Театр · “Українці збудували на чужині свою маленьку Україну”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
Дні нашого театру в Ольштині
Слово Просвіти, №48 за 2019 рік
У м. Ольштині Вармінсько+Мазурського воєводства в Польщі завершилися Загаль+ нопольські дні українського театру, які щорічно організовує Об’єднання українців в Польщі за сприяння Комітету з національних меншин й інших урядових інституцій. Не+ заперечним лідером і авторитетом української справи в Ольштині є багаторічний очільник української спільноти Степан Міґус. Він має надійну опору в особі відомого політика, віце+маршалка Вармінсько+Мазур+ ського воєводства — Мирона Сича.
Ольга РУДАНЕЦЬ, заслужений працівник культури України У
Вармінсько-Мазурському воєводстві живе чи не найбільше українців у Польщі. Чимало тут й інших меншин — німців, ромів, білорусів, литовців чи вірмен. У сеймику діє єдина в Польщі Комісія національних і етнічних меншин, є уповноважені маршалка і воєводи у справах меншин. Уже 25 років уповноваженим у справах нацменшин є Віктор-Марек Лейк, якому уклінно дякувала українська спільнота на першому театральному вечорі за підтримку і толерантність, зміцнення співпраці. До слова, Віктор- Марек Лейк з дружиною Тересією Астрамович-Лейк не тільки переглянули вистави коломиян, ай були присутні на прощальній вечері і висловили свою вдячність коломиянам за високомистецькі сценічні представлення. Українці на колишніх землях Східної Прусії опинилися внаслідок злочинної операції “Вісла” 1947-го. 72 роки тому комуністична влада переселила в цей регіон, що межує з Калінінградською областю Російської Федерації, 60 тисяч українців. Депортовані потрапили сюди зі своїх рідних земель, тобто з околиць Перемишля, Сянока, а також із Бескидів. Вигнанців розпорошили по всьому регіону. Дотепер у Вармінсько- Мазурському воєводстві є села, де українці становлять більшість. Проте впродовж повоєнних десятиліть більшість із них перебралася у міста й містечка воєводства. Сьогодні українська меншина — одна з найвпливовіших національних громад цього багатокультурного регіону. Серед досягнень української громади Вармінсько-Мазурського воєводства Степан Міґус називає два комплекси українських шкіл та 51 пункт навчання рідної мови, а також українську філологію у Вармінсько-Мазурському університеті. Приречені у 1947-му на асиміляцію українці, всупереч усім несприятливим обставинам, зберегли свою національну свідомість і навіть збудували на чужині свою маленьку Україну. Це особливо гостро відчували ми під час наших представлень у театрі імені Стефана Ярача в Ольштині. Імпресаріо театру Івона GоRKE, яка опікувалася допомогою різних служб, навіть проговорилася, що вони заздрять нам, адже всі три вистави, які ми зіграли на двох сценах театру, відбувались при цілковитих аншлагах, навіть з додатковими приставними стільцями, з надзвичайно інтелігентною, шляхетною глядацькою публікою, що засвідчило ще раз про високий рівень організації української спільноти. За годину до першої вистави у фойє театру відбулось відкриття фотовиставки Андрія Дуди “Герої не вмирають — обличчя війни”, присвяченої Дню Захисника України. Першою на суд спраглого до українських тем глядача було винесено виставу “Камінний хрест” Василя Стефаника у постановці директора-художнього керівника театру, народного артиста України Дмитра Чиборака. Цією постановкою і активним гастрольним прокатом (спільний проєкт з Українським народним театром “Заграва” з міста Торонто, Канада (травень — червень 2019 р.); Міжнародний театральний фестиваль “HOMO LUDENS” у м. Миколаєві (жовтень 2019 р.); ХІІ Загальнопольські дні українського театру в м. Ольштині (Польща) театр розпочав активну популяризацію творчої спадщини Василя Стефаника до відзначення 150-річного ювілею письменника і 65-річчя його сумних роковин у 2021 році. Після вистави на сцену з подячним словом вийшов Степан Міґус, Мирон Сич і віцемаршалек Віктор-Марек Лейк. У виступах було відзначено гостру актуальність теми українського заробітчанства і цінності української землі, вічної тяглості українців, які дали світовій цивілізації Трипільську культуру, до своєї землі; високу професійну майстерність постановочної групи і акторів театру. Було наголошено, що вистава зворушила почуття кожного глядача і не залишила байдужим нікого. Зрештою, про це свідчать короткі відгуки і оцінки, якими вони поспішали поділитись, і які було озвучено в кількох програмах Ярослави Хруник на Ольштинському радіо і в телевізійних сюжетах Романа Боднара на польському телебаченні, а також змістовна аналітична інформація Степана Міґуса і Григорія Сподарика в га-
Знову подячні оцінки, оберемки полум’яних троянд, фотосесії з акторами. Зал довго не відпускав акторів зі сцени. Таку насолоду від сприйняття і відчуття суголосся душ вдається переживати не так часто. І саме такі миттєвості називаються щастям. Передаючи загальний настрій глядацької авдиторії після вистави “Мати-Наймичка”, Степан Міґус сказав, що в залі не було жодної людини, яка б стримала сльози. А велика вчительська делегація зразу ж запросила виставу для показу учнівській авдиторії. Завершальним акордом Днів українського театру в Ольштині стала містерія Гната Хоткевича “Гуцульський рік”. Вона вже була апробована на європейських сценах і сприйнята з належним успіхом і в Шотландії на Всесвітньому Фріндж—фестивалі (2008 рік), і в Італії (Неаполь Касерта, Помпей), 2013 рік, і в Німеччині (Мюнхен, Штудгарт, Нюрнберг), 2017 рік, і неодноразово в Румунії та Польщі. І знову в театрі Стефана Ярача вона пройшла під загальне схвальне сприйняття. Степан Міґус у подячному слові коломийській трупі відзначив, що його не раз переконували в необхідності постановок зарубіжних — європейських і світових драматургів — українськими театрами для показів на європейських і світових сценах. Але ці два театральні дні і три вистави коломиян, які репрезентували українську національну класичну драматургію, доводять цілком протилежне і переконують: українські театри повинні відкривати світові саме українську сценічну скарбницю, не заперечуючи того, що збагачують свій репертуар і світовими драматургічними перлинами. “Мені неодноразово доA водилось чути, що українA ські театри повинні їхати за кордон, обов’язково поA казуючи вистави світової драматургії. Але на прикA ладі і досвіді Коломийського театру я вкотре переконуA юсь, що ми маємо показуваA ти світові своє, національA не! Тільки так світ і пізнаA ватиме нас, і розумітиме”. Озарківчани висловили вдячність організаторам за честь представити українське театральне мистецтво на загальнопольських днях українського театру в Ольштині і за попереднє запрошення зі своїм мистецьким доробком до Гданська.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
