Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» сьогодні · “Просвіта” повинна стати системотворчою організацією”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

ЧОМУ В «ПРОСВІТІ» МАЛО МОЛОДИХ?

Слово Просвіти, №50 за 2009 рік

Володимир ФЕРЕНЦ, член “Просвіти”, член НСЖУ, м. Івано-Франківськ Не переповідатиму багато з того, про що йшлося на звітно-виборній конференції Івано- Франківської обласної “Просвіти”. Делегати — переважно люди середнього і старшого віку, тому найбільше хотіли почути відповідь на питання, чому в “Просвіті” так мало молоді. Голова “Молодої Просвіти” Володимир Олійник на виступ не записувався, але таки одержав слово на вимогу стурбованих просвітян. Загальний ентузіазм вивітрився, коли почули правильні загальні фрази про особливі зацікавлення молоді й про те, що робота ведеться. Пан Олійник як голова “Молодої Просвіти” зробив стрімку політичну кар’єру, працює в департаменті внутрішньої політики і в силу службових обов’язків мусить займатися проблемами молоді. Тому важко відрізнити його особисті успіхи на державній службі, починаючи із “Школи лідерів”, від реального доробку очолюваної ним організації. З усього виходило, що причина старіння “Просвіти” — неувага організації до проблем молоді, її життєвих запитів і зацікавлень. Ніхто вже не став допитуватися, чи є “Молода Просвіта” в сільських школах, містах та районах області. Часу було обмаль, тому відповідь на болюче питання має дати новообрана рада “Просвіти”. Як на мене, не варто підлаштовуватися під молодь, тим паче “заманювати” її в “Просвіту”, хоч дехто вважає це єдиним простим способом омолодження організації. Молодь розумна і хоче бачити в організації силу, здатну домагатись успіху вже сьогодні, не розраховуючи на майбутнє. Молоді воліють не балакати про національну ідею, а жити вже сьогодні так, як повинні жити вільні українці, вони вважатимуть корисною організацію з конкретною місією допомоги громадянам в досягненні успішного українського способу життя. Тому пояснювати місію і демонструвати успішну дію “Просвіти” конче потрібно, щоб громада відчула присутність сили, яка реально допомагає в щоденному житті й працює на перспективу нації. Телебачення, реклама, преса та ліберальні політики відохочують українців від громадської активності, поступово перетворюючи на байдуже споживацьке суспільство. Зростає небажання українців підтримувати власні, українські громадські організації. Але ж наші діди з власних невеликих статків ще в гіршій ситуації утримували “Просвіту”, яка фактично започаткувала “Пласт”, ОУН, створила духовну основу визвольних змагань. Так уже заведено, що кожне покоління українців має нести свій тягар відповідальності й боротьби. Сучасному українству теж доведеться пережити змагання за визволення на цей раз від наростаючого впливу інформації з телеекранів, преси, радіо, Інтернету. Доведеться навчитися розпізнавати руйнівну інформацію і пропаганду, оберігати від неї дітей. На жаль, держава не все може, тому не можемо почуватися захищеними і вільними умові й національній культурі, якщо не матимемо національної громадської організації, призначеної для самозахисту від новітніх загроз і прогнозування успішного розвитку нації. Сучасне просвітництво — це складна сфера громадської діяльності, яка під силу не всім і вимагає володіння інформаційними технологіями, вміння глибоко аналізувати події в Україні й за її межами. Просвітяни старшого покоління, які не змогли оволодіти новими методами громадської роботи, об’єктивно не зможуть виконати сучасну місію “Просвіти”. Тому в організації потрібна молодь, але не як вікова зміна, а як повноправне членство з сучасним мисленням і фаховим підходом до громадської справи. “Просвіта” повинна стати системотворчою організацією, яка поєднає національні громадські структури в загальноукраїнський центр самозахисту нації, формування успішної поведінки суспільства у світових контактах й у творенні якісного українського способу життя. Тільки така сучасна “Просвіта” може успішно компенсувати слабкість політичної системи, виправляти вади демократії, контролювати сповідування владою національного інтересу. Створення такого складного громадського організму — системи українського національного (не ліберального) громадянського суспільства вимагає великих коштів й активності передовсім молоді. Але саме цей надзвичайно цікавий, ультрасучасний проект нарощування національного потенціалу і створення українського дива (на кшталт японського в Японії) може привабити всіх розумних українців і передусім молодь. “Просвіта” повинна переконати всіх українців світу в потребі зібрати кошти для оснащення її на рівні суперорганізації ХХІ століття. Якщо спуститися на грішну землю, то знайдемо безліч перешкод здійсненню цього проекту, але з часом їх можна подолати, маючи віру в українство. Прикро, що доведеться виправляти суто організаційні перешкоди. Так сталося, що “Молода Просвіта” юридично зареєстрована як окрема громадська організація з власним статутом, членством, незалежним керівництвом і формально непідзвітна “Просвіті”, лише делегує в правління власного представника. “Молода Просвіта” об’єднує вже самостійну молодь, зосереджену на власних зацікавленнях: організація дозвілля, підготовка до лідерства в політичній і бізнесовій діяльності. Тому члени молодіжної організації не мають потреби додатково набувати членство ще і в Матірній “Просвіті”. Не дивно, що така “Молода Просвіта” замикається в собі й тяжіє до клубу взаємопідтримки для здобуття політичної, ділової чи владної кар’єри. Вона неминуче залишає осторонь не зовсім ще самостійну учнівську молодь. Осередки “Молодої Просвіти” в школах насправді організовують ініціативні члени Матірної “Просвіти”. Звідси неприємний для нас висновок: організаційне виокремлення “Молодої Просвіти” фактично порушило традицію вікової наступності членства в “Просвіті”. Безумовно, це було помилковим рішенням, але як тепер умовити амбітних молодих лідерів віддати печатку, а “Молоду Просвіту” — самоліквідуватись і влитися в єдину “Просвіту”? Із самого початку було запропоновано інший шлях. Мені довелося брати участь у громадській дискусії на тему молодого просвітництва, доповідати на конференції Івано-Франківського міського об’єднання “Просвіти”, готувати проекти положень про “Молоду Просвіту” і методичні рекомендації для організаторів. “Молода Просвіта” тоді бачилась як молодіжне крило Товариства з концентрацією дії в школі. Набуття просвітянського членства молоддю мало б відбуватись на загальних засадах у старшому учнівському віці після вишколу під керівництвом досвідчених просвітян-наставників. Статут “Просвіти” не встановлює вікових обмежень чи привілеїв членства. Організація приймає всіх, готових до громадської праці, — від школяра до пенсіонера. На жаль, перемогла інша точки зору, і відтоді молодь вважає “Просвіту” організацією старшого покоління. Якщо все залишити, як є, то через деякий час не буде ні дієвої старої, ані молодої “Просвіти”. Є ще гірша небезпека: ослаблена організаційним відокремленням молоді, “Просвіта” може зазнати рейдерських атак олігархічних партій, які намагатимуться цинічно використати власний контроль над нею як доказ модної зараз “націонал-демократичності”. Українці повинні знати, що не підтримавши “Просвіту”, ми ризикуємо втратити громадську ініціативу, і тоді від імені української громади виступатимуть люди, яким глибоко байдужа доля української мови і справжня місія “Просвіти”. Отже, проблеми “Просвіти” невіддільні від сучасних труднощів України, тому надійно змінювати життя на краще можна лише в просвітянському русі. Молодість, на жаль, тимчасова, тому питання молоді в громадському житті не існує — є проблема сучасного ведення громадських справ і розуміння того, що системному тискові на українство може протистояти лише така сама сильна в протидії національна громадська структура, яка базується на “Просвіті”. З часом ми переконуємося в тому, що іншого виходу немає. Справжню демократію, здатну поліпшувати життя і державну владу, можуть реалізувати лише сильні національні громадські організації в системній єдності з модернізованою “Просвітою”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин