Письменники і час · “Коли на полі бою – перемога, то для нас, для сусідів, для всього цивілізованого світу – це також перемога!” · с. 10сторінка оригіналу ↗
Магія давньоукраїнських світотворчих колядок
Слово Просвіти, №46 за 2025 рік
Юрій МОСЕНКІС, доктор філологічних наук, заслужений діяч мистецтв України
В українській народній традиції поряд із церковними колядками є героїчні колядки (найважливіша – про штурм Царгорода князем, ув образі якого поєднано Олега, Ігоря, Святослава в походах на Візантію та Володимира в поході на Корсунь) та космогонічні колядки. Як і на Балканах, міфологічний епос передує героїчному. В українських колядках світ творять птахи – соколи, голуби або ворони. Реконструювати давньоукраїнські тексти дозволяють як параметри тогочасної мови, так і поетичні суголосся, яким тоді надавали магічного значення. Порівняння текстових варіантів дозволяє запропонувати декілька реконструкцій обрядовомагічних текстів. Когда не бі біла світа, Тогда не бі землі й неба, Одино бі синє море, Серед моря зелен явор, На яворі три вОрони, Світ свііщають, річь говорять, Яко їм світ створити. Первий ворон вринув в море… Вторий ворон вринув в море…
Варіант реконструкції зачину: Серед двора зелен явор, Под явором чорні бобри… Є й версія з голубами: У сині морі два дуби, На двох дубах два голуби… Пливуть голуби во глуби, Взяли синій срібний камінь – Стал із нього ясен місяць, Винесли золотий пісок –
Стали з нього часті звізди. Синє небо, світле сонце, Ясен місяць, часті звізди! Очевидно, ці тексти виконували при спостереженні на Новий рік (у зимове сонцестояння – свято нового народження сонця, асоційоване зі світотворенням) Чумацького Шляху (сприйманого як дерево) і сузір’їв Орла та Лебедя біля нього. Додаткової символіки надавав збіг часу висиджування яєць водоплавними птахами (качкою та гускою) з періодом Місяця – уособлення відродження ще з давньокам’яного віку. Саме цим зумовлений культ водоплавного птаха в Трипіллі, зорієнтованому на поклоніння Місяцю. Космогонічний мотив створення світу птахом (качкою, голубом, соколом, вороном), що пірнає на дно моря й дістає землю, відомий багатьом міфологіям. Очевидно, тут особливу роль відігравала символіка яйця (згадаймо українську казку “Яйцерайце”). У фінській та карельській міфології, поетизованій у “Калевалі”, птах гоголь зніс яйце, з якого утворився світ. У міфах корінних народів азійської та американської півночі птахом-творцем виступає ворон. Ятагарасу “велика ворона” вела першого легендарного японського імператора Дзімму на завоювання Ямато – території найдавнішої японської держави. Так само міфічний сокіл Турул (від тюркського тогрул) привів угорців з Уралу на Дунай. Ворон – птах шаманістичного бога Аполлона (що літав на лебедях); віщі ворони супроводжують давньоскандинавського бога-шамана Одіна (що має восьминогого коня, як олені в сибірському фольклорі). В оповідях про біблійного Ноя і вавилонського Утнапиштима ворон поряд із голубом визначає появу суходолу після потопу – повторення акту створення світу з вод. У чукчів і північноамериканських індіанців (тлінкітів, хайда, цимшиан) основна світотворча дія ворона – добування світил (порівняймо китайський образ сонць-ворон). Спільна деталь (добування м’ячів зі світилами) свідчать про існування міфу ще до виникнення Берингової протоки близько 12000 років тому. У коряків та північноамериканських індіанців ворон також добуває прісну воду. У північних міфологіях він має риси шамана. Очевидно, він спершу був божеством, а потім помічником божества. Праслов’янське *чьрнъ ворнъ
Сучасний астрономічний розрахунок дозволив за допомогою комп’ютерної програми точно визначити час цього явища і змоделювати його. Отже, 3 квітня 33 року по Р. Х.
– магічне суголосся (ker- “чорний” у багатьох мовах світу походить від каркання ворона, як aqua / kawa “вода, річка” – від квакання жаби). Образ ворона може бути так само загальносвітовим, як і назва чорного кольору, похідна від звуку каркання. Порівняймо ще ворона, малагасійське (Мадагаскар) ворона “птах”, у мовах Тихого океану бурун “птах”, шумерське буру “птах”. Таким чином, ословеснені давньоукраїнськими колядками міфи про створення світу птахами сягають далекого доісторичного минулого.
відбулася рідкісна астрономічна подія. Після заходу Сонця, що триває зазвичай близько години, розпочалося затемнення Місяця, що тривало близько двох годин. Разом – три години. При цьому захід Сонця і затемнення Місяця в усній оповіді злилися в один образ. Так “неймовірна” подія виявилася цілком реальним небесним явищем – астрономія підтвердила повідомлення трьох Євангелій. Про ці та інші факти наукового підтвердження Нового Завіту йдеться в щойно виданій книжці доктора богословських наук архімандрита Юрія (Мосенкіса) “Астрономія підтверджує Євангелія”. Підготовані до друку ще дві книжки автора “Астрономія Апокаліпсису” та “Небесні знамення православних свят – підтвердження старостильного календаря” чекають на видання та презентацію.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
