Сторінка · с. 7сторінка оригіналу ↗
Оригінал українською · переклад оновлюється
КОЗАЦЬКОГО ГАРТУ
Слово Просвіти, №49 за 2008 рік
Українське обличчя Антрацитівського ра" йону Луганщини немислиме без Івана Ми" хайловича Захарченка, якому 25 листопада виповнилося 60 років. Передусім у цій людині дивує універса" лізм: доскіпливий краєзнавець, талановитий педагог, тонкий знавець рідної мови та її пів" денно"східного діалекту, вмілий організатор, невтомний фольклорист, знаний поет"піс" няр. А ще — гідний продовжувач волелюбних традицій запорозького козацтва на теренах Донбасу, наділений високою національною свідомістю. Весь його життєвий і творчий шлях — яскраве підтвердження цього. Народився Іван Михайлович у стародав" ній козацькій слободі Ісаївці"Дяковій, що близько трьох століть красується на берегах тихоплинної річечки Нагольної — посестри синьоокого Миюсу. Разом з Івасем цього дня на світ з’явився його брат"близнюк Василь. Батьками новонароджених були Михай" ло Ілліч та Катерина Федорівна — хлібороби з діда"прадіда. Обоє — однолітки: 1910 року народження. Михайло Ілліч зазнав усіх жахіть Другої світової війни: учасник оборони блокадно" го Ленінграда впродовж трьох років. Зв’яз" ківець, двічі поранений, він прожив нелег" ке життя. Знав багато народних казок, що" раз розповідаючи кожну з них в новому ва" ріанті онукам, а їх було в Михайла Ілліча аж одинадцятеро на момент його смерті (1974 рік). Онуки дуже любили такі “казко" ві” вечори, які часто затягувалися далеко за північ. Мати Івана Михайловича Катерина Фе" дорівна походила з Кривенків, разом із чоло" віком виховала шестеро дітей. Вона, як і Ми" хайло Ілліч, мала чіпку пам’ять і гострий до" питливий розум. Знала майже всі села й сло" боди колишньої Таганрозької округи, леген" ди й бувальщини, пов’язані з цим краєм. У родині шанували рідну мову, легенди про Са" вур"могилу, Дикий Степ.
Дяківська середня школа, де навчався Івась Захарченко, була українською не лише за вивіскою, а й за духом. Тут на Шевченкові роковини величезний шкільний хор під ору" дою учителя співів І. П. Чорноволова співав “Заповіт”, “Думи мої, думи…” та “Реве та стогне Дніпр широкий…” Національному са" моусвідомленню учнів сприяло й те, що все населення слободи — це нащадки запорозь" ких козаків, чиї прізвища є в списку військ Богдана Хмельницького 1649 року. Тож випускник 1966 року Іван Захарченко не вагався, ким бути й куди піти навчатися: обрав українське відділення філологічного факультету Луганського педінституту. Та до" ля розсудила по"своєму: пішов навчати дітей німецької мови, а самому навчатися довело" ся заочно. Вчителем"україністом став лише по закінченні ВНЗ. З десяти років почавши писати вірші, дру" кувався в обласних та республіканських газе" тах. Маючи хист до малювання, створив герби сіл та району, які офіційно затвердили викон" коми відповідних рад. Наполегливо вивчаючи історію власного роду і простеживши її аж до 1730 року, Іван Михайлович створив родин" ний герб сім’ї Захарченків, який відображає козацьке коріння. Тридцять п’ять років життя Іван Захар" ченко віддав вихованню юного покоління: працював у школах сіл Антрацитівського ра" йону та міста Ровеньки. Здобув славу вчите" ля"новатора, ерудита, а 1996 року виборов перше місце обласного етапу конкурсу “Вчи" тель року” в номінації “Історія”, став дипло" мантом всеукраїнського конкурсу. Етнографічний та фольклорний матеріал, який зібрав Іван Михайлович, оприлюднюва" ли на сторінках газет “Кам’яний Брід”, “Лу" ганські вісті”, “Наша газета”, “Україна При"
вав агрономом на Віннич" чині, де його і застав Ве" ликий Голод. Спогади про ті часи Олекса проніс крізь усе життя і вже на чужині описав, що бачив. Голодомор став болем його серця ще й тому, що 1933"го померла мати Олекси. Епіграфом до книжки Воропай взяв вірш Юрія Клена “Терцини”:
Вважай на магію страшних чисел. Ось пекло, це землі частина шоста, А край зелених вербі пишних зел, Що скрізь його покрила вже короста, — Останній в пеклі круг, дев’ятий круг.
1944 року Олекса Во" ропай з Одеси через По" ділля, Галичину, Польщу виїхав до Німеччини. По" чались роки поневірянь у таборах переміщених осіб (ці часи Воропай де" тально описав у книжці “В дорозі на Захід”). 1948 року родина Воропая пе" реїхала до Англії. 1961"гов Мюнхені О. Воропай за" хистив докторську ди" сертацію. У 60—70 роки праці з етнології принес" ли йому визнання не ли" ше в середовищі україн" ської еміграції, а й у нау" ковому світі Європи, його роботи друкували у США, Канаді, Франції, Німеччи" ні, Англії. Помер Олекса Воро" пай 1989"го, а за два роки в Україні побачила світ його головна праця “Зви" чаї нашого народу”. Час повернення біль" шості праць Олекси Во" ропая ще не настав, але Одеська “Просвіта” зро" била крок на цьому шляху.
дінцева”. Це були розповіді про походження козацьких прізвищ, християнські та народні свята й пов’язану з ними традиційну обрядо" вість, притаманну селам півдня Луганщини тощо. Ще на зорі новітнього національно"де" мократичного руху І. Захарченко твердо став на державницькі позиції й незворушно стоїть на них досі. Він був одним з організаторів місцевого осередку Народного руху України, згодом — головою районної організації Ук" раїнської народної партії. Події останніх років (численні розколи та чвари в лавах національно"демократичних сил) змусили Івана Захарченка відійти від ак" тивної політичної діяльності. Він не зрадив українській справі й зосередився на культур"
«Слово Просвіти», CC BY 4.0; machine translation from Ukrainian by Prosvita.Digital · PDF у Вікісховищі ↗
