Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пошта “СП” · “І допоки живі ми, патріоти й невтомні трудівники, доти буде битися серце великої незламної соборної України”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

“Перло многоцінне” плекає рідне слово

Слово Просвіти, №47 за 2024 рік

Переможців та їхніх наставників Обласного літературного конкурсу для школярів “Перло многоцінне”, яке організовує т о в а р и с т в о “Просвіта” імені Тараса Шевченка, вже традиційно віншували в обласній науковій бібліотеці. Її “Світлиця” враз розквітла вишиванками – промовистими символами нашої любові та незламності. Голова Рівненського обласного відділення “Просвіти” Іван Вєтров розповів про історію конкурсу, який і започаткували “Просвіта”, управління освіти три десятиліття тому за ініціативи Наталії Савчук, та подякував членам оргкомітету, керівникам закладів освіти, органів управління освітою громад, спілці письменників та обласній бібліотеці за сприяння у цьогорічному його проведенні. Незмінна мета конкурсу – утвердження української національної ідеї, державного статусу української мови, піднесення її престижу серед молоді, виховання шанобливого ставлення до історії, культури і традицій українського народу. Тож, аби плекати рідне слово і передавати цю найдорожчу реліквію дітям та онукам, вирішили публікувати прозові та віршовані твори переможців на сторінках альманаху “Проріст”. Це – дітище письменника Євгена Шморгуна. Цьогоріч церемонію нагородження поєднали із 30-річчям першого видання. “Проріст” побачив світ у 1994-му із творами перших переможців конкурсу “Перло многоцінне”. Серед них були тодішні школярі, а нині письменниці Олена Захарченко і Галина Гнатюк, секретар НСЖУ засновник “Школи універсального журналіста” Віталій Голубєв. Усі вони приєдналися до зацікавленої розмови про рідне слово, визнавши: три десятиліття тому конкурс допоміг їм повірити в себе. Щоб відшліфувати рідне слово, наче ювелір діамант. “Проріст” є його незмінним супутником конкурсу. Як же багато можуть ці маленькі скромні книжечки! Це вони тримають наш дух, будять думку і стократ множать незламність. Чудове підтвердження – потужні та не за роками глибокі дитячі рядки, що звучать у “Світлиці”. Поетичні й прозові, вони народжуються з-під пера юних у містах, містечках та скромних селах: там, де на покуті завжди був Шевченків “Кобзар”. Бо переважна більшість цьогорічних переможців – учні сільських ліцеїв та гімназій нашого краю: Нетреба, Деражне, Тумень, Єльне, Дядьковичі, Глинне, Повча, Чудель, Вири, Мирогоща… І це ще неповний перелік адрес, де живуть і вчаться ті, хто, переконана, вже ніколи не розлучиться з рідним словом. Бо, приміром, Михайло Буднік із Нетреби, що в Рокитнівській громаді, має наставника й маму водній особі: тож це – їхня спільна перемога. Ще одна переможниця Ангеліна Наконечна з Повчанського ліцею читає писану серцем поезію про тата, який нині в почесних лавах наших захисників. У мирному житті він також був учителем рідної мови. Нині ж тримає над нами небо, – аби і донька, і її ровесники дихали повітрям свободи та творили. Плекали серце України. Над питанням, де ж, власне, серце України, задумалася переможниця конкурсу-2009 Вікторія Костирко. Й відповіла: в душах українців. І допоки живі ми, патріоти й невтомні трудівники, доти буде битися серце великої незламної соборної України. Переможці конкурсу отримали дипломи, книги рівненських письменників та подарунки від волонтерських організацій “Ukraine-Hilfe Berlin”, “Твори добро” (Юлія та Костянтин Левіт), які вже майже три роки спільно з “Просвітою” опікуються допомогою для воїнів ЗСУ. Наставники, серед яких більшість – учителі української мови та літератури, отримали подяки від “Просвіти”. На завершення заходу хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих за Україну та виконали Гімн України. Інна ОМЕЛЯНЧУК, журналістка, м. Рівне

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин