“Жити з людьми, що цікавляться громадським життям, літературою, наукою”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
Закінчення статті «ПРОСВІТЯНСЬКЕ ВІЧЕ», с. 1
ПРОСВІТЯНСЬКЕ ВІЧЕ
Слово Просвіти, №49 за 2007 рік
усю її діяльність і всі утиски, які вона вистраждала, а потім перейшла до загального національного питання, розказувала про становище сучасної української культури. Михайле Михайловичу, мене так слухали здивовано, наче я тут впала, так мало ця “господствующая народность” знає й розуміє, що вона справді та безмежна Росія, й яке море сліз потоплено в її “єдинстві”. Заходами “Просвіти” було організовано художню виставку, де представлено роботи чернігівських художників Михайла Жука, Валентина Зінченка, Петра Циганка, братів Бушників. Про влаштування художньої виставки Михайло Михайлович давав інформацію в журнал “Літературно-науковий вісник” та в українську газету “Рада”. Діяльність чернігівської “Просвіти” набуває широкого розголосу далеко за межами України. Така активна робота налякала чернігівського губернатора, і посипались заборони. “Попросту не дають жити “Просвіті”. Хочемо скликати збори — заборона, хочемо зробити виставку — забороняють. Навіть концерти Лисенка на користь “Просвіти” заборонили. Їздиш, гризешся, пояснюєш — нічого не помогає. Кажуть: “Існуйте собі на папері, а жити не дамо”, — пише Михайло Коцюбинський у листі до Андрія Чайковського. 27 серпня 1908 року наказом губернатора всіх членів правління чернігівської “Просвіти” виключено з товариства. Першим у цьому списку стояло прізвище Коцюбинського. Але праця просвітян не була марною, вона розбудила громадянську свідомість міського населення, дала змогу зрозуміти, що українці гідні свободи і спроможні розвивати своє письменство, науку, мистецтво і громадське життя. Уже в незалежній Україні, у відродженому Товаристві саме онука великого письменника — Юлія Романовича Коцюбинського, директора нашого музею, було обрано першим головою чернігівської міської “Просвіти”. А по його смерті просвітянську справу продовжує його син, нинішній директор музею Ігор Коцюбинський.
Фото П. Антоненка
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
