“Проведи рукою по обличчі — і на твоїй долоні відіб’ється сльоза”. Тарас Мельничук · с. 12сторінка оригіналу ↗
АВТОБІОГРАФІЯ ТАРАСА МЕЛЬНИЧУКА
Слово Просвіти, №49 за 2008 рік
1939"й. — Поляки!.. Ріжуть!! — Анно! Ти з дітьми тікай. В лі" си. У Лебедин. А я лишуся тут. — Юрку!.. — Ти чула, що я сказав! — Та ж Тарас… — У поділок Тараса! Ріжок в зуби. Най сце. Але — махом! По" ляки вже у Мишині. Двоє сіл вирі" зали. Щодолаби. Тікають, а ріжуть. Єще Поль" ска не зґінела… Тато наладував рушницю, як на диків. А мама… Я, Тарас, цього не чув і не ба" чив, але вже тоді, в 39"му, перед приходом “совітів”, “визволите" лів”, мене, немовля, мати спови" ла в звіриний страх, в людську рі" занину і криваву пожежу.
* * * Мабуть, 44"й. Війна. У нас фронт. Тато викопали бурдей у потоці. І там ми ховали" ся. Бідний той сховок! Такі снаря" ди, як коновки, як бочки золінні, посилав мадяр. Якби гепнуло у той наш бліндаж, то я би нині не писав цю біографію. А тато не знали… Ще не знали… Після — будуть знати. Ще й не це!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
