Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“З листів Ганни Барвінок створюємо портрет · Бориса Грінченка нам, нащадкам: Високоповажний · Добродій, люблячий Україну і родину..” Незабутні · с. 14сторінка оригіналу ↗

Портрет, створений листами Світлій пам’яті Бориса Грінченка

Слово Просвіти, №48–49 за 2025 рік

Анна СТОЛЯРОВА, просвітянка, м. Харків Про нього говорили, писали і думали – видатний український письменник, поет, педагог, лексикограф, літературознавець, етнограф, історик, публіцист, учитель життя, пророк, апостол, видавець, просвітянин, громадсько – культурний і політичний діяч, автор першого словника української мови. Це наш Слобожанський земляк Борис Дмитрович Грінченко. Він народився недалеко від Харкова, на хуторі з поетичною назвою Вільховий Яр, поблизу села Руські Тишки. Навчався в Харківській реальній гімназії, екстерном склав іспит на народного вчителя. Формування свідомості Б. Грінченка проходило під впливом простого українського народу, з його піснями, традиціями, обрядами. «Кобзар» Т. Шевченка довершив національне формування його душі. Ім’я Б. Грінченка знаходимо в довіднику «Літературна Харківщина». В статті подано коротку біографію і творчу діяльність письменника. Його найперше оповідання було написано в 1885 р., тоді він вчителював на Харківщині в с. Нижня Сироватка. Дія відбувається у Харкові. В оповіданні йдеться про трагічну долю 16 – річної Марини, у якої померли батьки. Вона приходить на вулицю Коцарську до пані, щоб взяли у найми. Їй відмовили і у розпачі, хвора, кидається під потяг. Вперше оповідання було надруковано в 1887 р. в альманасі «Складка». Потім ще п’ять разів перевидавалося – Львів, Київ, Полтава. Б. Грінченко мріяв учителювати в українському селі. Тому відразу відгукнувся на запрошення Х. Д Алчевської працювати вчителем в її приватній школі в с. Олексіївці на Луганщині. Тут Б. Грінченко працював з середини вересня 1887 р. до осені 1893 р.. Олексіївка причарувала педагога слобожанською природою – балки, гаї, річка Біла. А ще Луганщина це козацький край, заснований козаками, тут панувала українська мова.. Під впливом баченого життя робітників – шахтарів Б. Грінченко створює оповідання «Батько та дочка», «Панько». Своєю педагогічною і літературною діяльністю Б. Грінченко перетворив глухе село в один з духовних центрів українського літературно – громадського життя. Діти в школу ходили як на свято. Тепер село має назву Михайлівка, тому що в селі є церква Архангела Михаїла (1787 р.). Поруч зі школою, в якій працював Б. Грінченко, йому споруджено погруддя. У Харкові одна з вулиць Київського району в передмісті Велика Данилівка названа іменем Б. Грінченка. На ювілейні дати письменника у Харкові в Національному університеті імені В. Н. Каразіна відбуваються наукові конференції, присвячені Б. Грінченку. Чергова Всеукраїнська конференція відбулася 19 січня 2024 року за темою «Борис Грінченко: знаний і невідомий», працювали п’ять секцій, 73 учасників. Однією із новинок відзначена стаття просвітянки (м. Харків) А. Столярової «Шевченкова Євангелія для Бориса Грінченка», в якій презентовано мало відому працю Б. Грінченка «Шевченків «Кобзар» на селі» (Київ, 1906). Значення проведення конференцій втому, що вони спонукають до подальшого вивчення творчості діячів культури, пізнання обставин, в яких вони жили, і особливо їх епістолярної спадщини. Ні один художник, скульптор, фотограф не зможе виявити ті риси характеру і поведінки особи, про які можна дізнатися від людини близької по духу до співбесідника. Листування з Кулішем започаткував Б. Грінченко листом від 24 березня 1894 р., просячи книги «Дзвін» та «Товитові словеса». Відтоді зав’язується дружба між подружжями Грінченків і Кулішами. Після смерті П. Куліша листовний діалог між Грінченком і Олександрою Михайлівною (так до неї звертався письменник в листах) посилюється. У 2023 р. побачила світ книга «Ганна Барвінок. Зібрання творів», в якій вміщено її спогади і листи. В книзі є багато листів до тих людей, які творили історію України. Один з них Б. Грінченко, до якого написано 174 листа. Більшість листів має звернення «Високоповажний Борисе Дмитровичу», на «Ви» і з великої літери. Була в Олександри Михайлівни мета – видати всі твори своєї дружини Пантелеймона Куліша. Для цього їй потрібен був помічник з досвідом видавця. Вона звернулася за допомогою до Б. Грінченка. Перший лист 28 червня 1897 р. починається так: «Посилаю Вам перечень творів мого подружжя». Далі в наступному листі – «Маю велику надію, на Ваше чуле серце, що не ухилитесь од такого діла, що я маю Вас прохати». Писала до нього відверто і щиро, бо знала – зрозуміє. Вона, як перед Богом, сповідується Б. Грінченкові про давню подію, арешт Куліша: «Увесь цвіт нашого життя несподівано тоді ляснув! Молоді, повні усяких надій. Жаждущії науки і добра Україні. Любящії друг друга, і через місяць після весілля рвуть наші серця – і розрізняють, і розганяють, і наслідник у сій суматосі гине – немовлятко. Як ми і винесли стільки горя. Вибачайте безумній страдалиці». Виливала біль душі Борису Дмитровичу, як сповіднику. Знала Олександра Михайлівна і про переживання Б. Грінченка. Якось писала йому, що пам’ятає ті вірші, в яких він сповіщає, що не уміють в Україні шанувати людей. Є вірш «Ізнов», створений у 1885 р., коли Б.Грінченко вчителював на Харківщині в с. Нижня Сироватка: І знову муки люті і тяжкі... Поміж людей живу, як в самоті... Ізнову серце рветься на шматки І тихої мені нема й хвилини. Ні, я між вас. о люди. Не зазнав Ні приязні, ні щирої любові, І ні один між вас ще не сказав Од серця щире і прихильне слово! Олександра Михайлівна відзначала Б. Грінченка як патріота, який «йде дорожкою святою самоотверженою». В одному з листів пише Олександра Михайлівна: «Ви нескінченно хвиляєте своїми працями! Да і чужим не даєте залежатись... Коли б Вам Господь так сипав щедрою рукою во всі боки щастям, долею, як Ви сієте для рідної України книжечками». Продовжує свою думку авторка листів – «Я жила з таким трудолюбцем, що научилась цінити час, знаючи і Ваше бджолине трудолюбіє». В іншому з листів повідомляє: «Возрадувалась, як чутка до мне пролетіла, що Ви удвох (з дружиною – С. А.) як ангели Божі скеровані для піддержки української справи, держите у своїх руках Біблію». Мова йде про видання Біблії українською мовою у перекладі П. Кулішем, І. Пулюєм і І. Нечуй – Левицьким. Найповніше і найавторитетніше (останнє прижиттєве) видання творів Ганни Барвінок «Оповідання з народних уст» здійснив Б. Грінченко в 1902 р. до 40 – річного ювілею її письменницької праці і так, як вона просила – «з портретом авторки і передмовою Б.Грінченка». Свої книжки Б. Грінченко дарував Олександрі Михайлівні. Вона дуже дякувала за такі дорогоцінні подарунки і писала – «Моя бібліотека скрашається Вашими книжками, який гарний метод говорити, видно знавця почування серця народу». Нагадаємо про декілька книг Б. Грінченка, про які згадує в листах Олександра Михайлівна. Знаходимо відгук про драму «Ясні зорі»: «Прочитала Ваші «Ясні зорі». Зазоріли мені Ваші жінки і Панас. Спасибі, яких гарних і характерних жінок Ви обох змалювали. Се підтримає наших і очутить» . Написана драма 1894 р. в Чернігові. Б. Грінченко переїхав із с. Олексіївка до Чернігова і почав працювати в губернському земстві. У 1895 р. п’єса одержала першу премію на Як оцінку творчого і громадського життя Б.Грінченка можна вважати вислів Олександри Михайлівни Білозерської - Куліш (Ганни Барвінок) в одному з листів: «У Вас робота гуком повсігди. Хоч та утіха, що слід свій на рідній ниві зоставите». З її листів створюємо портрет Б. Грінченка нам нащадкам: Високоповажний Добродій, люблячий Україну і родину, ангел Божий, волелюбний, знавець почування серця народу, самовідданий, з «бджолиним трудолюбієм», уважний до ближнього, чуле серце, чесний, правдивий, скромний і сповідник. Додам, що в нашій родині зберігається свята сімейна реліквія, - «СЛОВАРЬ украинского языка», Б. Д. Грінченко, державного видавництва України, 1925 рік, з великим розділом «Найголовніші правила УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ», 2178 сторінок, зроблений у Берліні фотографічним способом. Словником часто користується четверте покоління, тільки дуже сторожко. Боже слово нам каже – пам’ятайте світлих людей, які пішли у вічність. ПАМ’ЯТАЄМО! Примітка: збережено правопис Ганни Барвінок

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин