Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Фільм «Позивний «Письменник», знятий за мотивами книги Сергія Мартинюка про події в Ірпені зими і весни 2022 року...”. · 15 Пошта «СП» · с. 15сторінка оригіналу ↗

Серед образів Майка Йогансена

Слово Просвіти, №48–49 за 2025 рік

Сміливим творчим експериментом Українського малого драматичного театру стала вистава за однойменним романом харків'янина Майка Йогансена «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію» в постановці харків'янина Артема Вусика. Едуард ОВЧАРЕНКО Творці вистави пропонують глядачам зрозуміти причинно-наслідковий зв'язок усіх подій, які трапляться під час цієї подорожі. Тут можна побачити живі абстракції, розфарбовані умовними фарбами у пригодницькій історії з доброю іронією та абсурдним гумором. – Я запросив режисера Артема Вусика, тому що мені давно цікава його творчість, вистави, які він поставив у Харківському театрі «Нафта». Запропонував йому поставити виставу у нашому театрі, – розповідає директор – художній керівник Малого театру Дмитро Весельський. – На що він відгукнувся. А далі в Артема була абсолютна творча свобода. Він запропонував матеріал, над яким йому хотілося б попрацювати. Власне, було кілька пропозицій. Серед них – поставити виставу за романом Майка Йогансена. Ця ідея із запропонованих Артемом мені сподобалася найбільше. Твір досить незвичний. Напевно, це єдиний абсурдний роман в українській класичній літературі. Це непроста для театру література. Наприклад, я як режисер ніколи не взявся б ставити щось подібне. А з того, що побачив у творчому доробку Артема, зрозумів, що він володіє ключами, якими можна відкривати таку літературу. Я вже дивився кілька його вистав, але ближче ми познайомилися саме під час роботи над новою постановкою. Артисти Малого театру, які беруть участь у виставі, натхненно йшли на репетиції, раділи творчому пошуку і творчому процесу. Для них це була радість творчості. Артем зміг їх переконати, зацікавити, закохати у правила гри, які він їм запропонував. Це був новий досвід для наших акторів. Нічого подібного в нашому репертуарі немає. І вони з величезною охотою і навіть азартом спробували себе в цьому жанрі. У цьому заслуга режисера. Наш театр дуже задоволений цією співпрацею. Артем запропонував взяти до роботи над виставою свою харківську команду. Я радо на це пристав. Крім того, що «харківський проєкт» у Києві – це хороша концепція, це ще й підтримка для митців з Харкова, які нині не завжди мають можливість на власних майданчиках займатися професією, «сродною працею». Долучили до цього проєкту сценографа Андрія Хворостьянова, який зробив досить цікаве просторове рішення. Думаю, що у світі не так багато вистав, під час яких глядачі перебувають у центрі, а дія відбувається на 360 градусів. Таке рішення потребувало особливого сценографічнообразного мислення. Мені здається, що Андрій добре з цим впорався. Тим паче, що він з Артемом працював вже не вперше. Вони добре розуміють один одного. Також треба сказати про художника з костюмів Сашу Шая. Це теж не перша співпраця Артема з Сашею. Особисто я вражений роботою Саші. Костюми в цій виставі – окремі мистецькі явища. З композитором Стасом Кононовим Артем працював і раніше. Отож, це команда, всі члени якої одне одного добре знають, чують і розуміють. Що й посприяло результату. А художник зі світла Костянтин Ніорадзе, звукорежисер Давід Згардан та гример Катерина Скорих – це вже члени команди Малого театру. Вони натхненно долучилися до спільнотворення. Що стосується акторського складу, то тут режисер зі мною радився. Він висловлював свої критерії та побажання, своє розуміння того, хто має бути в акторській команді. Я краще знаю акторів Малого театру, тому Артем прислухався до моїх міркувань. Врешті, як на мене, ми не помилилися з вибором. Після прем’єри минуло менше року. Ця вистава у хорошому сенсі цього слова формалістична. Для акторів тут дуже цікава гра і вічний тренінг. Вони постійно допрацьовують всі запропоновані режисером образи. Ця постановка, як і будь-яка хороша вистава, а я вважаю її хорошою, росте, видозмінюється, знаходяться нові акторські пристосування. Вона й далі має потенціал до зростання. Наш театр завжди працює над чимось новим. Дуже рідко буває, що не репетирується жодна нова вистава. Зараз у процесі три нові роботи. Виставу за романом Віктора Домонтовича «Доктор Серафікус» робить Станіслав Весельський. Це його друга режисерська проба. Перша вистава «120 ударів на хвилину» тимчасово не представлена в репертуарі, але довго йшла і користувалася популярністю. Також свою другу виставу ставить наш актор, провідний майстер сцени Юрій Кулініч. Це буде класика драматургії абсурду. Одна з найвідоміших п'єс Ежена Йонеско. Його перша режисерська робота «Сумнів» за п'єсою Джона Патріка Шенлі щомісяця йде на нашій сцені і користується глядацькою увагою. Крім цього, молода, перспективна режисерка Марія Шварньова працює над виставою, на створення якої її надихнула одна відома сучасна французька п’єса. Але це не буде постановка власне цієї п’єси. Особисто у мене тайм-аут, зараз у творчому пошуку. Наприкінці минулого сезону випустив «Патетичну сонату» (про цей проєкт вже писало наше видання. – Е. О.) у Молодому театрі. Це був досить енергозатратний процес. Поки що працюю лише як директор театру і працюю зі студентами. – Цей твір Майка Йогансена зацікавив мене тим, що він дуже харківський,

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин