Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
16 Подія · “Кожний витвір Майстра ніби навертає нас до цілющих джерел національного Буття”. · с. 16сторінка оригіналу ↗

Незборима Муза Анатолія Куща

Слово Просвіти, №46 за 2025 рік

Георгій ФІЛІПЧУК, академік НАПН України Тиждень у Києві завершився не тільки черговими людиновбивствами, скоєними звироднілими московитами, і гидотним “міндічгейтом”. Попри все, назло лютим ворогам Нація продовжує животворити. Після блискучої презентації власної “високотворчості” знакового українського художника Анатолія Мельника в Національному музеї “Київська картинна галерея” на Терещенківській вулиці Києва, ми з Павлом Мовчаном все-таки дібралися (майже вчасно) до не менш значущої події національної Культури – виставки відомого українського скульптора Анатолія Куща в галереї мистецтв “Лавра”. Понад 200 унікальних своєю вивершеністю робіт (окремі виставлені вперше) представлено передусім своїй Нації, а також світу. Вперше в Україні виставка робіт Анатолія Куща відбулася за офіційної підтримки Фонду ООН ЦСР та Центру ЮНЕСКО, Болоньї та Київської міської державної адміністрації. Відомий далеко за межами материзни Анатолій Кущ, якого без перебільшення можна назвати сучасним “українським Кановою”, є автором монумента Незалежності України на Майдані, скульптурної композиції, присвяченої Засновникам Києва, і символу самої української столиці – пам’ятника Архистратигу Михаїлу. Уже на неформальній зустрічі я сказав Анатолію, що він своєю незбагненної сили художньою мовою написав (майже як Грушевський) “Історію України- Руси”. Роботи з різних циклів: “З любов’ю”, де звеличується краса, що рятує світ; “Метаморфози”, що містять у собі ідею “відповідальності за все живе”, за свій Рід і Нарід; “Подолання” як невгасиме прагнення до боротьби, злету і свободи… А над цим усім світоглядним дійством витає наша історія, національна пам’ять, козацький дух вершинного волелюбства. Кожний витвір Майстра ніби навертає нас до цілющих джерел національного Буття, нагадуючи про світосприйняття великого Духівника Народу Григорія Сковороду, який стверджував, як справжній син України, що нічого не зрушити з місця, якщо не в змозі оволодіти найголовнішою чеснотою – відданістю рідній землі та своєму народу. Відчутно, що такі натхненні, естетично вишукані, талановито вивершені творіння Художника всім своїм видимо-невидимим єством нагадують про цю жахливу війну та безперервний москвогеноцид Українського народу, але найбільше – про віру в нашу нездоланність. Увійшовши в цю залу, наповнену дивовижною красою, талантом і любов’ю до України, на що здатен лише великий Художник, мені чомусь одразу спав на думку образ Шевченка, ба більше, причинність невгасимої любові Поета до своєї Рідної Землі, яку так щемно й правдиво описав на чужині 1961 року в Торонто Д. Донцов (“На скрижалях Кобзаря”). Шевченко “до нестями закоханий у свою Україну, якої другої чи рівної їй для нього не було на світі”. Там у цьому 230-сторінковому творі є один сюжет, який, гадаю, дуже суголосний Анатолію Кущу. Бо, описуючи незбагненно чуттєвий стан Тараса Шевченка, Донцов напише про Кобзаря, що в цій любові “…йому помагала його мистецька, вразлива на красу, натура, мистецька освіта, крім природи його країни… А видимий світ довкола бачив він очима предків, очима автора і читачів “Слова о полку Ігоревім”. Усю цю закладену предками на віки неприборкану енергію відданості своїй Україні продовжує багато років живити цей відданий українській справі її славний син – Анатолій Кущ. Підтвердженням цього став на цьому вечорі шляхетного дійства і символічний публічний дарунок від Валерія Залужного (через онлайн-зв’язок із Великою Британією) військових шевронів цьому справжньому Воїну Української Культури. Заслужена правдивість коїться в такому символізмі вшанування українського Мистця. Бо він серед тих знаних мистців, хто здатен потужною силою впливати на тонкі струни людського серця, відчуваючи всю Божественної красу рід-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин