Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Письменники і час · “Коли на полі бою – перемога, то для нас, для сусідів, для всього цивілізованого світу – це також перемога!” · с. 10сторінка оригіналу ↗

Вільям Волак: “Поети мусять викривати ці воєнні злочини!”

Слово Просвіти, №46 за 2025 рік

Наш співрозмовник Вільям Волак (1954 р. н.) – відомий американський письменник, науковець і громадський діяч. Тривалий час перебував на викладацькій роботі в Патерсонівському університеті, Університеті Фейрлея Дікінсона та в Боготівській вищій школі, де викладав історію англомовних літератур та літературну творчість, поєднуючи наукову та педагогічну роботу з письменницькою та перекладацькою творчістю. Лауреат численних наукових премій, зокрема Фулбрайтівського фонду, Фонду Фрімана, поетичної премії Європейської академії наук, мистецтв і літератури в Парижі (2018) та Великої премії Міжнародної літературної академії імені Міхая Емінеску (Румунія, 2022). Член Академії американських поетів. Був упорядником спеціальних чисел часопису “Синдік” (2022), присвячених літературній рецепції російсько-української війни та працює над перекладом Антології української поезії в США. Бере участь у роботі волонтерського руху на підтримку України. Дмитро Чистяк: Любий Вільяме! Щиро дякую за згоду відповісти на запитання, а ще ж – за послідовну підтримку української культури, тож вітаємо Вас із нагородою, медаллю “За жертовність і любов до України” з благословення Його Святості Патріарха Філарета. Звідки виникла ідея укласти спеціальні випуски літературного часопису “Синдік”, присвячених Україні? Вільям Волак: Передусім дозвольте щиро подякувати за відзначення мене медаллю, що стало цілковитою несподіванкою, навіть мріяти про це не міг. Ми вже багато років співпрацюємо з ЛеРоєм Четфілдом над виданням часопису “Синдік”, де мене завжди залучають до укладання міжнародних номерів. Це сприяє ширшій промоції зарубіжних авторів. Коли розпочалася війна і Київ опинився під бомбардуванням, ми саме укладали п’ятий міжнародний номер часопису, куди включили і Ваш вірш “Жива земля”, написаний під обстрілами. Нас усіх вразив цей вірш, адже в ньому відчувалася сила, впевненість у перемозі, згуртованість українців, якими захоплюємось. Тому вирішили присвятити наступний номер часопису Вашій поезії, відредагованій і прочитаній американськими митцями. Моє переднє слово до цього випуску переклали дев’ятнадцятьма мовами і поширили в різних країнах. Але вирішили на цьому не зупинятися: надали змогу поетам з усього світу надіслати свої твори щодо невиправданої агресії російської армії супроти українського народу. Тож випуск 49-й розпочався перекладом чотирьох віршів Тараса Шевченка, а за ними вже опублікували американських та зарубіжних поетів. Власне, на наш заклик відгукнулося стільки авторів, що уклали й випуск 50-й, де ще більше поетів відреагували на жахіття російського війська в Україні. Редакція так окреслила нашу мету: “сподіваємося, зможемо заохотити поетів світу висловитися проти жахливих мук, яких завдали нашим українським братам і сестрам”. Додам ось що: коли бачиш такі жахливі, огидні, неймовірні прояви агресії, чуєш брехні блюзнірської пропаганди і наймасовіші після Другої світової війни, разючі акти геноциду, просто несила мовчати! Поети, митці мусять викривати ці жахливі дії, це насилля, ці воєнні злочини, що мають бути покарані. Д. Ч.: Російська агресія проти України круто змінила наше життя. Деякі фахівці вважають воєнні злочини актом геноциду проти української та європейської цивілізації. Яке сприйняття збройної агресії України з боку американського суспільства й літературних кіл зокрема? В. В.: Це навіть дивно, але все американське суспільство згуртувалось у протидії аморальному й несправедливому вторгненню в Україну. Можу без перебільшення засвідчити: ніщо в новітній історії так не гуртувало американців, як ця агресія та безперестанні злочини, геноцид українського населення. Щодня сподіваємося, що дедалі сучасніша та дієвіша зброя якнайшвидше дістанеться до сміливців з українського війська, щоби вигнати цих огидних російських загарбників! Всі уважно стежать за інформацією про війну, вивчають мапи з назвами вже знайомих міст, а коли на полі бою – перемога, то для нас, для сусідів, для всього цивілізованого світу – це також перемога! Будьте певні – всі затамувавши подих стежать за дивовижною сміливістю українців у цій війні! Авторитарний режим Путіна і його злочинне оточення відповість за цю страшну помилку. Замість солідарності Росія одержить те, що й має одержати ця звиродніла держава. Замість розвивати свою країну, вони ізолювали населення й прирекли його на неухильне зубожіння внаслідок економічного спаду. Замість розколу НАТО, зміцнили, розширили його й надали його існуванню нового змісту. Літературні кола, як і наші громадяни загалом, хочуть підтримати Україну щомога. Як видно з опублікованих у часописі “Синдік” творів, письменники й митці висловили свою позицію щодо того дикунства, нелюдського звірства, яке здавалося неможливим у ХХІ столітті. Д. Ч.: Ваша підтримка української культури шляхом перекладу й залучення міжнародних партнерів – безцінна. Виникла ідея й про видання антології української поезії у США. Чи можете розповісти про це докладніше? В. В.: Як уже зауважував, ми опублікували низку випусків часопису “Синдік”, присвячених Україні. Також наступний міжнародний випуск часопису присвятимо сучасній українській поезії. Ми ознайомилися з нещодавно виданою Вами у Крістофа Шомана антологією “Сонячні кларнети” французькою мовою. З Вашою участю, за Вашою редакцією я перекладу дещо з опублікованих у ній творів англійською. Сподіваюся, таким чином досить швидко й успішно поширимо цих авторів – попри страшні часи, які для вас настали. Згодом укладемо ще один випуск, присвячений поетам, які пишуть про жахіття війни, заподіяні російським агресором. Д. Ч.: Втішно було побачити серед авторів часопису “Синдік” представників різних країн і континентів на знак солідарності з Україною. Пропонуємо опублікувати їхні твори не лише в українських ЗМІ, але й у майбутній Антології солідарності з Україною. Гадаєте, ця думка слушна? В. В.: Авжеж, чудова думка. Переконаний: усі автори будуть пишатися, що їхня підтримка України втілиться ще й у цьому проекті. Можете покладатися на мене у підтримці такої чудової ініціативи – Антології солідарності з Україною, яка має обов’язково побачити світ. Д. Ч.: Чи бачите Ви Україну частиною Європейського Союзу й органічною часткою європейської цивілізації? В. В.: Не маю жодного сумніву в тому, що в майбутньому Україна стане частиною європейської родини націй і західного світу загалом. Вірю, що Європейський Союз запросить Вашу державу незабаром. Бо саме такий поступ історії, а її не зможе спинити жоден диктатор, не зможуть приборкати жодні залякування, не зможуть оббрехати жодні підкуплені урядом пропагандисти.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин