“У Пекалові, за переказами, таборилося ополчення гетьмана Богдана Хмельницького”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
РІДНИЙ КРАЙ ПРОВІНЦІЙНИЙ ПЕКАЛІВ ВІДЗНАЧИВ 500-РІЧЧЯ
Слово Просвіти, №49 за 2008 рік
Серед наших читачів багато тих, хто вивчає історію рідного краю. Тож започатковуємо цикл краєзнавчих матеріалів, щоб із минувшиною й сучасністю сіл і малих міст України могли ознайомитися якнайширші кола читачів. Починаємо публікацією добірки дослідницьких матеріалів письменника і просвітянина з Рівненщини Євгена ЦИМБАЛЮКА. Запрошуємо вас, шановні читачі, долучитися до творчості з тим, щоб громадою написати історію рідної країни.
На нинішніх географічних картах України села Пекалова Млинівського району часто нема, бо воно — як горошина: 62 двори, 219 мешканців… Втім, за історичними надбаннями село поруч із найвизначнішими місцями давньої Волині. У сьогоденні Пекалів береже прадавню славу. Яскраве свідчення цього — урочистості з нагоди півтисячолітнього ювілею.
Село Пекалів існувало у XV чи навіть XIV столітті, однак докумен" тальний відлік його історії почина" ється 1508 року. Саме тоді поль" ський король Сигізмунд підписав указ, в якому поряд із поселенням Млинів зазначено Пекалів. Цей за" пис зберігся в архівах: поселення як дарунок передано кременецько" му намісникові Янові Монтовту з привілеєм, записаним у Литовсько" му Статуті. Пекалів у Середньовіччі активно розвивався, впливав на життя ін" ших поселень, зокрема й на сусід" ній Млинів, де 1780 року на замов" лення графів Ходкевичів заклали палац, який вважали однією з най" кращих споруд на Волині. Зведення цього замку своїм батькам Яну та Людвіці, які мали садибу в Чорно" билі Київського повіту, підказав їх" ній син, який мешкав у Пекалові над Іквою і називав довколишню місци" ну “райським куточком”. Пекалів мав кам’яну маєтність. І не лише кам’яну, а й глиняну. По" в’язана вона з іменем рідного брата імператора Олександра I, генерал" інспектора Костянтина Романова. Річ у тім, що Людвіка Ходкевич, поз" найомившись із великим князем, запросила його в гості. Тоді млинів" ський палац ще не добудували, і, щоб гостина пройшла на високому рівні, графське сімейство прийняло рішення звести глиняний палац на пагорбі у Пекалові. Долучили дві сот" ні селян із навколишніх сіл, і до заз" наченої дати будинок був готовий. Відтоді у кожній розмові з по" важними гостями Людвіка Ходке" вич вихвалялася, що в неї був з ві" зитом Костянтин Романов і що те" пер про їхній рід знають у царсько" му дворі. У Пекалові, за переказами, та" борилося ополчення гетьмана Бог" дана Хмельницького. Підтверджен"
Піч на черені — домашній об’єкт, який нині сприймаємо як старожитність, відомий нашим предкам не менш як тисячу років. Достовірність такої версії довели рівненські археологи, натрапивши у місті Острозі на глибині п’яти метрів на житлову землянку, в якій десять століть тому випікали хліб, варили кашу.
— У поле зору археологів піч потрапила випадково, — розпові" дає завідувач відділу охорони пам’яток історико"культурного за" повідника м. Острога Олександр Бондарчук. — Адже на одному міс" ці (тільки на різних культурних про" шарках) розташувалися дві житлові землянки. Верхня належить до ча" сів князів Острозьких — XVI—поча" ток XVII сторіччя. Розчистивши ді" лянку, побачили на дні темну пля" му, що призвело до подальших досліджень. Інтуїція не підвела: об’єкт виявився вельми цікавим. Спеціалісти спершу вагалися, яким часовим прошарком позначи" ти знайдену піч (точніше, її частину з каменю"пісковику). Допоміг ви" падок: у запічку знайшли залишки посуду. — Мабуть, колишня господиня була передбачливою, — продов" жує свою розповідь Олександр Бондарчук, — бо не викидала поби" того посуду з хати, а складала у
Валерій Шинкар та Світлана Гасяк вітають Леонтія Тростянчука ням часів козаччини стали знайдені на пекалівському березі Ікви ко" зацькі атрибути, зокрема монети із зображенням Богдана Хмельниць" кого з роком: “1648”. Найврожайні" шим на монети був 1962 рік. Тоді село охопила “золота лихоманка”. А все тому, що під час осінньої оранки тракторист викопав давній скарб і на сотні метрів плугом по" розтягував монети, зокрема із зоб" раженням короля Сигізмунда ІІІ, да" товані 1628—38 роками. У Пекалові розташовувалася од" на з найбільших бібліотек Великої Волині, яка належала родині Ходке" вичів і яку розграбували та спалили під час Першої світової війни. Село потрапило під масований артилерій" ський обстріл австрійських військ. Тутешні мешканці стали біженцями. Церковні дзвони для збереження до" велося зняти й заховати. Центром духовного життя пека" лівців був храм. Свято"Вознесен" ську церкву звели 1876 року на міс" ці старої, збудованої 1750"го. Її ос" вятили в ім’я святих безсрібників Кузьми та Дем’яна, у ній до Першої світової війни зберігалася чудо" творна ікона Божої Матері. Храм ді" яв до 1958 року, доки радянська влада закрила культову споруду. У серпні 1963 року купка атеїстів за підтримки місцевих чинуш вдерла" ся вночі у храм, осквернила його, знищила іконостас. Кілька ікон, плащаницю, хоругви, напрестольні хрести, килими, дарохранительни"
цю вивезли і вики" нули за пліт цер" кви у сусідньому Хорупані. Після погрому в церковному при" міщенні розташу" вали склад рай" споживспілки, по" тім колгоспну ко" мору. На початку 1982 року робітни" ки під керівниц" твом місцевої вла" ди та партійного осередку тракто" рами розвалили церкву. Дерево ви" везли на цегель" ний завод села Ігнатівки. Так закін" чилася історія храму, який пережив дві світові війни. На початку 90"х років минулого століття на місці зруйнованого хра" му постала нова цегляна церква, освячена в ім’я святих Кузьми і Дем’яна. Найцінніший скарб села — його люди. Серед них — лікарі, педаго" ги, спортсмени, науковці. Особли" во шанують тут найстаршого жите" ля — 85"річного священика Леонтія Тростянчука. Саме зі старожила почалося по" шанування мешканців Пекалова під час урочистостей з нагоди 500"річ" чя. Грамоти Млинівської районної ради, районної держадміністрації під час свята отримали від голови райради Валерія Шинкаря та зас" тупника голови райдержадмініс" трації Світлани Гасяк майже два де" сятки достойників. А доповненням до грамот стала подарункова книга “Поклик давнього дзвона” та бур" штинова ікона Божої Матері із Предвічним Немовлям. Свято, головними натхненника" ми й організаторами якого були Хо" рупанський сільський голова Василь Андрієнко та бібліотекар села Пека" лова Людмила Матвійчук, стало прикладом того, наскільки сучасни" ки дорожать славними набутками. Це перше ювілейне пошанування Пекалова за всю його історію. Тож 500"літній ювілей відбувся, давши початок наступному півтисячоліттю.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
