Мова єдина · “Українська науково-технічна термінологія зазнала тотального упослідження за часів “дружби народів”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
ПИШЕШ НЕ ТОМУ, ЩО ХОЧЕШ ЩОСЬ СКАЗАТИ, А ТОМУ, ЩО Є ЩО СКАЗАТИ
Слово Просвіти, №50 за 2009 рік
Іван ОЛІЙНИК
На зміну жорстокому випробуванню цензурою на долю слова випало ще більш жорстоке випробування байдужістю. Євген Євтушенко
В усі часи слово було скрипкою в руках віртуоза і шматком деревини в руках аматора. Споконвіку воно було основним мілітаристським знаряддям в руках натхненників революцій і небесним нектаром у руках проповідників Слова Божого. Століттями за одне лише слово людей спалювали посеред площ, і одне лише слово монарха дарувало помилування. Воно еволюціонувало від примітивних вербальних актів до могутнього матеріалізатора думок. Правдиве слово холопа викликало тваринний страх всемогутніх сюзеренів. І що правдивішим і місткішим воно було, тим більше боялись того, хто ним володіє. Слово обожнюють, доки воно звучить мелодією, але коли воно перестає вторити роздутому самолюбству, виникає огида і гнів. І тоді на зміну правдорубам приходять поступливіші писарі, які переписують історію наново. Слово потрібне всім — і водночас не потрібне нікому. “Політик повинен вміти передбачити те, що буде завтра, через тиждень, місяць, рік, а потім вміло знайти слова, щоб пояснити, чому цього не відбулося”, — каже Моріс Дрюон. Джованні Бокаччо словесно змальовував, який непересічний талант риторадемагога повинен мати ловелас, щоб завоювати чергову даму серця. Франц Кафка наводив софіти на гучномовці заіржавілої бюрократичної машини, яка на всі благання незмінно відповідала монотонним словесним абсурдом, немов записаним на плівку, проте завжди давала примарну надію. Слово — це сама людина, іноді така брехлива в своїй чарівності циганська голка, яка неодноразово колола наскрізь стиснуті серця, несучи вічний спокій. Слову вже майже ніхто не вірить. І не важливо, пишеш ти тому, що хочеш щось сказати, або тому, що тобі є що сказати. Слово об’єднало і розділило людей. На порозі інформаційної ери воно так і залишилось безцінним і нівельованим, правдивим і оманливим… І вічним. Хоч і скуйовдженим випробуванням байдужістю, проте вічним.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
