Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пошта “СП” · “Можливість реалізувати такі ініціативи у непростий час є важливим кроком до осмислення нашої історії та ідентичності”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

“Інтерактивний музей Гуцульщини”

Слово Просвіти, №47 за 2025 рік

Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини – центр культурного надбання Гуцульщини, експозиції та фонди якого представляють унікальну й багату іс) торико)мистецьку та етнографічну спадщину – близько п’яти тисяч експонатів – кращих збірок виробів з дерева, кераміки, шкіри, металу, гуцульського одягу та вишивки, був відкритий у 1969 році. Марія ПОРОХ, членкиня Клубу інтелігенції, РО “Просвіта” Світлини Наталії ЮРОВОЇ Оновлення експозиції музею розпочалося в 2021 році. Велика заслуга в цьому Вікторії Яремин – завідувачки музею, яка стала авторкою концепції “Інтерактив! ний музей Гуцульщини” з ураху! ванням досвіду провідних євро! пейських музеїв та рекомендацій Міжнародної ради музеїв (ІСОМ). Головна мета – поетапне перетворення експозиції на інтер! активний освітній простір з час! тковою адаптацією для незрячих відвідувачів. Перший проєкт реекспозиції Залу історії косівської кераміки був реалізований Косівською міською радою у партнерстві з музеєм: 2021 рік, перемога у кон! курсі грантів Асоціації Єврорегі! он!Карпати!Україна. Конкурс “Культура у фокусі громад”, проведений Благодій! ним фондом “МХП!Громаді” спільно з Українським культур! ним фондом на початку 2025 ро! ку, допоміг Косівському музею вже в червні презентувати перед громадою виграний другий про! єкт (7!ме рейтингове місце серед 170 конкурсантів з різних облас! тей України). Основна його мета – репрезентація, збереження, розвиток та ефективна популяри! зація локальних традицій худож! ньої обробки дерева. На одній із зустрічей з ко! сів’янами Вікторія Яремин роз! повідала про концепцію і іннова! Мирон ФЕДОРІВ, просвітянин Валентин Сєдов припускав, що вони були слов’янами, які увібрали в себе залишки скіф! ського та сарматського етносів Північного Причорномор’я. Так! Ви, напевно, здогадалися, що ни! ні йдеться про великий і могутній союз слов’янських племен під за! гальною назвою анти. Етимологія назви міжплемін! ного союзу, певно, походить з тюркської “ant”, що означає “клятва”, або ж з монгольської “ans” (“anda”), що перекладаєть! ся як “побратим”. Мирослав По! пович вважає, що слово “Анти” є іранського походження і означає “Ті, котрі проживають на околи! ці, на рубежі”. Спільність мови антів зі слов’янськими засвідчу! ють сучасники. У літописах на! віть збереглися імена відомих ан! тів, а саме: візантійський полко! водець слов’янського походжен! ня Всегорд, начальник фракій! ських військ ант Анагаст, чи то голова Дунайської провінції Східної Римської імперії Хвали! буд, знаними залишились і ант! ські князі Бож і Межамир. Ну як? Ці імена вам нічого не нагаду! ції проєкту: “Передбачається не просто оновлення інтер’єру та вітрин, а створення сучасного ос! вітнього простору, в якому тради! ції місцевих ремесел заговорять мовою новітніх технологій. Такий підхід вже показав свою ефектив! ність у створеному раніше інтерактивному Залі історії косівської кераміки, який діє в музеї”. Проєкт “Інтерактивний музей Гуцульщини – популяризація традицій художньої обробки де! рева шляхом модернізації части! ни експозиції Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини” за підтримки Укра! їнського культурного фонду та Благодійного фонду “МХП!Гро! маді” в межах конкурсної програ! ми “Культура. Регіони” – увін! чався успіхом: вже 23 жовтня 2025 року в залі Косівського музею на! родного мистецтва та побуту Гу! цульщини відбулося відкриття оновленого інтерактивного залу художньої обробки дерева. Музейний простір зібрав тих, кому небайдуже народне мистец! тво. Модерувала захід Вікторія Яремин. Вона представила при! сутнім гостей, серед яких: Яро! слава Ткачук – генеральна дирек! торка Національного музею на! родного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського; Уляна Баранова – керівниця гру! пи соціального розвитку Благо! дійного Фонду “МХП!Громаді”; Мирослава Корнелюк – заступ! ниця начальника управління культури, національностей та ре! лігій Івано!Франківської ОВА; Богдан Палагнюк – заступник голови Косівської РВА, Юрій Плосконос – міський голова, Ірина Дімбровська – головна спеціалістка відділу промоції, зв’язків і економічного розвитку Косівської міської ради. Продовжуючи захід, керівни! ця проєкту цікаво і змістовно до! несла слухачам головні ідеї та особливості нової експозиції залу. Побачити і почути різьбяра Петра Корпанюка, нащадка най! відомішої різьбярської династії Шкрібляків!Корпанюків, пра! правнука Юрія Шкрібляка, майстра!інкрустатора Миколу Грепіняка з Річки, бондаря Йоси! па Приймака у власних майстер! нях можна через три встановлені екрани з відеосупроводом, які розкривають лаштунки створен! ня виробів та технології, що май! же не змінилися за сто років. Історію трьох славних патрі! архів гуцульської різьби — Юрія Шкрібляка, Марка Мегединюка, Василя Девдюка відкривають для відвідувачів рухомі панелі — чо! тиригранні модулі, що оберта! ються, з інфографікою та архів! ними світлинами. Додаткову ін! формацію надає сенсорний мо! ноблок. Періоди розвитку гуцульсько! го різьбярства, їх особистості ці! каво висвітлюються на стендах з описами двома мовами: україн! ською та англійською. Для людей з порушенням зо! ру – тактильні зразки експонатів – об’ємні зірки, хрестики, ром! би, анотації та путівник шрифтом Брайля з описом, який допомагає орієнтуватися в приміщенні і розповідає про те, що тут знахо! диться. Це перший в Україні дос! тупний для незрячих відвідувачів музейний простір на тему худож! ньої обробки дерева. Не можна відірвати погляду від чудової краси – церковного панікадила, яке, за словами ди! ректорки, датується XVIII–XIX століттями. Воно 55 років збері! галося у фондах, трохи підрестав! роване, а зараз стало окрасою за! лу і буде милувати відвідувачів. Від імені обласної та районної адміністрацій Мирослава Корне! люк та Богдан Палагнюк радо ки поблизу населених пунктів Перещепине та Підгороддя. Основою господарства антів було землеробство. Також анти не нехтували риболовлею та мис! ливством. Найбільшим металур! гійним центром представників пеньківської культури – антів – був Гайворонівський. Там же була зосереджена і розвинена мережа ковальських майстерень. Як стверджують історики, ковальс! тво у антів було поставлено на ви! сокому, як на той час, рівні. Кова! лі виготовляли металеві плуги для орання землі, мечі та металеві на! конечники для стріл та списів. Наконечники списів типові для слов’ян VI–VII ст. – ланцетопо! дібні з масивною втулкою і корот! ким вістрям, довжиною 25–30 см. Серед наконечників стріл перева! привітали музейників та команду Косівської міської ради із успіш! ним завершенням проєкту, який дозволить зберігати, пропагувати та покращувати обізнаність про давню традицію гуцульського ху! дожнього дереворізьблення. Мер міста висловив щирі сло! ва подяки Українському культур! ному фонду, Благодійному фонду “МХП!Громаді” за можливість реалізувати такі ініціативи у не! простий час, що є важливим кро! ком до осмислення нашої історії та ідентичності. Теплі слова подяки лунали і з уст Вікторії Яремин всім причет! ним до реалізації проєкту, а саме: Українському культурному фон! ду, Благодійному фонду “МХП! Громаді”, Ірині Дімбровській – фінансовій менеджерці проєкту; Кірі Степанович – київській фа! хівчині з тифлоадаптації виста! вок, яка працює у ProtezFundati! on з ветеранами, які втратили зір; Йосипові Приймаку та Миросла! ву Радишу – місцевим майстрам, які вручну з дерева виготовили пробні тактильні зразки; першим В інтерактивному залі відвідувачам – Василині Кікін! чук з гірського села Замагора, яка протестувала всі тифлоадаптова! ні частини експозиції та високо оцінила їх якість; Дмитру Мазу! ряку – музиканту, сопілкарю гур! ту “Казка”, за допомогу та кон! сультації, який не лише спогля! дав експонати, а й дав змогу по! слухати, як звучить флояра. До щирих привітань долучи! лись Юрій Стефурак – директор Національного природного пар! ку “Гуцульщина”, Михайло Він! тонюк – кушнір із Коломийщи! ни, косівські майстри – Петро Корпанюк, Йосип Приймак та Олена Прокоп’юк – дочка відо! мого різьбяра Дмитра Шкрібля! ка, які високо оцінили титанічну працю музейників, зичили нас! наги та ентузіазму, успіху та про! цвітанню новому інтерактивному простору. Власні твори митців Петра Корпанюка, Мирослава Радиша, Йосипа Приймака, Олени Про! коп’юк, Михайла Вінтонюка, от! римані в дарунок, доповнять му! зейні експонати. капища, де в обов’язковому по! рядку стояли ідоли з каменю або дерева. Гончарство і створення культових керамічних виробів бу! ло поставлено на дуже високому професійному рівні. Серед знай! дених археологами речей керамі! ка була представлена перш за все горщиками біконічної форми. Що підтверджує наші припущен! ня про розвиток язичництва се! ред більшості мешканців міжпле! мінного союзу. Також трапляють! ся горщики тюльпаноподібної форми і з загнутими до середини кінцями вінця. Мистецтво антів ще потребує глибокого дослідження вчених. Але те, що і донині ювелірні та гончарні вироби антів виклика! ють захоплення серед шануваль! ників прекрасного, наснажує нас вірити, що об’єднавча сила духу серед антів мала успіх завдяки постійним і послідовним діям керманичів племінного союзу, спрямованих на розвиток культу! ри і духовності населення. І неда! ремно тривалий час від IV до VII століття нашої ери анти утриму! вали велику територію і були своє! рідними захисниками для менш войовничих слов’янських пле! мен, подібно до венедів. Майстер<різьбяр Петро Корпанюк, Вікторія Яремин, Ірина Дімбровська, Юрій Плосконос

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин