торроро м Х М Пеоуками ш гини, мигутрикцмт кос ЛеознамМ меноОє ТІ "1 сенсу утти | І; пооспранти ому є умаста ЛЮ чи з 1 чи ди пит прує»о Ло МИНА лін оОЛлІєтИоО рсали АР шмотаточи на теє, реалі о сучає ної ЛІМие нем Ті ит орати ло у па п "ЛИ им іє рирріє ПОЛЕ» ЧІдС ут ур Ар а, Напиєм Поиогеонинм мони, го мМОЛІИМ З б де тік М Ражати, шо тей слопимк пічим не тилрунія ОР ори Ііємої з «клажтіМО. Ж М/ пику Щі! "АТОМІ. "рих; ом ГРА Пхаліста, 3Ї пін рише єгиманю м я гамим |! РИ те ман є рикує РА ДА У, йкопілЛлоОоМе», « :У Аа при4 ДЯ» руно | ЧИ а ДОР л пі ри ЛУ мі тим бо АТ ! РО Ду ім іниета ! РИ ій і рис рі чи,1 АЮ по вало сорур Атьки мо ТУ ПлеНеЄСАЇМ Л и МА іде» РИ Р "Ти і ррМАЇИ ПА оно и мом ри прижопаннмоми зчеплєми ШІ почутти напомии р Ам і) Р ТОРРИГ чі " кі, - ро МАРТ КРАВ р | Ї он Пирмо "ЧТАРУАТІЛКО" М ЛІ, мон ки і гриннинеоі ртАрі Пррим рем ор м "ПС'ВІНОРІАННЙ Мине Ії єр м Те рони 1 АР му До мам ренти нідо рин А рАрНИМ Нд АрОДІАА ДАТОЮ крону рр ура піра« ниє 1 пити тої 1 джему МНОТИО р''м я ца зу нсьуку/ені» укр М |Кулетнча М рам у Й "Ж «ЕР ВІрЛО АТ Ам М цоє! її; є її го б АЛ А ПИ іа і'"дЛ | м у АРьнИ»й ри НИМ п и'їло Ал ь || "і " РАрмми ма ПИтІВАВоВІ ' ьартри У Її 1 - ПОРРрРИМ гній | оєвчи МТени "і І" Й рек ММ піна р учотррем 71 Тинитися по налокєосбнми і лані М рирейии (4/1 РОК В З С Й хорпатеорка казма о Й ідколи моди стали дозволити старим пмирати споєг смертю» ІЗ ши киачий мдетьси, зокрема, про пибори судді им стане той, хто першим побачить сонце | за порадою єпого старого батька головний герой казки, на сміх ї глум г гарімшим, стає сдбличчям на захід ї дивиться на пнайпищу гору | саме потакий спосіб пит перемагає. Мох Її» поліОоне маємо й ситуа ( А Мулетичем. | хочу цимо порійиянням надати пупюорити І ПИСУЇ С) упорчому МеСЕТОДОГІ, адІке кожними спрайпити пост бачить, чи принаймш першим Му ТИ пимам ах РИ усамітнисиня, ІЕМ ЄЮ | САМО МА Длибления їй протипока Зудтіій бр їм їїеЄ побачити. сон»ис ІІЄУрИрИРИЄТІ Мулетича поста криклипий а о підМмІНУ під «(ЛлОдИМа | Поб пізнати себе, фАТТІ МетТуппин м пдупсОМеОмТОхИпчА МИ 1 якого, мк гОПОорИн | ейяр Шарден, пийтшла у спіт без шуму "ай ТАТ Спр М ПОКЛИКЯнИИ НИ АСМЛІ І, ЦОЄМИГТІ, спого доліО, ПОСТ ЖсСуутпує 1 ри ального ДІЙСНІ СТО, «П |укатиму, як шдокремитиє в лайте Мені впору пустеліо» | Гера уч, таким аскетичний шлях пізнання, попри пет негатийні моменти, є позитипним, ЦІ АКТІ ри рр п Боже. Бути: ЧИ прим я ри М ДУ (ПГУ, значить оути раоом ообхіІДНОСТІ льки и пустелі мому ніхто Пе булі застити сонця, тільки пустеля мом падати поСстОомомОГМ -ААРАТТеюмЕ пОДТОМТИХ М духом, стати псзалежним «т: тд млога Оосаталантя батька, ! піД гуиха матері, І нІД баланс ої чуми Ї|зути незалежним під усього, що переліковпує пост у мрип : у будупатиму ПІДНО "Т СПОНМ Гуде ниИм у», ше попермутиєсйм ло початту, апідти крок за просте жий пістОорино модевьккої ходи прочуміти, пи нких попоротах, у "ТІ гуптиках моди а «раоталоної ПОМИЛКИ Й », АР ДКиИ | обто робити рух і реальними останинами МОТО шоб кроком лопуєтилає м почалося екрипамео коло у глибину голоною РО МИ / Й то ЛИЄ і не лічнасмим ГП Р / ТРГАТ Я | ТРЛЯР АТ ГА ТИРІГГАЛН 1ИЇ, Геї є РІ і ГІ ММ ГОЛ ОМ іє "Г/ ГГ я ГА ГІ приючя 14 гоунио м СНО О ям Гм А пірнутши пинма, ніби під зсмлю, пройти, поїма колами Ппемла, шоб АООАТи м Ве рІРААЧИРІМЦОд|й зе її оїє рр) | Граніаніим АІОдДОТОЇ ДУПИ у) улетича ша (ік рому мита ТЛ М А АТьТИїЄ Тї» У пори Ат, ЧрЛє при уп є то М АЛ А ЛО ОВ и з, передуєтм ун: памагаєтьсм НИХ пррАмти Си ОдІшО «ІОЛСькоїЇ помкайо з пелимого рупнииногю смлого г а прик трає ПО Та (зАЖжантия К угріцт прогибюори гио пуодимтгупало "його рулон 1 пдпондну «рорму діалогу, ан розмопи длпох з )Ї5. Ниєлопивпити мкуєсі ЛА У Данте, утидтми ум Норму - ги но "М домени потати по ниступному т ОР | ПАХ "ОМС пИсСАлАОпАЄмаИ гуми ПА нен ще - Р - з і ни і нь СЛОВО як свотовармучт я пнідлалиє ТГТи м піл АГА зу "ої. НОМ ОО 1 ціле Теїії ПІІ Є) «РІС» У й ри верегу ис я ОО РИХ СЛАР Рем Го |Го) Ом Ви іри РАІГООЇВ | роти се" ГерІЙ |і фФ'ирки Рай 3 чсоруеЕчІі а НІНО «111, шооиого поєзія глибоко аатгурена в мирологін ТТНИНТ»ЄнН іона Ше І садного крето. АУМ чиШи джерелами народної творчості В ни відчутний перегук 1 з далекими пром редниками ( трогисть га аскеСТтУИичЧиМть Письма, манго потна Шлі утниєть г рокопоєті, миродої нтіта | ссмаїггика поста пкачує (іїіа ного бли зБкКІіСТЬ ЛО градиши посі альхам ядо, особлито «аляхі» -- реліпіиних нпазчипали мптературу мусульмай, створену на хорватській але затисану арабськими письменами п «Поруч з католицькою реліпинодидактичною літературою пе була єдина письмова література вп турецькій оси Історик хорватської поєзп вай (С ламніч, який пключив пзірш поєзії альхам ядо до сно «Антології хорватської поєзії» від найдавиштих записів до кіпця ХХ ст. (Загреб, 1960 р.) Найкрупиштими предстанниками альхам ядо були 1Місхмед із пор ( чоОоноОм адльхам йЛО» Мои ХУЇ та ХМІЇ є на нашій мові», -- писав пост та Ї-рделя та Муххамед Хеваї Ускіюорі. Певна річ, як уродженець Босий, Вулетич пе міг упиктути впливу прямого чи опосередкованого попередників, особливо ЖХоепаї. Особистість у творах поста хоч і відчунає алогічність світу, хиткість і нетривкість свого істування, все ж таки впевнена в можлипості добра наперекір тіньовим жорстким 1 тирі в р модимна нє витримує: «Великий Творче, я потетаю» Ї нір з такою ж назвою є дуже важлнним у збири о Вулетича. В шьсгу почуття розпачу 1 зисніри досягають свого апогею. Ше | йже та вершина, з якої падають стрімголов У чорну прірву з бажанням «смерті вонка», щоб на одного приреченого стало менше », Але ше | та чорна вершина на заході, що відбиває Перший промено Сонця, Розпачливе «Я ПОвеСтаїю» не має нічого спільного ні з повстантям, п з бунтом. Особистість в поезії Вулетича не страждає рефлексіями бунтуючої людини А.Камю. В неї пемає відчуття своєї правоти (холцалано крипі»), не повстає вона і на вория, хоч 1 говорить не «прошу», а «вимагаю смерті вопка». В такому разі, ЩО ж значить оте «повстаю»? Може, п неточність слова, якої допустився автор? Гак, це неточність. А ще драма знання і писловлення, коли не вистачає людських слів і засобів, коли знання має бути виражене уже не словами, а життям, такими формами, яких в літературі пе існує. ЯЇким точним словом передати перший крик новонародженого? Ав даному випадку маємо цікаву метаморфозу, коли зок відчаю стає першим життєстверджуючим криком. Ії Їе народження нової просвітленої свідомості. Ї недарма після цього вірша зразу ж іде, можливо, найсвітліший твір Вулетича «Молімося сонцю», який доповршоє 1 розшифровує попередній: демонічним проявам своєї натури: Ніколи пе смій забутати: ріта І струнка, як тополя, із небесного лісу крокує людина... перед п твердою ходою тремтить набіть чорна змія... Для Вулетича не існує окремо «білих» «черпоних», гришних 1 піДМОВЛЯЄТЬСЯ КОоОТИТИСЯ, як Його пи її безчпинні» Є чимало цільних поетичних збірок, в яких аптори споєто думкою рухаються по окреслеопому колу, шОби розмотуточи дить кокону, памагаточись оголити 1 висвітлити серцевину споєї головної теми, В діалогічній збірці Вулетича папружена думка рухається в дпох Ма репо постової постальгії («мислення лодини -- це передусім п ностальгія», А. Каміо) котиться і зникає за ббрієм бптраченого ліОдДиИнОЮ за її гріхи раю і протилежних папрямках попертається зпідти пошримйцею, підземними джерелами, шд яких: пд одрижить під мохом ! СТОГНИЄ ррава, трапа «ки останнє слопо граша Але Поки ПО 111 «транйи», її «СсЛлОДВа», яке у Вулетича -- Є НРТОЮИМ РЧРИММІМ немає, бо: Ми РУ "ІС існуємо яко хотять, так І крутять ПМ До ми нмуємо Що | ПОЛОГОЮ Пп боргад Зболена душа людини пе р змозі змири- СИ зо тим, ЩО рсе Оуде, як зуло, шукає пиходу, намагаючись запільнитися рід непосильного тягаря споїх і чужих гріхів, Вона пробує зректися минулого, «бути пезалеж - пою ід гріха своєї матері та батька». С проможна «повалити на землю і дуба, 1 тшеото про НЬОГО» | хоч на икусь мить пдпочити душею. Та хпилинний відпочинок пе є зпільненням. Мотив пеможлипості си- Хто апільнити під гріха спо душу чи душі пилих набирає особливого трагічного апучанця по притчі « Гайна печеря». Напіть убивство ще непинних, аби пони п майбутньому Пес«покусилися, не зрадили її лишились Осагріхопними, не дає бажаного результату І Поля насильницької смерті: У кожного я птаєминчених І мною поспячених Само на серці! ДЯЛОнНАН ЗОАОТІ І шелестілн папери. проступтнано обриси моєї галопи ч позначкою-- кулио слід нстромити хипиджал ббч жлаю дез пеликої гаши спокути наше духопие життя немислиме. Гріх має бути успідомленим модиною 1 агоріти у погні її спокути, Ї це одини їплях до порятунку ї відродження Людина мусить сама підповісти на псі свої «чому?» Але шлях спокути ск хадний, рок ТА й часом пебе зпечимий «Унотрийтнись п їсмупанті будь-якого «тому», млю їж. До не випусти болю на волю. ЙІерескочимо зойк писокий до неба, І свою смерть у яру. Отже, нова людина народилася. Ми чуємо п «високий до неба зойк». Вона ще не є вільною, але вона уже ї не раб. Вона лише вчиться говорити, ще беззахисна і слабка, Ї, як кожна дитина, багато чого не розуміє, і Ж РО «КО » О ВУЛЕТЦТЖІЧА |. багато чого жахається, роздивляючись навко- праведних, Він ло: | кинули. Вибравши усамітнення, пустелю, де, «крім моїх, шчиїх слідіб немає», поет повірив у те, «у що повірити неможливо: однаково криві Спласіть мене, не дайте мені зрости, поверніть мене на берег підземної ріки. На день народин, на початок... Та пезважаючи на свою беззахисність і слабкість, це та дитина, що руйнує тоталітарні режими. Саме завдячулочи їй, Хорватія вистояла 1 здобула свою незалежність. ї народження і провістив А. Вулетич ще 1977р. Сьогодиїі їй уже не боязко дихати на рідній землі тим самим повітрям, яке поруч з нею пдихають і видихають негідники, лжепатріоти | злодії, як в одному чудовому вірші Дубравко Хорватича. Це повітря уже неспроможне отруїти її чисту і циотливу душу. В чому ж запорука такої її сили 1 ннотвалетносто Водному з віршів Вулетич пише: коли подорожую.., коли засинаю літаю над безоднею коли лічу кроки завжди виходить на один більше... Саме оцей «зайвий крок», тобто крок у майбутнє, за межу теперішнього часу, і є порятунком. Га цій оптимістичній ноті мені б і хотілося закінчити своє слово про поетичну збірку А. Вулетича. Перед нами митець надзвичайно чуйний до поезії культури, посзії глибоких інтслектуально-емоційних переживань, зв'язаних зі світом культурної спадщини |і її образними кодами, майстер поетичного афоризму, гостро атиномічної образної думки 1 гіркої, часто трагічної іронії. Чого вартий хоча б такий його пислів: «Хоч вперто, але неохоче пароджуємося» Гранична згущеність думки у віршах Вулетича виявляється вже на ріоні одного-дпох рядків. У контексті віршовані слова заряджаються одне під одного, і з кожного, як висловився О. Мандельштам, «смисл стирчить в різні боки». В перекладі слопа часто ятрачають споє сусідство, між МИомМ розривається мопис магнтис поле, а магічний кришталь, в якому писрічурався життєвий досід поста, перетворюється на звичайне скло, Ї не запжди пдається компенсупати естетичну насиченість оригіналу, Соти шдпоплоютьс м, та не запжди ААПОПИОЮТІ»СяЯ медом. Га попри вс о можливі недоліки перекладу, сподіпаюся, збірка А. Вулетича буде належно поціоврвана і попіанована. Мені ж лишається побажати ному подаль - ШИХ «зайпих крокі0» та мішної тперлі піл стопою Леонід ТАЛАЛАЙ -- щ о РР ЕР

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин