Незабутні · “Сховатися од долі – не судилось. Ударив грім – і зразу шкереберть пішло життя”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
До Стуса треба йти У Мистецькому Арсеналі – виставка, присвячена поету, “Поки ми тут, усе буде гаразд”
Слово Просвіти, №46 за 2025 рік
кож простежити паралелі з буремним українським сьогоденням. Виставка розміщена в шести великих залах музейного простору. Кожна зала – то окремий розділ виставки, а саме – 12 сюжетів з життя і самого Василя Стуса, і його сучасників – тих, кого вже немає, і тих, хто досі живий і пам’ятає про нього. Вся експозиція – наче повільна сповідь про поета і його будні, ув’язнення, його оточення і суспільні перипетії. Але головний фокус розповіді сконцентрований лише на поетові, і це відчувається, починаючи із входу до виставки, де нас зустрічає його велика світлина. Головною особливістю виставкового проєкту є використання архіву поета. Він містить, крім паперових джерел, значну кількість аудіота відеоматеріалів. “Ми можемо почути живі розповіді людей, які наче виступають медіаторами між минулим і сьогоденням. Висвітлені ними сюжети заклали основу нашого проєкту, – продовжує пані Олена. – Ми не намагаємося переповісти біографію Василя Стуса, а зосереджуємося на етичних засадах, де ключові поняття “кшталтування”, “квітування” і “самособоюнаповнення”, описують складну модель Стусової поведінки і творчості. Його поезія, літературознавчі студії і публіцистика, переклади і проза складно осягнути без розуміння контексту. Життя і творчість Стуса, наче плетиво, взаємопов’язані і взаємозалежні, а проголошені ним моральні цінності невіддільні від чину… Без сумніву, художня вартість більшості його текстів дорівнює особистим чеснотам автора, головна з яких – чесність… Стус ставав подразником для можновладців і літературних функціонерів, малозрозумілим для близького оточення, і зрештою самотнім – “одним проти цілого світу”. В експозиції ми бачимо відтворені рукописи Василя Стуса. У шухлядах столів можна помітити планшети, а відтак і переглянути відеоматеріали з розповідями відомих українців, почути твори поета у їхній декламації. Ці твори були раніше заборонені до друку й продовжували залишатися “в шухляді” чи поширювалися таємно, через самвидав. Ми, затамувавши подих, можемо почути голос самого поета, який зберігся на магнітофонних стрічках завдяки його друзям. Доповненням до загальної картини тієї доби є представлені в експозиції роботи Алли Горської, Опанаса Заливахи, Галини Севрук. Варто звернути увагу і на авторське читання поетових творів. Цей унікальний запис був зроблений Леонідом Селезненком наприкінці 1960-х. плівки були збережені в Івана Калиниченка. Наприкінці ж 1980-х його син Юрій робив копії і роздавав друзям, серед них був і Олесь Федорук, котрий і передав плівки до експозиції. Тобто, перед нами той запис, за словами організаторів виставки, який був зроблений з оригіналу понад 70 років тому. Особливу увагу привертають рукописи поета. Переважна більшість яких – переклади. Вони з численними правками, адже Василь Стус дуже прискіпливо ставився до своєї літературної роботи. Тепло і щемко прозвучали на виставці слова Маргарити Довгань, журналістки, культурологині, сучасниці Василя Стуса, яка пригадала день, коли вперше побачила поета з дружиною. З того часу розпочалася їхня дружба, яка стала важливою частиною її життя. До речі, в експозиції є скульптура, виконана чоловіком Маргарити Довгань, скульптором Борисом Довганем, де ми бачимо наче живого, Василя Стуса. Пані Маргарита сказала також досить важливу річ: вона тішиться, коли бачить, як молодь тягнеться до поезії і, зокрема, ціка-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
