Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Соціум · “Віддалившись від землі, ми не наблизились до небес”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

Львівські соціологи дослі3 дили, що десята частина “мешканців вулиці” Львова — люди з вищою освітою.

Слово Просвіти, №50 за 2009 рік

Під час роботи конференції. Фото Світлани Максименко “Друзі Спільноти Святого Егідія” пропонують створити міський номер телефону, куди люди могли б звернутися про перебування бездомного на вулиці. Цю інформацію отримували б соціальні патрулі, які Київська міська держадміністрація організовує взимку. Було б добре, якби курсував автобус милосердя, рятуючи людей від холоднечі. Такий проект успішно діє в Римі, Москві, інших великих містах. Організація просить міську владу дозволити у мороз перебувати бездомним у громадських місцях — переходах метро і на вокзалах. Варто відкрити нові соціальні центри для ночівлі бездомних, бажано з душем і пральнею. Пропонуємо також спростити систему реєстрації й видачі бездомним паспортів, адже без паспорта неможливо знайти роботу, отримувати пенсію тощо. Чи не краще для суспільства, якби було якнайменше людей без паспортів?” Як представник міської влади Олександр Лапенко бадьоро рапортував, що “робота з бездомними ведеться давно, тож є досвід. У Києві існує три заклади соціального захисту: будинок соціального піклування на 166 осіб — готель і відділення нічного перебування, де надають медичні послуги; центр соціальної адаптації в Ясногородці під Києвом на 300 осіб, де безплатне перебування, допомагають оформити документи, пенсії; центр обліку бездомних громадян, який займається реєстрацією й відновленням паспортів, оформленням пенсії й групи інвалідності. У кож- Фото Ксенії Гладишевої Боже мій! Стукіт, грім, блиск; по обидва боки височіють чоти3 риповерхові стіни; стукіт кінських копит, звук коліс відбивалися громом і лунали з чотирьох боків; будинки росли і ніби підіймалися з землі на кожному кроці; мости дрижали; карети літали; візники, форейтори кричали; сніг свистів під тисячею саней, що мчали зві3 дусіль; пішоходи тулились і тис3 нулись попід домами, що обни3 зані були плошками, і величезні тіні їх миготіли по стінах,сягаючи головою до димарів та дахів. Микола Гоголь ному районі міста є банк одягу і взуття для бездомних. Із 2006 року відбуваються зимові патрулювання, під час яких роздають гаряче харчування: щодня — 200 порцій. Існує й телефон: 15-51. На базі Першої міської лікарні створено відділення для бездомних на 20 (для кількамільйонного міста! — Авт.) ліжок. Є установа, яка зберігає речі. За рік три бездомні сім’ї стали на квартирний облік”. Отже, у Києві проблему бездомних майже розв’язано? Кажуть, чотири роки тому в холодну зиму на Хрещатику серед білого дня замерзла 39-річна жінка, мати чотирьох дітей. Вона приїхала до столиці на заробітки, щоб дати можливість дітям навчатися. Провівши безсонну ніч, заснула на вулиці. Щоб урятувати її, треба було просто розбудити. Байдужі перехожі цього не помітили… Як часто ми не помічаємо тих, хто потребує співчуття? Це проблема не фінансування, це проблема наших душ. Байдужість стала нормою. Тим часом ніхто не застрахований від того, що завтра спіткає лихо. У великому місті ми вразливі, часто воно буває вороже до нас. Місто, де не чути крику про допомогу, не можемо вважати безпечним. Віддалившись від землі, ми не наблизилися до небес. Ігноруючи українську споконвічну культуру, забувши найважливіші цінності, суспільство перетворюється на монстра, ворожого собі самому. Подумаймо, чи можлива була бездомність і ворожість до бездомного в нашій кордоцентричній культурі ще на початку ХХ століття? А минуло не так багато часу, ще живі люди, які пам’ятають інший світ. Невже урбанізація, прагнення ситого добробуту заставить нас забути набутий віками, генетично збережений досвід? Невже дозволимо, що милосердя і співчуття стануть пережитком минулого?

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин