“Струси з себе рабський дух і научись більш шанувати себе, українська суспільносте...” Михайло Грушевський · с. 4сторінка оригіналу ↗
«ПИТАННЯ ЧЕСТИ СВОЄЇ Й СВОГО ПОКОЛІННЯ»
Слово Просвіти, №49 за 2008 рік
“Струси з себе рабський дух і научись більш шанувати себе, українська суспільносте, коли хочеш жити полюдськи і бути по-людськи шанована”. Михайло Грушевський фундаментом наукової діяль" ності Михайла Сергійовича. Особливе місце в житті й діяльності Михайла Грушев" ського посідає Львів. Нау" ковцеві було 28 років, коли, за рекомендацією Володи" мира Антоновича, він очолив кафедру всесвітньої історії зі спеціальним оглядом на іс" торію Східної Європи у Львів" ському університеті. Тут він розгорнув велику організа" ційну й наукову діяльність. “Окрім університетських курсів, які мусіли забирати на пер" ших роках дуже багато часу, я повів публічні виклади, взявся за органі" зацію наукової роботи в недавно зреформованім, але зовсім ще не виведенім на наукову дорогу Нау" ковім Товаристві імени Шевченка. Перейняв на себе редакцію Запи" сок, а поруч них заложив (1895 р.) в Товаристві инші, спеціяльні публі" кації — Джерела до історії України" Руси, Етнографічний збірник й ин., сам займаючися редакцією їх пер" ших томів”, — писав Михайло Гру" шевський в “Автобіографії”. “У Львові проф. Грушевський опрацював і видав кілька томів “Іс" торії України"Руси”. “Написання суцільної історії України рано, ще в київських часах, стало моєю заду" шевною гадкою, до певної міри пи" танням чести своєї й свого поко" ління”(Автобіографія, 1906 р.). Професор Любомир"Роман Винар, засновник грушевсько" знавства, головний редактор “Ук" раїнського Історика”, так характе" ризує цей період діяльності Ми" хайла Грушевського: “Галицький період академічної й наукової ді" яльности М. Грушевського охоп" лював двадцять років, і в тому часі він присвятив усю свою творчу енергію і насна" гу, щоб у Львові створити всеук" раїнську акаде" мію наук, які промінювали бна усі українські землі і стали б основою укра"
“Українці мусять всю енергію вложити в те, аби відогріти національне почуття, і з ним — почуття національної спільності, солідарності у різних частин українського народу та сконцентрувати, можливо, систематично і планово, національні сили тих різних частин на спільній національній роботі, яку нам висувають біжучі події на дневний порядок”. Михайло Грушевський їнського національного відроджен" ня в XX столітті. Це була справжня золота доба його діяльности і творчости: Грушевський очолив Наукове Товариство ім. Т. Шевчен" ка у Львові, причинився до ство" рення Українського Наукового То" вариства у Києві й очолив його… Винятково важливе значення для розвитку української історичної на" уки має заснування і діяльність Львівської історичної школи М. Грушевського” (Винар Л. Ми" хайло Грушевський історик і будів" ничий нації.—Київ, 1995). У Львові, спілкуючись із галича" нами, вчений засвоює галицьку вимову, правопис і слововжиток, бо цією мовою навчали і здійсню" вали наукові дослідження. Михайло Сергійович був прин" циповим у справі вживання україн" ської мови як наукової. Про це свідчить позиція Наукового Това" риства ім. Т. Шевченка щодо подій, які відбувалися на XI археологічно" му з’їзді (1897 р.) у Києві. Там іш" лося про недопущення української мови на з’їзді: “…Справа визнання української мови як офіційної на з’їзді була не лише важлива для дальшого наукового розвитку ук" раїнознавства, але також мала за" гальнонаціональне значення. На засіданні Історично"філосо" фічної й філологічної секції НТШ вирішено не брати участи в Київ" ському з’їзді, якщо українсько" руська мова не була дозволена для читання рефератів”. (Михайло Гру" шевський про українську мову і ук" раїнську школу.—Київ: “Веселка”, 1991).
Робочий кабінет видатного історика
М. С. Грушевський був почес" ним членом товариства “Просвіта” у Львові. Засновниками й активни" ми діячами “Просвіти” були справ" жні патріоти: о. Степан Качала, Анатоль Вахнянин, Омелян Ого" новський, Юліан Романчук та інші. “Просвіта” співпрацювала з Науковим Товариством ім. Т. Шев" ченка, головою якого 1897 р. обра" ли Михайла Грушевського. Вчений співпрацював і допомагав “Просві" ті” матеріально ще з часу збирання коштів на придбання триповерхо" вого будинку для “Просвіти” 1895 року (пл. Ринок, 10). “Просві" та” стала першою українською гро" мадською організацією, яка спро" моглася придбати власний буди" нок. Кияни привітали “Просвіту” з цією купівлею, передавши через професора М. Грушевського 3 000 крон. У двох кімнатах на другому поверсі розмістилося Наукове То" вариство ім. Т. Шевченка, бібліоте" ка та музей НТШ. Члени НТШ співпрацювали з ді" ячами “Просвіти” в організації від" значення ювілейних дат: всеукра" їнської маніфестації до 100"річчя “Енеїди”, 40"ліття письменницької праці Івана Франка. У друкарні Наукового Товарис" тва ім. Т. Шевченка коштом “Прос" віти” видавали книжечки з історії України, літературознавства, з природознавства тощо. У фондах Державного меморі" ального музею Михайла Грушев" ського у Львові є цікаві публікації, видані накладом, коштом та захо" дом Товариства “Просвіта”: “Илюс" трована исторія Руси…” Олексан" дра Барвінського (Львів, 1890), “Дві облоги Львова. Переяслав" ська угода” за Миколою Костома" ровим (Львів, 1905), “Ярослав Ос" момисл (1153—1187)” Івана Крип’якевича (Львів, 1937) тощо. 1934 року “Просвіта” видала портрет Михайла Грушевського накладом 1 тис. примірників. У Львові професор Грушев" ський познайомився з учителькою Марією Вояковською з Підгайчиків на Тернопільщині, одружився і прожив найщасливіші роки: “…а певною компензатою служила мені лише моральна опора, яку давала сім’я: “оженився я 1896 р. з Марі" єю Вояковською, львівською учи" телькою, яка була вірним і тяму" щим товаришом мені в моїй діяль" ности, а 1900 р. родилася нам донь" ка Катерина” (Грушевський М. С. Автобіографія, 1906 р.). Родина Грушевських спочатку винаймала помешкання, а з 1902 до 1914 року жила у власному домі на вул. Понінського. У цьому бу" динку створено (1998 р.) і відкрито (2000 р.) Державний меморіаль" ний музей Михайла Грушевського. Михайло Грушевський — полі" тичний і державний діяч, голова Української Центральної Ради. Про діяльність Центральної Ра" ди і свою роль у ній Михайло Сергі" йович пише в “Автобіографії 1914—1919 рр.”: “Пробув я голо" вою Центральної Ради тринайцять місяців, до кінця її існовання. Тяжке і відповідальне було те становище. Вороги українства, які і давніше пеклом на мене дихали, в своїм засліпленню вважали мене авто" ром і українського руху, і винахід" ником української мови, тепер особливо всіли на мене своїми лайками і погрозами. А найтяжче ставало, коли не було згоди й між своїми — а так мусіло бути в міру того, як приходилось вирішувати ріжні питання дальшого житя. При тім же, хоч всяку відповідальність валили на мене, в дійсності мав я дуже обмежений вплив і то мо" ральний тільки: юридично моя роль була чисто формальна, як го" лова Ц. Ради я проводив її збори та репрезентував її на вні. Рішала ж у всяких справах більшість, а вся ек" зекутивна власть була в руках Ген. Секретаріату” (Великий Українець. Матеріали з життя та діяльності М. С. Грушевського.—Київ: “Ве" селка”, 1992.—с.216). Ці слова співзвучні із сьогод" нішньою ситуацією в Україні. Мав рацію Михайло Грушевський, коли писав: “Добре робити історію важ" че, ніж гарно писати її”.
Державний меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
