Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Культура без провінції · “Кожен з нас особисто мав можливість доторкнутися душею і рукою до історичного спадку цього политого кров’ю, героїчного краю”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

Подорож на благословенну Тернопільську землю делегації Асоціації земляцтв України на чолі з координатором Асоціації, головою Тернопільського земляцтва в Києві Іваном Башняком

Слово Просвіти, №47 за 2025 рік

Зоя РУЖИН, членкиня Правління ГО “ВО “Земляки Придніпров’я” Подорож Надзбручанським краєм Наприкінці вересня представники земляцтв областей України відвідали знакові в історії нашого народу духовні, історичні та рекреаційні місця Тернопільщини. Поїздка організована Головою Тернопільського земляцтва Іваном Башняком, який взяв естафету координатора діяльністі Асоціації земляцтв України від Голови ГО “ВО “Земляки Придніпров’я” Леоніда Костюченка. Представницьку делегацію у поїздці очолював голова Асоціації земляцтв України Віктор Ткаченко. Мета поїздки – вшанування подвигу воїнів УПА та Дня козацтва. Знаковим є те, що на Тернопільщині у містечку Вишнівець народився Дмитро-Байда Вишнівецький – засновник Запорізької Січі, а в селі Антонівці Шумської громади знаходився Штаб УПА-Південь славних вояків національно-визвольних змагань. Кожний учасник делегації ще раз прагнув доторкнутись до святих місць України – Зарваниці і Почаївської лаври – та помолитися за Перемогу України над московитами. Голова земляцтва Леонід Михайлович Костюченко доручив мені, як члену Правління, представити ГО “ВО “Земляки Придніпров’я” у цій поїздці. До складу делегації Асоціації земляцтв в поїздці на Тернопільщину увійшли: Віктор Вікторович Ткаченко – Голова Асоціації земляцтв України; Іван Степанович Башняк, Михайло Ярославович Ратушний, Ярослав Федорович Жовнірчик, Микола Володимирович Загалюк Михайло Йосипович Мацієвський, Ігор Йосипович Мороз – ГО Тернопільське земляцтво ум. Києві “Тернопілля”; Галина Павлівна Мазурчук – ГО “Товариство “Вінничани у Києві”; Микола Олександрович Ярмолюк – ГО “Волинське братство”; Зоя Володимирівна Ружин – МГО “Земляки Придніпров’я”; Віктор Ілліч Третяков, Олена Валеріївна Лановенко – МГО “Асоціація Донеччина”; Йосип Антонович Запаловський – МГО “Земляцтво Житомирян”; Валерій Іванович Цибух – ГО “Земляцтво Буковинців у м. Києві “Буковина”; Марія Андріївна Климпуш – ГО “Товариство закарпатців у м. Києві”; Володимир Кирилович Федорченко, Юрій Володимирович Шикуло – ГО “Земляцтво Запоріжжя”; Лариса Анатоліївна Гриджук – ГО “Івано-Франківське земляцтво”; Микола Андрійович Якимчук, Галина Михайлівна Якимчук– МГО “Рівненське земляцтво”; В’ячеслав Анатолійович Кучер – ГО “Земляцтво Херсонщини”; Сергій Олексійович Пасько – ГО “Черкаське земляцтво “Шевченків край” у м. Києві”; Валерій Андрійович Демченко, Наталія Василівна Кравченко– ГО “Товариство “Чернігівське земляцтво”; Сергій Олександрович Сорока – ГО “Земляцтво “Хмельниччина”. З Києва виїхали рано-вранці. Під час тривалої дороги про історію та особливості Тернопільського краю розповідали Іван Башняк та Михайло Ратушний, які тісно пов’язані з цією прекрасною землею. Після перетину адміністративної межі Рівненської та Тернопільської областей нас зустріли заступник голови Кременецької ВЦА Василь Хортик з колегами. Тож разом ми відвідали славні Антонівці і Лішню. Парафія святої праведної Анни села Лішня Біля церкви нас зустрів отець Андрій Любунь, митрофорний протоієрей, настоятель храму-пантеону Всеукраїнського меморіалу “Пам’ять жива” парафії Святої праведної Анни села Лішня Кременецького району Тернопільської Єпархії Православної церкви України. На меморіальних плитах меморіалу, згідно з задумом архітекторів, вписуються імена полеглих героїв в російсько-українській війні. Змістовно та натхненно отець Андрій ознайомив присутніх з історичними особливостями цього святого місця. Відбулось знайомство з художником-іконописцем Ярославом Жупенюком, який розписує храм-пантеон живописними полотнами, на яких немов оживають святі образи. В бесіді з Валерієм Цибухом митець розповів про свої задуми, прагнення збагатити зображення святих в ореолі національних та народних символів, що будуть утверджувати віру та любов до Бога і до України. Звершивши молитву та об’ємну розповідь в храмі, делегацію запросили згодом пройти до джерела Святої Анни, де кожен омив обличчя й доторкнувся до животворчої води джерела. Члени земляцтва залишили записи в Книзі пам’яті, яка вже багато років ведеться в цьому святому місці героїчного краю. І звичайно ж, всі вирішили після тривалої подорожі організувати трапезу зі своїми припасами. Звісно, кожен прагнув взяти в дорогу щось найсмачніше, щоб пригостити друзів – представників земляцтв України. Музей штабу УПА-Південь в Антонівцях Урочисто приймала Шумська громада гостей-представників всіх земляцтв України, та своїх земляків з тернопільського земляцтва, що нині проживають у столиці. Заступник Шумського міського голови Олександр Макаревич зустрів делегацію у музеї під відкритим небом, поруч Штабу УПА “Волинь – Південь” в селі Антонівці. Іван Башняк та Михайло Ратушний поклали на вівтар каплички поруч з музеєм ікону Покрови Пресвятої Богородиці, вшановуючи пам’ять усіх повстанців, які боролися за вільну Україну. Цю ікону вони перед виїздом освятили в київському православному храмі. Також від Асоціації земляцтв України поклали вінок з вплетеними шишками з острова Хортиця (Запоріжжя). Лунав гімн України. Молилися до Пресвятої Покрови Богородиці за Перемогу. Інколи вражає збіг обставин. Коли виготовляла вінок для вшанування пам’яті воїнів УПА, вплела в нього шишки, зібрані вм. Запоріжжі на острові Хортиця (разом з Президентом Всеукраїнської Федерації “Спас” Олександром Притулою). Коли ж під час проведення екскурсії почула, що ціле село було переселено в Запорізький край, моєму здивуванню не було меж. Цього року сюди приїздила родина Козариків- Бойчунів, які посадили вишню і залишили напис на дощечці: “Знак вшанування пам’яті наших батьків, корінних жителів села Антонівці, які у 1951 році були депортовані у Запорізьку область. Козарика В. Г., Козарик (Бойчун) Л. С. та дідусів: Бойчун С. А., Бойчун М. А., Козарика Г. Т., Козарик В.М.”. За цим велика трагедія цілого села, яке силоміць переселили з нажитих осель в далекий край. Агресія московитів продовжується. Те, за що воювали воїни УПА, перекликається ів сьогоденній війні з москалем-агресором-окупантом, який віроломно напав на Україну, прагнучи позбавити незалежності та ідентичності. Надзвичайно важливе значення має наша мова. Трагедія українців полягає у тому, що багато людей задурманені і не усвідомлюють величину нанесених збитків державі своєю “російськомовністю”, даючи цим самим енергетичну підтримку ворогові. Екскурсовод Світлана Кузьмич (Данилюк) на конкретних історичних довідках знайомила нас з подіями, які відбувалися тут – на півночі Тернопільщини та Волині. У музеї знайомились з документами, зокрема з листівкою, в якій написано наступне: “Воля народам! Воля людині! Україні! Жодний українець в Україні хай не говорить російською мовою! Геть з України російську мову – мову російськобільшовицьких окупантів! Українські повстанці”. Відомо, що 17 тисяч енкаведистів було переодягнено в бандерівців, щоб своїми жахливими діями дискредитувати українських повстанців. Протистояння воїнів УПА історично перекручене для одурманення українців східних та центральних і південних районів України. Оглянули музей та схрон, споруджений у той час. Спільно з членами ради тернопільського земляцтва прикріпили вінок на стіні музею та розгорнули червоно-чорний прапор в знак нашої поваги і вдячності воїнам УПА, які в жорстоких умовах вели боротьбу за незалежність України. Про ті героїчні дні написано не одну документальну та художні книги, чимало публікацій в періодичній пресі. Але сьогодні, кожен з нас особисто мав можливість доторкнутися душею і рукою до Іван Башняк та Зоя Ружин в Антонівцях на Волині історичного спадку цього политого кров’ю, героїчного краю. Вишнівецький палац Біля воріт музейного комплексу нас зустріла чарівний екскурсовод Валентина Брега, яка розповіла про виникнення та життєдіяльність цієї перлини архітектури Тернопілля. Також до нас долучилася завідувачка відділу, креативна і натхненна Анна Кіщенко. Із зали в залу блискуче передавалася інформація про Вишнівецький палац. Пані Валентина відкривала все нові сторінки з часу його започаткування, розквіту та згасання в контексті історичних подій. Перша згадка про Вишнівець зустрічається в документах 1395 року. Великий князь Литовський Вітовт, позбавивши князівства Дмитра Корибута Сіверського, надав йому взамін поселення на Волині, в тому числі Вишнівець. Тоді ж на правому березі річки Горинь було зведено фортецю для захисту від татаро-турецьких набігів. Пізніше Корибути назвали себе Вишнівецькими. Тарас Шевченко на Волині Ім’я Тараса Григоровича Шевченка золотими літерами вписане в історію буття українського народу. У 1846 році, будучи професійним художником та учасником новоствореної археографічної комісії Тарас Шевченко відправляється на Волинь із завданням дослідити вцілілі пам’ятки архітектури та зібрати місцевий фольклор. Документально підтверджено відвідини Тарасом Шевченком Почаєва та Кременця. Дослідники вважають, що Тарас Шевченко виконав замальовки замку зі сторони Старого Вишнівця і призамкової церкви з півдня, змальовував види містечка. Відомо, що, будучи у Почаєві, Тарас Григорович записав у місцевих мешканців декілька народних пісень: “Гуля-гуля селезень”, “Ой пила, вихилила”, “Ой у саду, саду гуляла кокошка”. А от головним доказом його перебування у Вишнівці є спогади місцевого мешканця Федора Кружилки, записані літературознавцем Василем Щуратом у 1905 році. Про це написав він у своїх спогадах “Шевченко про Галичину в 1846 році”. Але й сьогодні вишнівчани розповідають, що, дізнавшись Свята Почаївська Лавра, яка має належати до Православної Церкви України Меморіальний комплекс штабу УПА-"Південь". Зліва направо: М. Загалюк, І. Мороз, М. Ярмолюк, І. Башняк, В. Ткаченко, Я. Жовнірчик

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин