Актуально · “Люди навесні виповзали з домівок, і очам відкривалася ще жахливіша картина”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
Під билом терниці
Слово Просвіти, №46 за 2023 рік
Моя сім’я “розкуркулена”, вигнана з рідної хати з тавром “ворогів народу” дивом вижила в 1932–1933 рр. Мені вже 88!й рік. Пережив голодівку 1946–1947 рр. Багато чого збереглося в пам’яті, але дивувало ма! мине: “Е, діти, не бачили ви ще справжнього голоду, бодай його..”. А батьки наші бачили... Биті, мордовані, хоч не всі, а вижили. Бо ми – з незнищенної нації.
вийти на сільгоспроботи; у селі Сніжків померло 740 душ. Село Полкова Микитівка, як зазначає Т. Поліщук, втратило 524 душі. Після 1933 р. кількість людей в селі Перекіп скоротилася вдвічі. Будівництво “підвалин соціалізму” коштувало українському народові 7,5–10 мільйонів людей, з них – 3 мільйони дітей. Із висоти сьогодення, зіставляючи факти, вивчаючи архіви, доходиш висновку, що ця голодна трагедія не була випадковістю, яку дехто пов’язує то з неурожаєм, то з помилками тодішнього більшовицького керівництва, то з якоюсь необхідністю. Ні, це була продумана цілеспрямована акція на знищення певної кількості народу. Про це прямо говорив один з іноземних спостерігачів, тодішній консул Італії в Харкові Сержіо Граденіго, свідчення якого вміщено в книзі Т. Поліщук “Столиця відчаю” (Харків – Нью-Йорк – Львів, 2006). На думку консула, влада хотіла “ліквідувати українську проблему за кілька місяців, принісши в жертву 10-15 мільйонів душ. Виснов-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
