Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Книжка в газеті · До 155-ліття Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка · с. 10сторінка оригіналу ↗

Закінчення статті «Слово, мова і майбутність», с. 8

Слово, мова і майбутність

Слово Просвіти, №47–48 за 2023 рік

Закінчення. Початок на стор. 8—9 Держава, її духовно-політична верства, повинна дбати про наповнення цим ресурсом, а не займатися суто земним забезпеченням. Без першого ніщо не в силі утримати структуру. Держава, яка не береже й не примножує спорідняючої частоти, – приреченець. Чиста фізика Бога, а ніяка не вигадка. Відсутність Любові в структурі апріорі смерть. Вона ніколи не вбереже себе від розмагнічення й розпаду. Той розпад, який на більшій частині Євразії триває вже понад тридцять років, має ту ж причину. Одержимі політикою і лжепророки нинішнього – політологи – можуть доказувати з піною тисячі глупот, зрінь поверхні, але ця неочевидність головна. Те, що єднає, змагнічує, утримує в єдності кожну структуру, далеке від політики й фізики, далеке від матеріальності – неоцінима, невидима, ледь відчутна субстанція, що утримувала Майдан і палахкотіла в ньому; та нерукотворність, та окриляюча Благота, яка і є Вогнем Предвічного, Вогнем Любові Бога. Те Єдине, що утримує Все, від галактик до скупчень живого на планеті, є ця субстанція, незрима, як і Бог. І там, де вона є в достатності, є життя структур і розвиток: вони наповнені Світлом. Без Манни небесності прихоті стають мором11. Де нема, там нема нічого. Нею і її наповненням визначається існування всього. Багатомовність є умовою розвитку інтелекту, а мономовність – умовою розвитку й існування держави. Питання мови не є питанням вподобань, як здається земному типові. Питання мови є питанням історичного існування держави. Це універсальний закон для всіх держав усіх часів. Питання не в нав’язуванні мови, як здається земному типові. Питання у поєднанні єдиномовців у правильний заряд, у єдинодушне суспільство. Роз’єднане такого не несе, розпадається й гине. Найперше це відбувається через релігійне роз’єднання, через різне розуміння Бога, через те, що Його розділили на різні конфесії, віросповіді, одна темніша іншої, тому й Пришестя Його не розпізнали, але також і через мовний розбрат, через умисну відмову від держаної єдиноволі в цьому питанні. Держава, це слід визнати як аксіому, є втіленням Закону. Якщо людина на державній службі порушує будь-який Закон, про мову чи корупцію, вона чинить антидержавний злочин, і будь-які посилання на своє хочу – глупство і тупість. Відметення самої природи Закону, отже й Держави. Тоді треба відмінити всі закони, включно з канібалізмом, і побачити, до чого це призведе вт. зв. державі. На жаль, таку лжедержаву вигідно будувати держпаразитам у владі. Держава правди, держава справедливості є Державою Закону у всіх питаннях. Якщо хоч один закон ніщо, всі інші закони також будуть ніщо і врешті в ніщо, в ходяче беззаконня, перетвориться все суспільство. Воно чхатиме на всі земні, а ще більше – на Божі Закони. Воно тільки й думатиме, як обмахлювати державу, присмоктатись до неї і на ній нажитись. Держава паразитів витіснить державу доброчинців і наслідки не загають ждати. Термітник догризатиме останнє волокно. Не буде мови – не буде держави; не буде єдиноцільності і заряду від правильно складених батарей. На це працює применшення мови і її творців. Держава, за відсутності єдиної державної мови, обов’язкової для більшості – тимчасовий нонсенс. Держава з матеріального погляду є певною територією. Держава з духовного зору є сукупністю заряду, присутнього в її людях. Сукупністю досвіду, зафіксованого в слові, спільністю всього, що їх єднає і надихає. Якщо їх не єднає духовне, їх ніколи не об’єднає матеріальне. Завдання Держави в цьому ключі: творити духовних істот, а не матеріальних. На їх дотриманні Закону, як Божого, так і світського, вона триває віки. На беззаконні свавільців згине в короткочассі. Їй не допоможе ніякий матеріальний і технічний розвиток. Це держава-приреченець з точки зору нехтування законності. Не важливо, який Закон найбільше порушується – не вкради, не блуди, не вбий12 – вона, ця законовбивча термітність, підгризає свій Дім. Бог, як це зрозуміло із Смислу Скрижаль в Ковчезі, що вели народ пустелею перетворення, є Законом, викарбуваним на них. Більше в Ковчезі не було нічого. Бог і Закон – Одне. Бог і є Законом. І чим більший переступ Законів, тим більша Кара. Ніякий законовбивчий народ не проіснує довго. Це народ-боговбивця, яким би праведним він собі не здавався. Через оземленість він ні в що не вірить, ні в що не ставить Закон – Божий і людський – і тільки й марить, як його обійти. В масштабах Бога атом Земля чи окрема територія виходить із-під впорядкування Його Закону. Єдиного для всього Всесвіту. Бог реагує на це так, як Надвселенська Істота на оскаженілий атом. Бог Ісус Христос не той паїнька, якого уявили на іконах. Не та всепрощення милість. Не тільки Любов, Любов, як це знає кожен, але й Гнів і Справедливість: обернена сторона поганьбленої Любові. Він має ті ж почуття, що й ми, але в безмежно більшій мірі. Не тільки Альфа, а й Омега, не тільки Початок, а й Кінець13. Всього нечестивства, беззаконня, несправедливості, богохульства, нечисті. Всього, що розтлило атом і вивело з рівноваги. І Самим Богом цей атом чи ця територія приводиться до суворої відповідності. Тому кожен Закон, і закон про мову зокрема, має бути в пошані й дотриманні. Суть не в мові, а в нормі, а також в досвіді, який вона зберігає на віки. Не стало безлічі держав, їхніх народів і віків, не стало й праху од них, а все, що залишилося від них – Слово про них. Дурень мріє увічнитись гранітною плитою на цвинтарі. Не стане його і не стане цвинтаря. Ще дурніший думає увічнитись грішми. Не стане його і його грошви, дурно копленого багатства. Слово, яке плекає і цінить народ, стає йому пам’ятником, доки світ стоїть. P. S. Скоро сорок років, як люди пізнього СССР плентають пустинею свого власного Ісходу. 40 років спокушення, 40! як повірили в ковбасний рай супермаркетів і виборів. Одна ідея змінялась іншою, одна брехня побивалась іншою, один облесник зміняв облесника іншого, хоч Бог і наказав боятись їх, тих, хто приходить під Іменем Його Мудрості14 – Христос означає Мудрість15 – одна брехлятина замінялась брехнею іншою, один лжемесія зміняв пустобреха іншого, тих, хто облестились ними, все меншало, меншало, пустеля встелялась кістьми! та в цілому ця прогулянка не претерпівала зміни. Вони, ті, хто повірили в краще земне майбутнє, ніяк не узрять його. Їх все менше і менше, в них все менше і менше надій на його досяжність. Їх діти уже ні в що не вірять – повна пустеля безідейності. Ні та, попередня, система, ні ця, нова, яку їм вибудували, не вивела їх до щастя. Простіше кажучи, ні матеріалістичний соціалізм, ні прикрашений капіталізм не виправдали надій і покладань на них, не принесли того, в що так вірилось у початку 90-х, 2000-х. У двадцятих уже ні в що не віриться. І навіть самі наївно-простодушні, яким підсунули віру в вибори, наїлись нею. Демократія як вигадка, щоб дурити американських темношкірих, прийшла в упадок. В те запустіння, яке вона сіяла і об яке розбилась. Володіючи безмежними фінансово-інформаційними ресурсами, ще запускає звичну мантру, “всі на вибори! завтра буде краще!”, але віруючих в неї все менше, і ця лжерелігія, дурилово, уже не гріє сто раз переобдурених нею. Опіум для народу вивітривсь, втратив алкалоїди. Як те, у що не вірять, вона не може проіснувати довго; утримати тих, хто стоїть за нею. Вони, прекрасно це розуміючи, запускають нове, але й в це16 мало вірять, і це не поможе: іде планетарний Ісход. Народ-пустеля ні в що не вірить, нікому не довіряє, не йме віри жодній системі, ідеї, партії, але так само жадає щастя. Сурогатом щастя, технологіями й інклюзивністю, намагаються підмінити його, заманюють в цифровий рай. Більшість кориться, але віри не йме. Віра – похідне великої Любові, якої немає в ньому. Бог проходить ним, як пустелею, і не знаходить нічого живого: Любові й Мудрості, яку посилав в мертву землю їх земного ума. Сама метафора Ісходу – Виходу – означає вихід із безвиході. Ідею виходу як таку. Бог як вихід із ситуації тому і назвав Себе Дверми17. Цей вихід не в нових виборах, старих обіцянках, не в порожнечі зужитих систем, ідеологій, мертвих догм, не в матеріальній площині. Вихід як спасительна Ідея, Істина, як Сам Спаситель, в смисловому розумінні метафори Ісходу. Вихід у Богові, у житті, як Він велить. Виходом є пріоритет Бога над земним і плотським: Перша Заповідь, “возлюби Бога, Я – Господь”18 – нема нічого, важливішого Нього. Вона ж означає принесення Користі Йому. Під пустелею розуміється сам народ. Його земний мозок, що не вловлює Бога і не сприймає Його зі слів: в ньому немає Його Любові й Мудрості. Сигналу Енергоінформації. Він не приймає Його. Бог не приходить в нього як Сигнал. Він, до того ж, не має достатніх знань для розуміння Його мови прообразів і процесу преображення в цілому. Він вірить, що достатньо однієї віри в Бога. В ньому нема віри Мудрості, віри вищих знань, як досягти дійсної Любові. “Я – Господь, Бог Всемогутній, що вивів тебе із землі Єгипетської, із дому рабства”19 – земля Єгипетська і є земний мозок. Який нічого не знає, нічого Божого не вміщає, не приймає і не сприймає. Ця частина мозку розрахована на суто земне: виживання, розмноження, зовнішнє сприйняття і примітивні висновки. На примітивні судження з природнього досвіду; як правило, хибні. На більше він не розрахований в силу малопотужності. Земний тип і його ум існують на дуже слабкій Енергії, близькій нуля. Це мозокдебіл, земля примітивних знань, земних суджень і напівтваринних схильностей. Не знаючи Істини з більшості питань, він бачиться собі самим розумним. Звідти його тяга до тупих суперечок. Доказувань себе. І навпаки: чим більше людина знає Істинного від Бога, тим більше вона розуміє, як мало вона знає. Їй вадять прахознання і примітивні судження з питань праху. Знання Бога, майже завжди, розходяться з уявленнями, судженнями, знаннями світу. Земний мозок – ніщо проти Божого відання і Його Суджень. Того, як він зважує і оцінює все; того, як Він править світом. Земний розум – це блудоум, в стратегії і небесності, що й прообразувалось його блудінням в пустелі. Та Бог веде його через його опустошення в землю обітну – в оживленість Божого ума, в його несподіваний рай. Та земля – він самий, але невдовзі, в майбутньому, коли узгодить себе із Скрижалями в Ковчезі. Земні знання мають відмерти, щоб прийнялись Істини, інакше земний ум їх відторгне. Земні хибності мають знецінитись, щезнути, опустошіти – пустиня означала опустошення – перед тим, як приймуться небесні. Замаячить земля обітна… Та земля з молоком Добра – молоко означає природнє Добро, незначну Енергію – з великою кількістю його – з молочними ріками – з медом небесних Істин про небесну Любов: як досягти її. З гігантським Виноградом Нової Церкви, в якій Сам Бог буде Виноградарем20, Садівником21 – роститиме, плекатиме кожну ягоду й гроно її відгалуження. Істин Муд-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин