Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Театр · “Це добра пам’ять про Юрія Шевченка, який був надзвичайно світлою і талановитою людиною”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

Український Кіт у чоботях

Слово Просвіти, №46 за 2023 рік

У Національному академічному театрі опери та балету України імені Тараса Шевчен! ка відбулася прем’єра опери Юрія Шевченка “Кіт у чоботях”, яка стане цікавою не лише дітям, а й їхнім батькам. Едуард ОВЧАРЕНКО Фото надано театром Десь на задвірках казкового палацу вільної від біганини хвилини збираються миші, аби вкотре послухати старого Кота, який вже давно на пенсії, і зовсім їм не страшний. Навпаки! Миші люблять ці котові оповідки про пригоди його юності. Бо Кіт – такий гарний актор! Коли він щось розповідає, то ніби молодіє на очах, переміщаючись у часі років на …дцять назад. Цього разу Кіт вирішив їм розказати, з чого, власне, все почалося… Проєкт, який три роки тому започаткував художній керівник опери Анатолій Солов’яненко, мав достатньо довгий шлях до сцени: раптово пішов у засвіти автор музики, відомий театральний композитор Юрій Шевченко, потім постановку на деякий час призупинила Велика війна… Відновивши роботу, театр не відмовився від планів на казкову котячу історію навіть в умовах воєнного стану. І ось нарешті! – “Кота у чоботях” я придумав сам, вибрав з казки те, що має увійти в оперу, розклав все по подіях і дійових особах, – розповідає автор та керівник проєкту Анатолій Солов’яненко. – Разом із Миколою Бровченком та Юрієм Шевченком ми довго працювали над цим твором. Наближаючись до постановки, я вирішив, що буде правильно залишитися керівником проєкту, але для того, щоб були різні почерки та бачення, ми запросимо Оксану Тараненко. – З Юрієм Шевченком я мала щастя бути знайомою і товаришувати багато років, – продовжує режисерка-постановниця Оксана Тараненко. – Була знайома з його творчістю і першою оперою “Король Дроздобород”, яку втілили на сцені Київської опери (Київського академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва) Дмитро Тодорюк і Сергій Голубничий. Вже давно знала, що цей проєкт створюється на замовлення Національної опери України. Було дуже рада, коли Анатолій Солов’яненко запропонував мені поставити “Кота у чоботях”. Це добра пам’ять про Юрія Шевченка, який був надзвичайно світлою і талановитою людиною. Моя співпраця з Національною оперою України розпочалася у 2016 році, коли запросили поставити оперу “Джанні Скіккі” Дж. Пуччіні. У цьому театрі найкращі оперні солісти в Україні, працювалося з ними дуже цікаво. Я переважно ставлю комедії, це також була комедія. Здається, що тоді все гарно вийшло. Вистава і зараз в репертуарі театру, завжди користується попитом. Цього разу, крім солістів, познайомилася з хором Національної опери України (хормейстер-постановник Олександр Тарасенко). Працювали натхненно. “Кіт у чоботях” – постановка більш масштабна. Хор майже у кожній сцені. Так було прописано у самому творі. У мене були прекрасні співпостановники диригентка Алла Кульбаба та головна художниця театру Марія Левитська. Відразу відчула, що ми однодумці, однаково бачимо майбутнє цієї постановки. Розуміємо, у якому стресі сьогодні перебувають українці, тож хотіли створити справжнє свято для найменших наших громадян. Можна сказати, що це вистава для сімейного перегляду. Тут дорослі знайдуть для себе деякі цікаві речі, але, звісно, найголовніший наш глядач – це діти. Робили оперу яскраву, з багатьма змінами, багатьма цікавими подіями, з легким гумором і танцями. Серед виконавців головних ролей – народні артисти України, лавреати Шевченківської премії Анжеліна Швачка та Сергій Магера, які завзято працювали над образами Кота та Людожера. А поруч з ними дебютанти, серед яких виконавець ролі Муркіса водному зі складів Олександр Нікіфоров, який буквально місяць тому вступив до трупи Національної опери України. Атмосфера була невимушена, всі підтримували одне одного з перших репетицій. Придумували багато деталей, пов’язаних із костюмами, перуками, мізансценами. Хореограф-постановник Віктор Іщук розробляв манеру ходи, рухів і жестів персонажів. У комедії, дитячій виставі вони мають бути перебільшеними, дещо гротесковими. Спеціально шукали образ Кота. Його виконують жінки – мецо-сопрано Ірина Петрова, Тетяна Пімінова та Анжеліна Швачка, про яку ми вже згадували. Жінкам складно грати чоловічі ролі, і нам треба було попрацювати, щоб це була не кицька, а саме кіт. Шукали художні риси і, на мій погляд, знайшли. Окремо хочу відзначити співпрацю з Марією Левитською. Зізнаюся, я не працювала над розробкою концепції вистави. Коли починала роботу, то вже були готові майже всі костюми і декорації. Мені треба було вписатися в її задум і задум Анатолія Солов’яненка. Дуже приємно, що Марія Левитська з розумінням відгукнулася на всі мої пропозиції. Ми робили якісь речі, які мають бути присутні в казці. Скажімо, у казці Людожер перетворюється спочатку на лева, а потім на мишу. Тому костюми лева і миші зроблені особливим чином. Також особливим чином зроблений костюм Кота, у нього мушкетерські чоботи і незвичайний капелюх. До того ж ми намагалися відтворити французьку атмосферу епохи Людовика ХІV, манери і танці того часу. Ролі багатьох персонажів виконують артисти хору. Зробили для них трішки збільшені руки та ноги, аби вони виглядали по-казковому. Як режисерка я намагалася зробити так, аби всі елементи вистави, як музичні, так і сценічні, художні, артистичні, були пов’язані між собою. Щоб був певний баланс між моїми режисерськими вигадками і вигадками композитора та художника. Вважаю, що ми зробили максимум, хоча як режисерка бачу, що ще можна покращувати. Місце моєї постійною роботи – Одеська національна опера. Маємо в цьому театрі багато цікавих задумів. Намагаємося працювати і радувати глядача. А головне наше прагнення – звісно ж, Перемога України! – У дитинстві мама та бабуся читали мені казки, серед них був і “Кіт і чоботях”, – згадує лавреатка Шевченківської премії, народна артистка України Анжеліна Швачка. – А ще пригадую однойменний мультфільм. Захоплювалася образом винахідливого кота, який врятував і себе, і господаря. Люблю всі казки, які мають щасливий кінець. Коли Анатолій Солов’яненко років чотири тому запропонував мені цю роль, я спочатку була дещо здивована. Чому саме Кота? Сьогодні вдячна Анатолію Анатолійовичу, що зробив все для того, аби втілити задум композитора Юрія Шевченка. Це третя моя казка в Національній опері України. Першою була опера “Попелюшка”. Там також щасливий фінал, все закінчується весіллям моєї героїні. Друга – “Казка про царя Салтана”, однак зараз у нас російський репертуар не йде. А “Кіт у чоботях” – хороша альтернатива. Як на мене, вистава вийшла просто феєрична. Зізнаюся, за тридцять років роботи в театрі це мабуть найскладніша вистава, яку я зіграла і заспівала по мізансценах. Весь час щось змінювалося, переписувалися слова. Доводилося кілька разів переучувати текст. Це не просто, але робота того варта. Я в повному захваті, глядач, думаю, також. Музика Юрія Шевченка доступна, у ній чітко прослуховуються українські мотиви. На прем’єрі була моя донька, вона у захваті, весь час наспівує мотиви з опери. Тому, що вони западають в душу і серце. Пригадую, як вперше при-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин