Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Гаряча тема · “Вірмо тим, хто хоче служити письменникам і високій місії НСПУ”. · с. 10сторінка оригіналу ↗

Закінчення статті «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТИЖНЕВИК 46 (631), 17—23 листопада 2011 СПІЛКА ПОВИННА БУТИ В ЕПІЦЕНТРІ ПОДІЙ 19 листопада в Києві відбудеться II етап VI письменницького з’їзду ТАЄМНИЦІ ЗАКРИТИХ АРХІВІВ», с. 1

СПІЛКА ПОВИННА БУТИ В ЕПІЦЕНТРІ ПОДІЙ

Слово Просвіти, №46 за 2011 рік

СПІЛКУ ОЧОЛЮЄ ЛЮДИНА, А НЕ ЇЇ ДЕПУТАТСЬКИЙ МАНДАТ У різні часи письменники були (і є!) депутатами різних рівнів — не перераховуватимемо володарів депутатських мандатів, бо можна починати від І. Франка, можна — від радянських часів чи від Верховної Ради першого демократичного скликання, коли понад два десятки письменників-депутатів входили до Народної Ради, вершительки доленосних рішень. І нині серед народних депутатів є члени НСПУ, які пройшли у ВР саме тому, що є яскравими творчими особистостями. Вони підтверджують, що НСПУ більше дає “для мандата”, аніж мандат для Спілки. До речі, за останні роки лави Спілки поповнилися новобранцями, які спершу здобули депутатський мандат, а потім проявили себе і в творчості. Чи впливають ті й інші депутати на творчу, організаційну й господарську діяльність Спілки? Без коментарів, бо Яворівському вистачає власного мандата: депутатська недоторканність слугує для обмеження доступу і членів письменницької Ревкомісії, і перевіряючих державних органів до фінансово-майнових документів. Коли ж ідеться про державне вирішення вже названих проблем життєдіяльності НСПУ, то не мандат того чи іншого депутата їх вирішує, а колективна ініціатива, воля, позиція. Юрій Мушкетик ніколи не був депутатом ВР, але регулярно добивався, аби очолюваний ним секретаріат НСПУ зустрічався з найвищими керівниками держави, а в результаті — виходили прозові й поетичні серії, газета, виділялися квартири, ухвалювалися закони, зокрема — Закон про мови. Отож не в кожних руках мандат є зброєю, що охороняє НСПУ й авторитет письменників. Особливо коли йдеться про фінансову та господарську діяльність Спілки. Чесний аудит набагато дієвіший, і Ви, колеги, в цьому переконаєтеся. “ХЛЮПНИ НАМ, МОРЕ, СВІЖІ ЛАВИ!”, або ЧИ ПРИРОСТАЄ СПІЛКА МОЛОДИМИ ТАЛАНТАМИ Навчити бути письменником неможливо, бути ж літературним наставником — щасливе батьківське право відомих письменників. Знаємо безліч прикладів, коли не лише індивідуальне опікування, а й системна робота з творчою молоддю сприяла появі в літературі цілих поколінь. Річ не лише в наявності в Спілці посади секретаря по роботі з молодими, кабінету молодого автора, творчих вечорів і презентацій. Це те ставлення, ненав’язливе патронування, яке відчиняє двері Будинку письменників людям дуже особливим, вразливим, часом закритим або й зневіреним на шляху до свого першого поетичного чи прозового дебюту. Безкінечно побиваючись над своїми економічними негараздами, нікчемними можливостями, невмінням бути “менеджерами і продюсерами” для нових імен, НСПУ фактично розгубила й відлякала тих початківців. Нині вони почасти дебютують без її участі й сприяння. Самостійно знайшовши спонсорів і видавництва, молоді автори вже не пов’язують свій творчий шлях із НСПУ. Таких прикладів десятки, якщо не сотні. І справа не лише в індивідуальному виборі в кожному індивідуальному випадку. Молоді письменницькі імена — це нові ідеї, наповнення старих міхів молодим вином, уміння знайти відповіді на виклики доби — від присутності української сучасної літератури в Інтернет-просторі до спілкування з літровесниками інших країн, нові форми популяризації українського художнього слова, не кажучи про цікаві творчі ідеї та їхню реалізацію. Саме “свіжі лави” здатні пересилити багаторічну рутину, певний бюрократизм у роботі з творчою молоддю, самій діяльності Спілки. Натомість спостерігаємо то масово-авральний прийом до НСПУ літературних пенсіонерів, то поспішний збір літературних піонерів — через побіжний розгляд перших книжок або ж запозичення зі смолоскипівських літературних семінарів, а загалом — абсолютну неувагу й неповагу до молодих. Що в результаті? Байдужість до Спілки як творчої організації, несуголосність молодих митців із творчими традиціями і громадською позицією Спілки, що, попри все, ще жевріють у її стінах. Що пропонуємо? Активну присутність молодих 20—35-літніх письменників у керівних органах НСПУ, надання їм можливостей самим планувати і здійснювати літературні заходи завдяки цільовому фінансуванню з активів Спілки. Молодіжне крило Спілки слід послідовно увиразнювати, підтримувати, пропагувати, бо тільки так можна утримувати читацький інтерес до сучасної української літератури. Нині маємо прекрасні творчі прориви, здійснені літераторами середнього покоління на Волині, Закарпатті, Галичині, Слобожанщині. НСПУ зобов’язана піднести ці імена до того рівня, аби вони поставали не регіональними, а загальноукраїнськими здобутками, а столичні презентації відкрили їм шлях до широкого читача, в публічні бібліотеки, на радіо й телебачення. Не лише книжкові форуми й ярмарки мають бути місцем оприлюднення книг, бо виросло вже ціле покоління, яке не читає, не відвідує літературних книгарень і не знає імен українських письменників. Навіть студенти численних гуманітарних ВНЗ України їх не знають! Ми повинні відродити традиції 60—70 років, коли молоді поети збирали численні аудиторії. НСПУ не може бути тлом для одного-трьох імен, бо не особисті амбіції та піар-можливості керівників рухають літературним процесом. Не майнові скандали, а гучні всеукраїнські літературні заходи мають пропагувати Нашу Спілку, зробити її епіцентром мистецьких подій. Чи пам’ятаєте щось подібне з Яворівським на чолі? ЯВОРІВЩИНА Виголошена 19 жовтня і затверджена VI письменницьким з’їздом звітна доповідь В. Яворівського при публікації була ним суттєво переписана: додалося нищівного негативу на адресу опонентів, облесної жалібності в каяттях, патетики в оцінці суспільно-політичної ситуації, натяків на підпільну співпрацю прихильників В. Баранова з утаємниченими представниками влади і ще багато такого, що вміщається в народному прислів’ї-діагнозі “Це та Солоха, що курей полоха”. В публіцистично-політичній манері В. Яворівського це не новина: воюючи з письменниками, він користується брудними натяками, напівбрехню видає за чисте золото правди, обмову — за присуд, плітки — за перевірену інформацію… І все лише задля того, що дуже хоче залишитися на третій термін і докерувати Спілкою до повного й безповоротного… Навіть, усупереч Статуту, згоден не на чотири літа, а на один рочок. Для чого? Аби встигнути сховати кінці у власноруч скаламучену воду? Розправитися з опонентами? “Ощасливити” черговими обіцянками і залякати з верховнорадівської трибуни — не абияк, а — аж запитами до Генеральної прокуратури?.. Хай іде з Богом. Можливо, напише автороман “Найдовша ніч претендента” і тоді — тремтіть, письменники, якщо вірите у законність письменницького Статуту, який гарантує право обирати й бути обраним… Наш “незлобивий” Володимир Олександрович клянеться, що “не викидає будь-яких компроматів” і лагідненько вмовляє письменників “охолонути, поміркувати, подумати”, а тим часом пересмикує та перекручує кожне критичне зауваження — ні, не до його персони, а до

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин