Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
16 Вернісаж · “Ольжин День шостий – це про райські квітники у кожному українському обійсті, на городах, при межі, біля вікон, призьби, воріт”. · с. 16сторінка оригіналу ↗

Яблуневий сад посеред зими

Слово Просвіти, №47 за 2024 рік

Галина ДАЦЮК, журналістка, м. Київ У Хлібні на території Національного заповідника “Софія Київська” триває персональна виставка дивовижної художниці зі Львова Ольги Кваші “День шостий”. І ви маєте її побачити. “Одгородила доля шматочок поля…” – це Ліна Василівна. Додам власне – “для Кваші Олі”. Цим виплеканим полем-садом щедро ділиться художниця з нами, творячи своє диво щодня, як у День шостий. Не зважаючи на спеку, зиму, війну, холод. Або так – зважаючи на те, що зима, війна, холод, спека, – вона творить. Бо митець не обирає ні часу, ні обставин. У її полі, щоб ви розуміли, зайці варять борщ, а олені велично несуть золоті роги, як антени. На Олиному полі живуть казки дитинства, голоси мами і сопілки, снується срібна ниточка осені, по ньому тихо чалапають м’якенькі лапки котика, прокладаючи стежку до миски з молоком. Часом ці лапки люди впускають до хати, завбачливо обтираючи хустинкою, і вони хазяйновито заходять до бабиної світлиці, чіпляються за барвисте рядно і забираються на найвищий пагорб подушки, устелений вишитими квітами і птахами. Умощуються серед кольорового тепла, збираючи на м’якенькі кігтики, як бджоли мед, тихе муркотіння. Ви побачите цих котиків, навіть якщо вони вдаватимуть, що їх на полотні нема. У її полі волинські Лесині праліси і повінь зелених львівських Карпат. І яблука, яблука, яблуні. З якими вона не розлучається, які саджає, з якими розмовляє, з яких збирає урожай, чиї плоди замовляє на любов. А всі дерева знає, уявіть, по іменах. Сад-поле Олі Кваші – для усіх добрих людей – великих і маленьких. Воно настільки доросле, наскільки дитинне. Яскраві кольори її картин сподобалися і бабусі, і онуці, яка захопливо розглядала і фотографувала кожен сюжет. І до круглих кульбабок, що стрибають на Олиному полі, як маленькі глобуси, – синхронно потягнулася і доросла, і маленька рука. Щоб погладити, звісно. Як і до жовтих животиків вербових котиків, що ростуть пухнастими курчатами вздовж поля. Її поле засіяне Божим даром таланту, проте щоб воно родило, Оля працює, бо це умова її буття. Бо без її щоденної праці вичахнуть і сад-поле, і гарячий заячий борщу мисці. У творчій праці Оля і розкошує, і втомлюється, і відновлюється. День шостий Ольги Кваші – це про світло і тишу посеред війни, про радість посеред листопадового вечора і неповтор-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин